Постанова № 59724651, 16.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2016 року письмове провадження № 826/26541/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління МВС України в м. Києві,

Подільського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві

про скасування наказу та поновлення на роботі

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 06.11.15р. №1009 о/с про звільнення ОСОБА_1;

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу карного розшуку Подільського районного управління;

стягнути на користь позивача з Головного Управління МВС України в м. Києві середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу;

стягнути на користь позивача з Головного Управління МВС України в м. Києві моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Головного Управління МВС України в м. Києві від 06.11.15р. №1009 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується позивача прийнято всупереч чинного трудового законодавства, зокрема порушено ст.ст. 49 - 2 , 184 Кодексу законів про працю України.

Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що при звільнені через скорочення штатів йому не було запропоновано іншу роботу у системі органів внутрішніх справ України.

Представник позивача під час розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник Головного Управління МВС України в м. Києві проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Зокрема, відповідач - 1 зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято в порядок та спосіб визначений Законом України «Про Національну поліцію», жодних порушень процедури, встановленої законом щодо звільнення позивача ним допущено не було, а тому просив у задоволені позову відмовити.

Представник Подільського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві в судове засідання не з'явився, почав через канцелярію суду письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд 29.04.2016 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 22 листопада 2004 року по 06 листопада 2015 року.

Наказом Головного Управління МВС України в м. Києві від 05.10.2015 року № 693 о/с позивачу надана додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею шести років з 30.06.2015 року до 29.12.2015 року.

Наказом Головного Управління МВС України в м. Києві № 1009 о/с від 06.11.2015 року капітана міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу карного розшуку Подільського районного управління, згідно з пунктом 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил: за пунктом 64 «Г» (через скорочення штатів).

Позивач вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, яким утворено Національну поліцію України.

Згідно до п.5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено: «Визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 21).

Так, відповідно до ст. 1 Закону №580-VIІI Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції (п. 9).

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п. 10).

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону (п. 11).

Так, 06.08.2015 Закон №580-VIІI було опубліковано в Голосі України №141-142. Тобто, відповідно до пунктів 8, 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII у визначеному законом порядку 06 серпня 2015 року позивач був попереджений про своє звільнення з органів внутрішніх справ України через скорочення штатів (з 06 листопада 2015 року) у тому випадку, якщо він не виявить бажання проходити службу у Національній поліції України.

З огляду на імперативний характер зазначених законодавчих норм спеціального закону, норми КзПП України про необхідність індивідуального попередження позивача про майбутнє звільнення відповідно до ст. 49 КЗпП України у даних правовідносинах не застосовуються.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

До 06 серпня 2015 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII, з урахуванням положень п. 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, звільнення вагітних жінок, що проходять службу в органах внутрішніх справ, та жінок, які мають дітей віком до трьох або шести років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи працедавця не допускалось (крім випадків повної ліквідації установи) прямою забороною, встановленою ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

За приписами пункту 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

При цьому за змістом пунктів 8-11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII звільнення працівника міліції, що перебуває на лікарняному або у відпустці, з органів внутрішніх справ можливо лише в умовах перехідного етапу процесу реформування органів внутрішніх справ.

На час виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем Головним управлінням МВС України в м. Києві положення пунктів 8-11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнані.

Предметом спору у справі, що розглядається є законність наказу відповідача про звільнення позивача з підстав, встановлених пунктами 10, 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII, а саме, - з підстав того, що позивач не висловив бажання проходити службу у національній поліції України.

Як зазначалося, пунктом 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, наведена правова норма встановлює порядок, за якого працівники міліції, які не бажають проходити службу в поліції та ті, що бажали працювати в поліції, але не прийняті на службу, звільняються зі служби.

Так, пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991, № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не подавав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації. Також відсутні відомості про надходження заяви від позивача про прийняття його на службу в поліції (довідки відповідачів від 29.02.2016 року).

Зазначене представником позивача у судовому засіданні не спростовано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у встановлений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII строк, не виявив бажання проходити службу в поліції.

Враховуючи, що станом на 06.11.2015 року позивач не був прийнятий на службу в органи поліції, суд дійшов висновку, що Головне управління МВС України в м. Києві діяло на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки заява позивача про прийняття на службу до поліції до керівника органу поліції не надходила, певні посади у порядку визначеному пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII позивачу не пропонувалися.

З дня отримання наказу про звільнення у позивача не існувало перешкод стосовно звернення до керівника органу поліції з заявою про його прийняття на службу як колишнього працівника органів внутрішніх справ, котрий виявив таке бажання.

Отже, Головне управління МВС України в м. Києві, приймаючи наказ № 1009 о/с від 06.11.2015, діяло в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а відтак в задоволенні вимоги позивача щодо скасування цього наказу слід відмовити.

Враховуючи, що питання щодо подальшого проходження Позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено в порядку, закріпленому у Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону, а призначення на посади на службу в поліції проводиться за конкурсом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень ч.1 ст. 71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій