Постанова № 59724409, 16.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/357/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мед-сервіс Юг” до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002332203, №0002342203, №0002352203 від 14.07.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед-сервіс Юг” до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002332203, №0002342203, №0002352203 від 14.07.2015 року.

В судовому засіданні 09.08.2016 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вони не заявили клопотань про витребування додаткових письмових доказів чи допиту свідків або експерта по цій справі. Представник відповідача ДПІ у Малиновському районі м.Одеси був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (підпис представника у довідковому листі а.с.99 т.98), але він в судове засідання не прибув без поважних причин, а тому на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження 16.08.2016 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області на підставі наказу керівника ДПІ від 10.04.2015 року №198 (а.с.10 т.1) була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з його контрагентами за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 07.10.2015 року №116/22-213/34507694 (а.с.11-34 т.1), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 4878268,00 грн., заниження податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 569660,00 грн., у зв’язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 14.07.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002332203 (а.с.35 т.1) про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 4905936,00 грн., штрафним санкціям на суму 1226484,00 грн., №0002342203 (а.с.36 т.1) про нарахування податкового зобов’язання з ПДВ на суму 4767312,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2383656,00 грн., №0002352203 (а.с.37 т.1) про зменшення суми від’ємного значення з ПДВ за листопад-грудень 2014 року на загальну суму 569660,00 грн.

ГУ ДФС в Одеській області за результатами розгляду первинної скарги платника податків на зазначені податкові повідомлення-рішення частково задовольнила скаргу та скасувала вказані рішення від 14.07.2015 року №0002332203 у частині збільшення податку на прибуток підприємств на суму 28785,00 грн., застосування штрафних санкцій на суму 7196,00 грн., №0002342203 у частині збільшення зобов’язання з ПДВ на суму 18721,00 грн., застосування штрафних санкцій на суму 9360,00 грн., а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Представник позивача не погоджується з діями щодо проведення перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу послуг з боку контрагентів ТОВ «БАДМ» (код ЄДРПОУ 31816235), ТОВ «Фра-М» (код ЄДРПОУ 20322326) та ТОВ « Мед-сервіс Інвест» ( код ЄДРПОУ 32176376) підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача – ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області письмових запереченнях проти позову зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК україни встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об’єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з’ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Між позивачем та його контрагентами ТОВ «БАДМ» (код ЄДРПОУ 31816235), ТОВ «Фра-М» (код ЄДРПОУ 20322326) та ТОВ «Мед-сервіс Інвест» (код ЄДРПОУ 32176376) були укладені договори поставки продукції на умовах відстрочки оплати її вартості (а.с.8-13,21-24 т.98).

Лише фактична поставка товарів, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало право позивачу на підставі отриманих від постачальника податкових накладних сформувати валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.1, п.п.138.2 ст.138, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Представник позивача в підтвердження факту виконання умов вказаних договорів з боку позивача та його контрагентів надав до суду податкові накладні, реєстри видаткових накладних, видаткові накладні, співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів (а.с.137 т.1 - а.с.92 т.98).

Однак, суд з урахуванням позиції представника відповідача, яка висловлена у письмових запереченнях проти позову, погоджується з тим, що надані письмові докази не можуть бути визнані документами первинного податкового та бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичність здійснення господарських операцій з наступних підстав.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями, далі за текстом - Закон № 996-XIV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 із змінами та доповненнями (далі, за текстом - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення №88 - первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.2.15 Положення №88 - первинні документи підлягають обов'язковій перевірці ( в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операцій чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п.2.16 Положення №88 - у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні буті складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В ході проведення перевірки був наданий запит ТОВ «Мед-сервіс Юг» від 14.05.2015 року №2375/10/15-52-22-03 щодо надання первинах документів щодо отримання товарів від ТОВ «Фра М», код ЄДРПОУ 20322326; ТОВ «БАДМ», код 31816235; ТОВ « Мед-сервіс інвест», код ЄДРПОУ 32176376; ТОВ «Компанія Санлайн», код ЄДРПОУ 35933502, саме надати: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності на медичні засоби та інші підтверджуючі документи.

