Постанова № 59723998, 02.08.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року (14 год. 40 хв.)Справа № 808/1568/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0009651304 від 02.04.2016 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, в повному обсязі;

- скасувати рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0009641304 від 12.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в повному обсязі;

- скасувати вимогу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.03.2016 № Ф-0005151304 в повному обсязі.

В обґрунтування позову посилається на те, що контролюючим органом в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» невірно визначено базу нарахування єдиного внеску як у звітному 2014 так і у 2015 роках. Стверджує, що дохід (прибуток) отриманий платником за звітний рік не ділиться на календарні місяці, а оподатковується за кожний місяць окремо, з урахуванням максимальної величини бази нарахування та мінімального страхового внеску. Також ,підприємець не погоджується із встановленим контролюючим органом заниженням суми чистого доходу за 2015 рік на суму 38 500,06 грн. та зазначає, що вказане порушення не виписано в акті перевірці належним чином, зокрема не зазначено за який період було допущено таке порушення, якими документами підтверджується тощо. Оскільки на думку позивача донарахування сум єдиного внеску проведеного контролюючим органом безпідставно, то і застосовані штрафні санкції згідно оскаржуваних рішень є протиправними. У зв'язку із цим, позивач вважає, що його права були порушені, а відтак підлягають судовому захисту.

У судове засідання 02.08.2016 позивач не з'явився, клопотанням (вх. № 23086 від 02.08.2016) просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження. Позов підтримує.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 11.07.2016 вих. № 7367/10/08-22-10, а також в додаткових запереченнях від 02.08.2016 вих. № 8278/10/08-22-10 посилається на те, що позовна заява підприємця обґрунтовується виключно на припущеннях і міркуваннях, без врахування норм чинного законодавства, зокрема, положень п. 4 ст. 4 Розділу ІІ, п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а ніяк не положень Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання 02.08.2016 представник відповідача також не з'явився, у додаткових письмових запереченнях просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Бердянським виконавчим комітетом 22.09.2005, про що отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_4. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бердянській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (ІПН № НОМЕР_3).

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, відповідно до направлення № 0183 від 23.02.2016 та наказу від 26.02.2016 № 0031 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб ОСОБА_2 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 25.03.2016 № 9/1304/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено порушення підприємцем, зокрема, вимог:

- ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - неналежне ведення документації на підставі якої нараховується єдиний внесок 2014 рік та 2015 рік при обліку отриманого доходу від підприємницької діяльності;

- п.1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ст.. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - занижено суму нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014 рік та 2015 рік у сумі 52 737,70 грн., в. т.ч. за 2014 рік на 39 378,22 грн., за 2015 рік на 13 359,48 грн.

02.04.2016 Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято рішення № 0009651304 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 136,00 грн. за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

12.04.2016 контролюючим органом прийнято рішення № 0009641304, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 9 211,59 грн. за порушення підприємцем вимог п.1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ст.. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області 25.03.2016 виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005151304 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 52 737,70 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями та вимогою про сплату боргу ОСОБА_1 оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28.04.2016 № 375/14/08-01-10-01-13 про результати розгляду скарг у задоволенні скарги підприємця відмовлено, а оскаржувані рішення та вимога - залишені без змін.

Вважаючи, що при винесенні рішень від 02.04.2016 № 0009651304, від 12.04.2016 № 0009641304 та вимоги про сплату боргу від 25.03.2016 № Ф-0005151304 контролюючим органом було порушено норми чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: (в редакції після 01.01.2015) - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

В редакції з 01.01.2015 пункт 2 ч. 1 ст. 7 Закону України №2464-VI визначає, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може

бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць,

за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Частиною 3 ст. 7 Закону України №2464-VI передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

В свою чергу максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464-VI).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що при обчисленні бази нарахування єдиного внеску отриманий підприємцем дохід (прибуток) не сумується за весь рік та відповідно не ділиться на кількість календарних місяців, як здійснюється це для визначення середньомісячного річного оподатковуваного доходу при розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. В даному випадку, єдиний внесок розраховується за кожен місяць окремо.

Тому, єдиний внесок для підприємця на загальній системі оподаткування розраховується за наступним алгоритмом:

- якщо чистий дохід за місяць складає 0 або підприємець має збитки, то ЄСВ 0.

