Рішення № 59725487, 09.08.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016 р.Справа № 917/852/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЛІДЕР", вул. Олександра Мишуги, 2, офіс, 418, м. Київ, Київська область, 02140

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка", вул. Лохвицька, 30, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Гадяцька об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, вул. Лохвицька, 30б, м. Гадяч, 37300

2. Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, вул. Кошиця,3, м. Київ, 02068

про відшкодування збитків у розмірі 97 337,24 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні 09.08.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7 від 04.04.2016 року.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №3 від 13.07.2016 року.

від третьої особи-1: ОСОБА_3, довіреність № 1088/10/16-07-1019 від 15.06.2016 року

від третьої особи-2: не зявився

09.08.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 97 337,24 грн. збитків, завданих відповідачем позивачу внаслідок протиправних дій, повязаних зі складенням податкової накладеної з порушенням вимог законодавства.

Позивач на задоволенні позову наполягає, вказуючи на те, що порушення відповідачем порядку складання податкової накладної та неусунення в подальшому недоліків позбавило його права на включення суми ПДВ за господарською операцією до складу податкового кредиту та призвело до завдання йому збитків.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов від 17.06.2016р. (арк. справи 74-79) та додаткових пояснень від 08.08.2016р. зокрема, вказує на те, що він не ухилявся від реєстрації податкової накладної, що дає право позивачу на включення суми ПДВ до податкового кредиту; позивач не зазнав жодних втрат у спірних правовідносинах; дії відповідача незаконними не визнавалися, що виключає застосування до нього відповідальності; позивач не надав доказів реального існування збитків у вказаній ним сумі; спори щодо сплати податків не відносяться до компетенції господарських судів; позивачу не була відома дата складської квитанції; вчасна реєстрація податкової накладної безперешкодно надавала право позивачу включити спірну суму до податкового кредиту в період з 01.01.2016р. по 05.05.2016р. у звязку зі змінами у законодавстві.

Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучена до участі у справі ухвалою від 27.05.2016 року, стверджує про неотримання запиту на проведення виїзної перевірки відповідача від ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, у зв"язку з чим така перевірка не проводилась.

Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучена до участі у справі ухвалою від 14.07.2016 року, у письмових поясненнях (вх.№9770 від 08.08.2016р.) підтверджує факт подання позивачем скарги на відповідача (Додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну/порушення ним порядку заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних») з необхідними документами, згідно яких було зясовано, що податкова накладна №4/2 від 05.05.2015р. виписана відповідачем з порушенням вимог пп. «б» п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. У відповідності до вимог п.201.10 ст.201 ПКУ зазначені документи направлено до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області листом від 08.10.2015р. №3957/7/26-51-15-01-121.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд встановив:

У відповідності до укладеного між сторонами договору постачання № POL060K-S від 29 квітня 2015 року (далі - Договір) та Специфікації № 1 від 29 квітня 2015 року до Договору (далі - Специфікація), відповідач передав у власність позивачу зерно кукурудзи 3 класу в загальній кількості 192 747 кілограмів на суму 584 023 грн. 42 коп., у т.ч. податок на додану вартість на суму 97 337 грн. 24 коп.

Товар за Договором постачався на умовах EXW (франко-склад) ТДВ «ГАДЯЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (Зерновий склад) за адресою: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, буд. 75.

Згідно 2.3. Специфікації, поставка здійснюється шляхом переоформлення Товару на Зерновому складі за складською квитанцією виданою на ім'я Покупця (далі - Складська квитанція) в порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно 2.4. Специфікації, поставка Товару повинна бути підтверджена Зерновим складом шляхом реєстрації складської квитанції в електронному Основному реєстрі на зерно, що адмініструється ДП «ДЕРЖРЕЄСТРИ УКРАЇНИ» в порядку, визначеному чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно 2.5. Специфікації, датою поставки є дата зазначена у складській квитанції. Факт передання Товару у власність Покупця підтверджується видатковою накладною, виданою Постачальником Покупцю. Дата виписки видаткової накладної повинна збігатись з датою переоформлення Товару на Зерновому складі на імя Покупця (датою видачі Складської квитанції).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується обома сторонами, товар був переданий шляхом переоформлення на Зерновому складі 30 квітня 2015 року. У підтвердження постачання Товару Відповідач надав Позивачу видаткову накладну № 04 від 30 квітня 2015 року на товар у кількості 192,747 тон загальною вартістю 584 023 грн. 42 коп., у т.ч. ПДВ - 20% на суму 97 337 грн. 24 коп., а Зерновий склад видав Покупцю складську квитанцію від 30 квітня 2015 року № 6176 (серія та номер бланка АХ № 475216) за кількістю Товару 192 747 кілограм з поміткою «переоформлено від ТОВ «ГАДЯЦЬКА АГРОТЕХНІКА».