Від підприємства отримана відповідь від 27.05.2015 року № 40, якою надані лише реєстри розрахунків між позивачем та зазначеними постачальниками товарів.

Відповідно до положень ст.44 ПК України неподання платником податків на запит податкового органу витребуваних під час перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують дані податкової звітності підприємства відповідних податкових періодів, вважається, що вказані документи у платника податків відсутні.

Також, враховуючи значну кількість поставлених товарів за цими договорами, як по ваговим так й по фізичним параметрам, представником позивача до суду не надано доказів перевезення їх від місця їх складування у постачальників до адреси складування за місцем знаходження позивача, доказів прийняття, отримання нібито поставлених на його адресу товарів від зазначених контрагентів, оприбуткування їх у бухгалтерському обліку підприємства та подальшого їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, у порушення вищенаведених нормативних-правових актів позивач до складу валових витрат включено суму валових витрат, які не підтверджені первинними документами, відсутні товарно-транспортні накладні, видаткові накладні на отримання товару не підтверджуються підписами та печатками відповідальних осіб на отримання товару з наступними контрагентами: ТОВ «Фра М» код ЄДРПОУ 20322326, - код ДПІ 2803, - зареєстровано у СДПІ з ОВП у м. Донецьк, сума придбання товарів медичного призначення склала 1044237 грн. за 2014 рік; ТОВ «БАДМ», код 31816235, код ДПІ 2801, зареєстровано у СДПІ м. Дніпропетровськ, сума придбання товарів медичного призначення склала 8572569 грн. за 2014 рік; ТОВ « Мед - сервіс інвест»,-код ЄДРПОУ 32176376, код ДПІ 0462, зареєстровано у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, сума придбання товарів медичного призначення склала 16974455 грн., у т. ч. за 4 квартал 2012 року на суму 1666745 грн., за 2013 рік на суму 5172180 грн., за 2014 рік на суму 10135530 грн.; ТОВ «компанія Санлайн», код ЄДРПОУ 35933502, код ДПІ 0464, , зареєстровано у Лівобережної О ДПІ м. Дніпропетровськ, стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, сума придбання товарів медичного призначення склала 93600 грн. за 2013 рік.

Окрім того, Верховний Суд України застосовуючи доктрину «Ділова мета» при розгляді справ за участі національних суб'єктів господарювання до органів ДПС зазначає, що при здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, наприклад шляхом відшкодування ПДВ.

«Якщо у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необгрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку».

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

В підтвердження відсутності саме ділової мети у здійсненні наведених позивачем господарських операцій є взаємовідносини з ТОВ «Фра М», з місцем реєстрації у м.Донецьку, операції щодо поставки товарів від якої оформлювались позивачем аж до жовтня 2014 року, тоді як згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669 встановлювались юридичні обмеження щодо вільного постачання товарів та послуг з зони АТО, до якої було віднесено м.Донецьк, а фактично вказані обмеження діяли що з червня 2014 року, коли вказане місто було окуповане та було обмежено перевезення та пересилання вантажів та товарів на іншу територію України. Це свідчить, що позивачем використовувались господарські відносини з цим підприємством без наявності ділової мети в отриманні прибутку від звичайної господарської діяльності, а з метою отримання податкової вигоди у вигляді валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи, що представниками позивача не надано до суду доказів, які б достеменно доводили б факт поставки товарів на їхню адресу, що вони мали справу з контрагентами, які є добропорядними платниками податків, фактично здійснюють підприємницьку діяльність та декларують свої податкові зобов’язання з ПДВ, в зв’язку із чим, суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що надані представниками позивача письмові докази не є достатніми для доведення факту постачання послуг його контрагентами, а тому висновок податкового органу про безтоварність таких угод є вірним, в зв’язку із чим, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають на підстав положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Мед-сервіс Юг” до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0002332203, №0002342203, №0002352203 від 14.07.2015 року – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.