Рішення № 59725034, 11.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016Справа №910/13206/16За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»

про стягнення 22 249,36 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Дементєв Є.О. (дов. №76/16 від 14.12.15);

від відповідача не з'явився.

встановив :

20.07.2016 Приватне акціонерне товариство «Український страховий стандарт» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» страхового відшкодування у розмірі 22 249,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу №0111-0404-0145 від 18.02.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 22 249,36 грн. в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13206/16 та вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2016.

03.08.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/20740 від 01.08.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу НОМЕР_4.

05.08.2016 та 11.08.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові документи по справі.

Представник позивача з'явися у судове засідання 11.08.2016, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

18.02.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №0111-0404-0145 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу НОМЕР_2.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є ПАТ «Укрсоцбанк».

Строк дії договору страхування встановлено, зокрема, з 21.02.2014 по 20.02.2015 (п. 11 договору).

28.08.2014 в м. Кривий Ріг сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_2, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9429752, виданою ВДАІ м. Кривий Ріг МВС України.

Як вбачається з рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.04.2016 року у справі №213/1019/15-ц, яке набрало законної сили, та належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи, постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.09.2014 водія ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за скоєння 28.08.2014 ДТП, внаслідок якої транспортні засоби - автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та автобус НОМЕР_3, під його керуванням, отримали механічні ушкодження.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи міститься заява на виплату страхового відшкодування від 02.10.2014, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 28.08.2014, та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.

Також матеріали справи містять лист вигодонабувача (ПАТ «Укрсоцбанк»), зі змісту якого останній не заперечував проти виплати страхового відшкодування на рахунок СТО.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д14/09/14 від 08.09.2014, проведеного судовим експертом автотоварознавцем Чивчиш Олегом Петровичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №14547/13 від 05.04.2013) сума матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, становить 26 830,44 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №D8300005226 від 27.11.2014, виставленого СТО ІП «АІС - Кривий Ріг», відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу НОМЕР_2, склав 34 141,34 грн. з ПДВ.

Відповідно до страхового акту №4040 від 05.01.2015 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу НОМЕР_2, в розмірі 22 249,36 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №4040 від 05.01.2015, була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок СТО ІП «АІС - Кривий Ріг» у розмірі 22 249,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18854 від 09.01.2015.

Матеріали справи містять вимогу позивача №764/2015 від 09.04.2015, надіслану на адресу відповідача, про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 22 249,36 грн., у відповідь на яку відповідач повідомив позивача про те, що до вимоги не було додано копії довіреності та страхового акту. 14.09.2015 позивачем було надіслано на адресу відповідача завірені копії запитуваних документів, проте листом від 22.09.2015 відповідач відмовив позивачу у розгляді вказаної вимоги у зв'язку із тим, що копії надісланих документів не містили реквізиту «згідно з оригіналом».

Крім того, 20.04.2016 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 22 249,36 грн., відповіді на яку не було отримано.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» грошові кошти у розмірі 22 249,36 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, становить 22 249,36 грн., що вбачається зі страхового акту №4040 від 05.01.2015, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 22 249,36 грн., та рахунку-фактури №D8300005226 від 27.11.2014, виставленого СТО ІП «АІС - Кривий Ріг».

Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля марки НОМЕР_2, у розмірі 22 249,36 грн. була виплачена позивачем на рахунок СТО ІП «АІС - Кривий Ріг» у розмірі 22 249,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18854 від 09.01.2015, на підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 02.10.2014.

Вина особи ОСОБА_3, який керував автобусом НОМЕР_3, була встановлена постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.09.2014, що вбачається з рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.04.2016 року у справі №213/1019/15-ц, яке набрало законної сили.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності НОМЕР_4, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автобусу НОМЕР_3.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Полісом НОМЕР_4 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 1000 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 21 249,36 грн. (22 249,36 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1000 грн (франшиза)). В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 6, код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, провулок Балтійський, 20, код 22229921) страхове відшкодування у розмірі 21 249 (двадцять одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 36 коп. та 1 316 (одну тисячу триста шістнадцять) грн. 06 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 15.08.2016.

Суддя В.О.Демидов