У подальшому, позивач на підставі наданого рахунку - фактури № 04 від 30.04.2015р. згідно платіжного доручення № 713 від 05.05.2015 перерахував грошові кошти на суму 584 023 грн. 42 коп. (т.ч. ПДВ - 20% на суму 97 337 грн. 24 коп. відповідачу.

Згідно п.п. 5.1.2 п. 5.1. ст. 5 Специфікації, постачальник зобов'язується зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну в порядку передбаченому ст. 201 Податкового кодексу Україні (далі - ПКУ) в редакції чинній на момент здійснення господарської операції.

Підставою даного позову стало те, що продавець (відповідач) порушив порядок заповнення податкової накладної, як наслідок цього позивач втратив право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді, незважаючи на всі заходи, вчинені ним у відповідності до чинного законодавства. У звязку з цим, позивач просить суд стягнути дану суму втраченого податкового кредиту 97 337,24 грн. з відповідача як збитки.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін».

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2. Договору, додаткові гарантії та зобов'язання, що надаються сторонами та покладаються на них за умовами цього Договору можуть зазначатись в специфікаціях до Договору.

Згідно п.п. 5.1.2 п. 5.1. ст. 5 Специфікації, постачальник зобов'язується зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати Покупцю належним чином оформлену податкову накладну в порядку передбаченому ст. 201 Податкового кодексу Україні в редакції, чинній на момент здійснення господарської операції.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПКУ (тут та далі - у редакції чинній на 30 квітня 2015 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках її обов'язкові реквізити, серед яких - дата виписування податкової накладної.

Згідно п. 201.4. ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також: на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 187.1. ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як зазначає позивач (з посиланням на вищенаведені правові норми), відповідач повинен був виписати податкову накладну по факту постачання товару, тобто 30 квітня 2015 року, та зареєструвати її протягом строку визначеного законодавством в ЄРПН, але відповідач, у порушення ст. 201 ПКУ (у редакції чинній на 30 квітня 2015 року) та п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Специфікації до Договору склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 4/2 не на дату його відвантаження (передачі у власність) Позивача - 30 квітня 2015 року, а на дату його оплати - 05 травня 2015 року, яку зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних 14 травня 2015 року (арк. справи 23).

Згідно абз. 14 п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України (в ред. на квітень-травень 2015р.) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що відповідач, внаслідок своїх протиправних дій , пов'язаних зі складенням податкової накладної, оформленої з порушенням вимог законодавства, порушив умови господарського договору (п.п. 5.1.2 п. 5.1. ст. 5 Специфікації до Договору) та законодавчі вимоги стосовно здійснення господарської діяльності платником податку на додану вартість.

Згідно п. 8.2. Договору, укладеного між сторонами, сторона, що порушила умови цього Договору (та наданих за його умовами гарантій) відшкодовує іншій Стороні спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Сторони домовились, що збитки стягуються у повному розмірі понад передбачені Договором штрафні санкції (неустойку: штраф, пеню).

Згідно п. 7.1. Специфікації, постачальник несе відповідальність за достовірність гарантій наданих в п. 6.1. цієї Специфікації і документів, що це підтверджують, а також: за своєчасне і належне виконання зобов 'язань передбачених п. 5.1. цієї Специфікації.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також: не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір упущеної вигоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає обов'язок на кредитора довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі ненадання відповідачем податкової накладної.

Суд погоджується з позивачем у тому, що відповідачем внаслідок його протиправної, винної поведінки та у наступному бездіяльності (не вжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері іншій стороні господарських правовідносин) порушено умови господарського договору та законодавчі вимоги стосовно здійснення господарської діяльності, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості віднесення, сплачених у складі вартості Товару сум ПДВ до податкового кредиту, що призвело до додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань Позивача в сумі 97 337 (дев'яносто сім тисяч триста тридцять сім) грн. 24 коп. за рахунок податкового кредиту сформованого за результатами інших господарських операцій з придбання товарів та послуг (копія податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року № НОМЕР_1 та квитанція № 2 у матеріалах справи).