- якщо чистий дохід за місяць складає від 0 до мінімальної заробітної плати, то ЄСВ дорівнює мінімальному страховому платежу, тобто розмір мінімальної заробітної плати за цей місяць помножуємо на 34,7%;

- якщо чистий дохід за місяць дорівнює від розміру мінімальної заробітної плати до розміру максимальної величини бази нарахування, то ЄСВ розраховується як 34,7% від чистого доходу.

- якщо чистий дохід за місяць більше ніж максимальна величина бази нарахування, то ЄСВ складає 34,7% від розміру максимальної величину бази нарахування.

З приводу отриманого позивачем у 2014 році чистого доходу спору між сторонами у справі не має, оскільки як зазначено в акті перевірки (арк. 17) сума чистого доходу складає 147 696,01грн., що відповідає даним платника податків.

Як свідчать дані книги доходів і витрат підприємця за 2014 рік (копії долучені до справи) у звітному періоді позивач отримав оподатковуваний дохід помісячно в наступних розмірах: січень - 134 187,96 грн., з яких 20 706 грн. максимальна величина на яку нараховується єдиний соціальний внесок. На решту суми єдиний внесок не нараховується; у лютому-квітні 2014 року отриманий чистий дохід на який нараховується єдиний соціальний внесок в сумі 1218 грн.; в травні-червні - 1 223,37 грн. ,в липні - 1 221,90, в серпні - 1 305,80 грн., в вересні 1 226,60, в жовтні-грудні по 1 218 грн.

В свою чергу, застосований контролюючим органом порядок розрахунку суми єдиного внеску за звітний 2014 рік не відповідає законодавчо визначеним положенням п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України №2464-VI.

Таким чином, висновок контролюючого органу про заниження ФОП ОСОБА_1 суми нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014 рік на 39 378,22 грн. суперечить дослідженими судом доказами.

Що стосується нарахування єдиного соціального внеску за 2015 рік слід зазначити наступне.

На сторінці 17 акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 при визначені сум чистого доходу, на який нараховується та з якого утримується єдиний внесок занизив чистий оподатковуваний дохід, на який нараховується та з якого утримується єдиний внесок за 2015 рік у сумі 38 500,06 грн., внаслідок чого занизив суму єдиного внеску, нарахованого на чистий дохід, чим порушив вимоги п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В той же час, на стор. 9 акту перевірки вказано, що згідно декларацій про доходи за 2015 рік валові витрати складають 4 047 114,83 грн. (без ПДВ). При перевірці книги обліку доходів та витрат, первинних документів, накладних на придбання товару, руху коштів по розрахунковим рахункам, касових чеків встановлено наявність задекларованих, документально не підтверджених валових витрат за 2015 рік у сумі 38 500,06 грн.

На сторінці 10 акту перевірки зазначено про те, що перевіркою визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності у 2015 році встановлено його заниження у сумі 38 500,06 грн. внаслідок неправомірного формування валових витрат шляхом використання та списання автомобільних шин у сумі 38 500,06 грн.

При цьому, в акті перевірки не наведено ані періоди, в яких задекларовані такі витрати, ані конкретний опис вказаного порушення, зокрема, в чому саме полягає неправомірність списання та використання автомобільних шин на суму 38 500,06 грн. при тому, що у звітному 2015 році витрати на автомобільні шини склали 371 824,34 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. п. 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства

фінансів України від 14.03.2013 № 395 (далі - Порядок) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Контролюючим органом не виконані вимоги п. п. 2.3.2.2 Порядку, а тому суд позбавлений можливості взагалі перевірити вказані доводи відповідача, оскільки не можливо встановити ані суть порушення, ані перелік доказів, які б це підтверджували чи навпаки спростовували.

Враховуючи вимоги ст.. 71 КАС України, суд доходить висновку про недоведеність контролюючим органом факту та обставин завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за 2015 рік у сумі 38 500,06 грн., та відповідно заниження оподатковуваного доходу за вказаний період на цю ж суму.

Тому, при обрахунку сум єдиного внеску за 2015 рік, суд виходить з того, що сума чистого доходу платника склала 15 264,17 грн., а саме: січень-квітень 2015 року - 1 218,00 грн., травень - 1 218,17 грн., червень-серпень 2015 року - 1 218,00 грн., вересень - грудень 2015 року - 1 380,00 грн.

