Рішення № 59725400, 09.08.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 915/2158/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Матвєєвій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

За позовом: Приватного акціонерного товариства УКРАГРОВИБУХПРОМ, 19400, вул. Комарова, 3, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенська торгово-промислова компанія, 56530, вул. Ген. Подзігуна, буд 165, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область

про: стягнення 334380,85 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 25, від 20.01.16 року

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 15.01.16 року

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 314946,21 грн., яка складається з 303861,52 грн. основного боргу, 6988,80 грн. - інфляційних, 4095,89 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.12.2015р. було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2015р. позов залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11.03.2016р. скасовано, справу передано на розгляд господарському суду Миколаївської області.

Постановою Вищого господарського від 22.06.2016 року касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року без змін, справу передано на розгляд господарському суду Миколаївської області.

Ухвалою від 08.07.2016 року суд призначив розгляд справи на 09.08.2016р.

Заявою від 09.08.2016р. вх. № 13846/16 позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 303861,52 грн. основного боргу, 21878,01 грн. інфляційних, 8641,32 грн. 3% річних.

Нормою ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення про справі збільшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, суд розглядає позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення від 09.08.2016р. вх. № 13846/16.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

10 червня 2015 року між сторонами було укладено договір на проведення буро-вибухових робіт № 10/06, за умовами позивач зобовязався виконати вибухові роботи на підприємстві відповідача ОСОБА_3 родовищі гранітів.

Позивач виконав свої зобовязання шляхом виконання вибухових робіт на загальну суму 453872, 40 грн., що підтверджується актом виконаних робіт (ф.25) №189 від 15.06.2015 року.

Відповідач здійснив авансовий платіж в сумі 10010,88 грн., та перерахував в рахунок боргу 50000,00 грн.

Заборгованість в сумі 303861,52 грн. відповідачем сплачена не була, у звязку з чим позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору позивачем нараховано до стягнення з останнього 21878,01 грн. інфляційних та 8641,32 3% річних.

Відповідач позов визнав частково в сумі 161481,75 грн. основного боргу. Обґрунтовуючи заперечення відповідач посилається на те, що вибухові роботи були проведені з порушенням вимог договору, а саме п.3.2. та 3.5 угоди: вихід негабаритного каменю перевищив 10% по видобувним горизонтам та більше 15% по розкривним горизонтам на різниці траншей, від обєму підірваного блоку. Також відповідачем зазначено, що для виконання вимог п.3.5. договору для створення двосторонньої комісії та для встановлення фактичного виконання позивачем зобовязань по договору, викликались представники позивача. При складанні актів від 20.07.2015 та від 26.08.2015 були присутні відповідальні особи позивача, а саме керівник відособленого підрозділу позивача ОСОБА_4 та директор ОСОБА_5, які від підпису вказаних актів відмовились.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд

встановив:

10 червня 2015 року між сторонами було укладено договір на проведення буро-вибухових робіт № 10/06.

Згідно п. 1.1 договору відповідач доручив та зобовязався сплатити, а позивач зобовязався виконувати буро-вибухові роботи на ОСОБА_3 родовищі гранітів у Вознесенському районі Миколаївської області.

За умовами п. 3.5 договору підрядчик зобовязався проводити вибухові роботи з виходом негабаритного каменю не більше 10% по видобувним горизонтам, та не більше 15% по розкривним горизонтам на нарізниці траншей, від обєму підірваного блоку. У разі проведення неякісного масового вибуху гірнича маса , не відірвана від масиву і яка не піддається екскавації, в облік виконаних робіт не включається і оплаті не підлягає. Для визначення факту неякісного масового вибуху створюється двостороння комісія, в яку входять відповідальні працівники «Замовника» і «Підрядника».

У відповідності до пунктів 5.1, 5.2 договору обсяг буро вибухових робіт, виконаних позивачем визначається згідно маркшейдерського заміру блоків, подрібнених вибухом у поточному місяці, незалежно від мети їх подальшої переробки. Виконані підрядником роботи оформлюються актом форми № 2 , який є підставою для розрахунку. Акт прийняття виконаних робіт по формі № 2 оформлюється та підписується впродовж 3 діб після виконання робіт.

Пунктом 5.4 договору визначено, що замовник за 7 діб до проведення робіт проводить попередню оплату виконавцю у розмірі 50% перед початком буріння, від плануємого обсягу робіт, 50% перед проведенням масового вибуху. На протязі 15 днів після виконання буро вибухових робіт «Замовник» проводить кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи.

Відповідач сплатив позивачу аванс у розмірі 10010,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 11.06.2015р. № 284.

На виконання умов договору позивач виконав вибухові роботи на загальну суму 453872,40 грн., про що 15.06.2015 року сторонами було підписано акт виконаних робіт ф. 25 № 189 (а.с. 14).

Відповідачем виконані роботи були оплачені частково, а саме 16.07.2015 року в рахунок погашення боргу перераховано 20000,00 грн., 30.07.2015 року перераховано 30000,00 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач повну вартість виконаних позивачем за договором робіт не оплатив, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 303861,52 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних за період з 04.07.2015 року по 01.07.2016 року в сумі 8641,32 грн., та індекс інфляції за період з 04.07.2015 року по 01.07.2016 року в розмірі 21878,01 грн.

Заперечення відповідача судом відхиляються виходячи з наступного.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтєю 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписом статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання робіт позивачем та факт їх прийняття відповідачем підтверджується двостороннім актом від 15.06.2015р.

Норми статті 853 Цивільного кодексу України встановлюють, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Жодних доказів того, що відповідач повідомляв позивача про недоліки відповідачем не надано.

Отже, відповідно до припису частини 2 пункту 1 статті 853 Цивільного кодексу України, відповідач втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 2 вказаної вище статті встановлено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). З огляду на це, суд відхиляє посилання відповідача, що при прийнятті виконаних робіт був відсутній маркшейдер.

Пунктом 3 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Будь-яких доказів повідомлення позивача про виявлені недоліки відповідачем не надано.

Так в п. 3. 5 договору, сторони узгодили, що для визначення факту неякісного масового вибуху створюється двостороння комісія, в яку входять відповідальні працівники «Замовника» і «Підрядника».

Докази на підтвердження виконання п. 3.5 договору щодо створення двосторонньої комісії, в яку входять відповідальні працівники «Замовника» і «Підрядника» відповідач не надав.

Пунктом 4 статті 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Як зазначено вище, відповідач про недоліки позивача не повідомив, з вимогою про призначення експертизи не звертався.

Суд відхиляє посилання відповідача на присутність працівників позивача при складанні актів ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 а.с.36-37), оскільки не надано доказів факту їх присутності при складанні цих актів: не надано доказів повідомлення їх про недоліки в роботі, підписи на актах відсутні.

Згідно норм ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобовязаннями.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в звязку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенська торгово-промислова компанія (56530, вул. Ген. Подзігуна, буд 165, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, код 32728386) на користь Приватного акціонерного товариства УКРАГРОВИБУХПРОМ (19400, вул. Комарова, 3, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, код 05455573) 303861,52 грн. основного боргу, 21878,01 грн. збитків від інфляції, 8641,32 грн. 3% річних, 5015,71 грн. судових витрат.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08. 2016р.

Суддя Л.I. Васильєва