З метою запобігання збиткам, пов'язаним з втратою права на податковий кредит позивач здійснив наступні дії:

1) Звертався в установлений строк до відповідача з претензійною вимогою від 04 червня 2015 року (вих. № 849 від 03.08.2015 року, отримана Відповідачем 15.08.2015 року), у якій просив провести відповідні коригування та надати Покупцю належним чином складену податкову накладну (арк. справи 31-34);

Так, у випадку наявності помилок у заповнені податкової накладної податкове законодавство також передбачає можливість їх виправлення у визначеному законом порядку, зокрема - шляхом коригування . Проте помилка, допущена в номері чи даті податкової накладної, не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування (п.21 Порядку заповнення податкової наrладної, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України»). Тобто, для виправлення допущеної помилки відповідачу необхідно було скласти нову накладну з зазначенням правильної дати виникнення податкових зобовязань та зареєструвати її в ЄДРПН не пізніше 180 днів з дати, визначеної у такій податковій накладній.

2) Відповідно до абз. 17 пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця, позивач подав скаргу на дії Відповідача у вигляді Додатка 8 до податкової декларації від 17.09.2015 № НОМЕР_2 (копія арк. справи 35), яка прийнята контролюючим органом згідно квитанції № 2 (копія - арк. справи 36).

Так, чинним законодавством передбачено право покупця на оскарження дій постачальника у випадку його відмови подати податкову накладну чи подання з порушенням порядку заповнення.

Конкретний спосіб захисту прав покупця у разі порушення своїх обов'язків продавцем - це подача заяви із скаргою на постачальника одночасно з декларацією за звітний податковий період.

Судом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер" скористалося своїм правом на звернення до Державної податкової інспекції зі скаргою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка" (за формою згідно з Д8) щодо порушення порядку заповнення податкової накладної та з копіями документів, передбачених статтею 201 розділу 5 Податкового кодексу України.

З пояснень третьої особи-2 вбачається, що нею було зясовано, що податкова накладна №4/2 від 05.05.2015р. виписана відповідачем з порушенням вимог пп. «б» п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. У відповідності до вимог п.201.10 ст.201 ПКУ зазначені документи направлено до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області листом від 08.10.2015р. №3957/7/26-51-15-01-121. Стосовно обставин проведення даної перевірки у матеріалах справи наявні суперечливі пояснення відповідача та третіх осіб; з даного приводу судом винесено окрему увалу від 09.09.2016р. та направлено її до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

Заперечення стосовно недотримання ТОВ «Еко Лідер» установленого строку для такого звернення зі скаргою (60 днів) судом до уваги не беруться з урахуванням того, що була змінена редакція ст.201 Податкового Кодексу України та термін для відповідного звернення зі скаргою продовжено до 365 днів. Крім того, як правомірно зазначає позивач, з 01.01.2015р. набрали законної сили зміни до ст.201 Податкового Кодексу України, якими було скасовано правовий механізм віднесення сум ПДВ до податкового кредиту шляхом подання відповідної скарги у вигляді додатка №8 до податкової декларації. Тобто, навіть за умови подання такої скарги позивач не вправі з 01.01.2015р. включати будь-які суми ПДВ до складу податкового кредиту. У звязку з цим доводи відповідача та його посилання на відповідну судову практику Вищого господарського суду України (стосовно правовідносин, що мали місце до внесення відповідних змін до законодавства) у цій частині суд оцінює критично.

Так само необґрунтованими (з огляду на положення п. 2.5 специфікації) суд вважає посилання відповідача на те, що йому невідома була дата складської квитанції, що унеможливило складання податкової накладної саме в день виникнення податкових зобовязань.

Інші доводи відповідача, покладені ним в основу заперечень проти позову, спростовуються позивачем у поясненнях від 29.07.2016р. вих.№2012, від 11.07.2016р. вих.№1972, які зводяться до того, що у даному випадку відповідачем було допущено порушення, яке викривляє податковий період та унеможливлює відшкодування спірної суми ПДВ, та відповідно призводить до заподіяння збитків у вказаній сумі, які жодним іншим чином, окрім як через подання та задоволення даного позову, позивач не може відшкодувати.

Відповідно до Протоколу №1 від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно ст.13 вказаної Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесу усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати відшкодування ПДВ, незважаючи на те, що останнім подано докази використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту та відповідно доказів понесення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 97 337,24 грн., у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка" (вул. Лохвицька, 30, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код юридичної особи 33976916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЛІДЕР" (вул. Олександра Мишуги, 2, офіс, 418, м. Київ, Київська область, 02140, ідентифікаційний код юридичної особи 38745281) - 97 337,24 грн. збитків, 1460,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 15.08.2016 р.

Суддя О.С.Мацко