Рішення № 59725397, 08.08.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2016 р.Справа № 916/1544/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" (м. Рівне)

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Одесакондитер (м. Одеса);

про стягнення 274464,25 грн.;

За участю:

представник позивача: ОСОБА_1Я.(за довіреністю),

представник відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Одесакондитер, про стягнення 274464,25грн, з яких 264350грн. основного боргу, 862грн. 3% річних та 9252,25грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором поставки № 101/01 від 29.01.2016 в частині оплати отриманого товару, здійснення позивачем поставки товару на суму 414000грн., отримання оплати на суму 149650грн., нарахування 862грн. 3% річних та 9252,25грн. інфляційних та інші викладені у позовній заяві обставини.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, повідомив про сплату частини основного боргу. Щодо інфляційних, вважає що розрахунок позивача є невірним та стягненню підлягає лише 264,35грн. замість 9252,25грн.

Також заявив клопотання про розстрочку виконання рішення на 6 місяців.

Позивач погодився з доводами відповідача щодо нарахування інфляційних та заявою від 28.07.2016 зменшив розмір позовних вимог в цій частині, просить стягнути лише 264,35грн., вказане зменшення прийнято судом. Факт часткової оплати боргу після подачі позову визнає. Проти розстрочки виконання рішення заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між сторонами по справі 29.01.2016 був підписаний договір поставки № 101/01, відповідно до п.1.1 якого позивач взяв на себе обовязок поставити, а відповідач прийняти та оплатити певний товар у строки і на умовах, передбачених договором.

Позивач свої зобовязання щодо поставки виконав, що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними та не заперечується відповідачем.

Пунктом 4.1 договору встановлено обовязок відповідача здійснювати оплату протягом 21 дня з дати отримання товару.

Між сторонами існували тривалі взаємовідносини з поставки товару за договором, проте вимога заявлена лише по неоплаченим накладним.

Так, відповідачем було отримано товар за видатковими накладними № РН-0000076 від 28.03.2016 та № РН-0000005 від 01.04.2016 на загальну суму 414000грн, (207000грн. по кожній з накладних).

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідач оплату за вказаними накладними у встановлений договором строк здійснив частково, в звязку з чим склалась заборгованість у розмірі 264350грн. основного боргу.

Після подачі позову відповідач сплатив частину заборгованості платіжними дорученнями № 21661 від 06.07.2016 на суму 5000грн., № 21626 від 30.06.2016 на суму 4000грн., № 192 від 15.07.2016 на суму 3000грн., № 21799 від 19.07.2016 на суму 5000грн.

В звязку з цим, провадження по справі в частині стягнення 17000грн. основного боргу підлягає припиненню по п.п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України в звязку з відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача про стягнення решти основного боргу (247350грн.) обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 264,35грн. інфляційних за травень 2016 року та 862грн. 3% річних за період з 19.04.2016 по 31.05.2016 на суму основного боргу 57350грн. та за період з 22.04.2016 по 31.05.2016 на суму основного боргу 207000грн. згідно наданого до позовної заяви розрахунку та з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Згідно з п.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суд вважає вимоги позивача про стягнення 264,35грн. інфляційних за травень 2016 року обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку 3% річних, суд погоджується з ним частково на суму 844,50грн. з наступних підстав.

Позивачем вірно нараховані 198грн. 3% річних за період з 19.04.2016 по 31.05.2016 (42 дні) на суму основного боргу 57350грн.

Але при розрахунку 3% річних за період з 22.04.2016 по 31.05.2016 (39днів) на суму основного боргу 207000грн. позивач припустився помилки, оскільки виходячи з п.4.1 договору 22.04.2016 є останнім днем оплати і вірним періодом нарахування є 38 днів з 23.04.2016 по 31.05.2016 включно.

Позивач також звернувся з клопотанням про відстрочку виконання рішення на 6 місяців. В якості основної підстави зазначає тяжкий фінансовий стан, неможливість виконання рішення, необхідність зменшення негативного впливу на діяльність відповідача, виключність даної ситуації та на інші зазначені у відзиві на позов обставин.

Позивач проти розстрочки заперечує, посилаючись на власний тяжкий фінансовий стан.

Дійсно, відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Разом з цим, виходячи з наданих доказів та обґрунтування відповідача, суд не вбачає підстав для розстрочки виконання судового рішення. Відхилення клопотання відповідача не позбавляє його можливості в подальшому звернутися з заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення в порядку ст.121 Господарського процесуального Кодексу України у разі наявності відповідних підстав.

Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального Кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що часткова оплата відбулась вже після подачі позову.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" задовольнити частково.

2.Провадження в частині стягнення 17000грн. основного боргу припинити.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Одесакондитер (65007,м. Одеса, вул. 3-й Водопровідний пр.9, код ЄДРПОУ 32833927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд.4а/6а, оф.201, код ЄДРПОУ 38661338) 247350грн. основного боргу, 264,35грн. інфляційних, 844,50грн. 3% річних, 3981,88грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 08.08.2016 року.

Повний текст рішення складений 15 серпня 2016 року.

Суддя Р.В. Волков