Рішення № 59725016, 01.08.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2016 Справа № 905/1907/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Паніної Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства “АБ ПЛЮС”, м.Краматорськ, Донецька обл..

до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія”, м.Донецьк

про стягнення 13579,63 грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство “АБ ПЛЮС”, м.Краматорськ, Донецька обл. звернувся з позовом до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія”, м.Донецьк, про стягнення за договором поставки №4304-13 від 03.05.2012 р. суму основної заборгованості у розмірі 5788,36 грн., суму пені у розмірі 4161,52 грн., 3% річних у розмірі 271,40 грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 3358,35 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №4304-13 від 03.05.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, протоколу розбіжностей до нього, копії видаткових накладних №10/97450 від 15.10.2014р, №10/96655 від 03.10.2014 р., № 10/96654 від 03.10.2014 р., № 10/96653 від 03.10.2014 р.

Справа слуханням відкладалась.

У судове засідання 01 серпня 2016 року представник позивача

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами на підставі вимог ст.75 ГПК України, так як матеріалів у справі цілком достатньо для її розгляду, правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд –

ВСТАНОВИВ :

03 травня 2012 року між Приватним підприємством “АБ ПЛЮС”, м.Краматорськ, Донецька обл. (надалі по тексту - постачальник) та Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія”, м.Донецьк, (надалі по тексту – покупець) укладений договір поставки № 4304-13, згідно умов якого постачальник зобов’язався поставити у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити його

Згідно з п. 1.2 договору, найменування, одиниця виміру, ціна товару вказується у специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Поставка відбувається на підставі поданого покупцем заказу, що також є невід’ємною частиною договору.(п.2.1 договору)

Поставка продукції відбувається на умовах DDP, відповідно до «ІНКОТЕРМС-2000», у підрозділи (магазини) покупця, вказані у Додатку №2 договору, протягом 48 годин з моменту прийняття заказу та не пізніше 17.00 год. дня поставки та на підставі видаткових накладних, що повинні містити найменування товару, його кількість та загальну вартість, (п.2.5. - 2.7 договору).

У відповідності до п.5.8. договору, в редакції протоколу розбіжностей до договору від 03.05.2012 р., розрахунок за поставлений товар відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за товару, що поставлений за період з 01 жовтня по 31 квітня включно, не пізніше 21 календарного дня після поставки товару, в період з 1 травня по 31 вересня включно – не пізніше ніж через 17 календарних днів з моменту поставки товару. Зобов’язання з оплати товару вважається виконаним з моменту списання грошових коштів покупця з його банківського рахунку та надходження їх на рахунок постачальника.

Згідно з п. 12.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки, за видатковими накладними №10/97450 від 15.10.2014р, №10/96655 від 03.10.2014 р., № 10/96654 від 03.10.2014 р., № 10/96653 від 03.10.2014 р. товар на загальну суму 5796,52 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

З урахуванням умов оплати відповідно до договору та видаткових накладних відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар відповідно до 23.10.2014 р. за накладними №10/96655 від 03.10.2014 р., № 10/96654 від 03.10.2014 р., № 10/96653 від 03.10.2014 р. та до 04.11.2014 р. за накладною №10/97450 від 15.10.2014р

Як вбачається з матеріалів справи, на момент поставки товару у відповідача була переплата у розмірі 8 грн. 16 коп.

Таким чином, з урахуванням переплати заборгованість відповідача станом на 20.05.2016 р. становить 5788,36 грн. Станом на момент подачі позовної заяви до суду, остання відповідачем не сплачена.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу несплачена та підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Приватного підприємства “АБ ПЛЮС”, м.Краматорськ, Донецька обл. щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 5788,36 грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

У зв’язку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов’язання позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4161,52 грн., інфляційні нарахування у розмірі 3358,35 грн. та суму 3% річних у розмірі 271,40 грн. Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов’язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За приписами статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами договору №4304-13 від 03.05.2012р., а саме п. 9.11 в редакції протоколу розміжностей до догвору від 03.05.2012 р., у разі несвоєчасної оплати товару покупець оплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той момент за кожен день прострочення платежу.

Пеня нарахована позивачем за видатковими накладними №10/96650 від 15.10.2014 р. з 06.11.2014 р. по 22.04.2016р. та за №№10/96655, 10/96654, 10/96653 від 03.10.2014 р.- з 25.10.2014 р. по 20.05.2016 р.

Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок пені за період з 22.12.2014р. по 22.12.2015р., вважає його проведеним без дотримання загальних правил (методики) нарахування та без урахування строків оплати..

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України, що кореспондується з нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства та умов договору свідчить про відсутність погодженого сторонами продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Шестимісячний строк від дня коли зобов’язання мало бути виконано за видатковою накладною №10/96650 від 15.10.2014 р. сплинув 05.05.2015 р. та за накладними №№10/96655, 10/96654, 10/96653 від 03.10.2014 р. – 24.04.2015р. За розрахунком суду пеня за вказані періоди складає 1129,13 грн. Отже, суд задовольняє заявлену до стягнення суму пені частково, так як пеня нараховується з дня, коли грошові зобов’язання були порушені та в межах шестимісячного строку

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами проведені позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, надані арифметично обґрунтовані розрахунки, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3358,35 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 271,40 грн. у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства “АБ ПЛЮС”, м.Краматорськ, Донецька обл., до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія”, м. Донецьк, про стягнення 13579,63 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія”, (83086, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 13, ЄДРПОУ 20336647) на користь Приватного підприємства “АБ ПЛЮС” (84311, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Анатолія Солов’яненка, б. 2А, ЄДРПОУ 25101110) основну заборгованість у розмірі 5788,36 грн., 3% річних у розмірі 271,40 грн., інфляційні витрати у розмірі 3358,35 грн., пеню у розмірі 1129,13 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1378 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.08.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2016р.

Суддя Л.Д. Подколзіна