Оскільки у 2015 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу установлений: з 1 січня 2015 року - 1218,00 грн., з 1 вересня - 1378,00 грн., тому максимальна величина бази нарахування єдиного внеску з 01.01.2015 по 31.08.2015 становить 20706,00 грн. (1218,00 грн. х 17), з 01.09.2015 - 23426,00 грн. (1378,00 грн. х 17).

У 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 грн., з 1 вересня - 1378,00 грн., тому розмір мінімального страхового внеску для ФОП та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, з 01.01.2015 по 31.08.2015 становить 422,65 грн. (1218,00 грн. х 34,7 %), з 01.09.2015 - 478,17 грн. (1378,00 грн. х 34,7 %).

Як свідчать дані, зазначені в акті перевірки, за даними платника сума нарахованого єдиного внеску з січня по серпень 2015 року включно щомісячно складала 422,65 грн., а з вересня 2015 по грудень 2015 року включно щомісячно по 478,86 грн.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем вірно було обраховано суму єдиного внеску за 2015 рік.

А відтак, висновок податкового органу про заниження суми нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014-2015 роки у сумі 52 737,70 грн., в т.ч. за 2014 рік на 39 378,22 грн. та за 2015 рік на 13 359,48 грн. є необґрунтованим та таким, що спростовується фактичними обставинами справи та дослідженими судом доказами.

З огляду на це, виставлена Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2016 № Ф-0005151304 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Як зазначалося вище, 12.04.2016 рішенням контролюючого органу № 0009641304, згідно з вимогами п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464-VI, до позивача застосований штраф у розмірі 10% суми донарахованого єдиного внеску в загальному розмірі 9 211,59 грн.

Надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, суд виходить з того, що відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за

кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Тобто, базою для нарахування штрафу є сума своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Враховуючи те, що суд, з підстав наведених вище, дійшов висновку про необґрунтованість донарахування позивачу єдиного внеску, визначеного у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2016 № Ф-0005151304, то застосування штрафу за п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464-VI також є незаконним (за відсутності бази нарахування).

Тому, оскаржуване рішення Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.04.2016 № 0009641304 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо застосування контролюючим органом штрафу в сумі 136,00 грн. суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування

(обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 177.10 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма книги та порядок її ведення затверджена Наказом ДПАУ №1025 від 24.12.2010 року «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

Відповідно до п. 5 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

На сторінці 12 акту вказано, що первинними документами, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, є трудові договори, табелі обліку використання робочого часу , відомості нарахування та виплати заробітної плати, виписки банку із платіжними дорученнями, платіжні відомості, книга обліку доходів та витрат, накладні на придбання, касові чеки.

Тобто, вказане свідчить про те, що бухгалтерські документи, на підставі яких нараховується єдиний внесок, у ФОП ОСОБА_1 складались та були надані до перевірки.

При цьому, в описовій частині акту ніде не зазначено в чому полягає допущене позивачем «неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок» - чи то відсутність якихось конкретних документів ,чи їх невірне заповнення тощо.

Зазначення на стор. 8 акту перевірки про «неналежне ведення обліку доходів та витрат у 2015 році, чим порушено вимоги п. 177.10 ст. 177 ПК України», здійснено контролюючим органом без будь-якого пояснення в чому воно полягало та якими доказами підтверджується.

З огляду на це, з урахуванням вимог п. п. 2.3.2.2 Порядку, ст. 71 КАС України, суд вважає недоведеним контролюючим органом в установленому законом порядку факту порушення платником ч. 2 ст. 9 Закону України № 2464-VI в частині неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

Враховуючи наведене, рішення Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 02.04.2016 № 0009651304 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 136,00 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на частину 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку не довів законність та обґрунтованість прийнятих рішень та виставленої вимоги про сплату боргу, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 02.04.2016 № 0009651304, від 12.04.2016 № 0009641304 та вимога про сплату боргу від 25.03.2016 № Ф-0005151304 Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області є незаконними, а відтак підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при звернені із позовом до суду ФОП ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 620,85 грн., що підтверджується долученими до справи платіжним дорученням № 4049 від 12.05.2016 та квитанцією від 13.06.2016, останній присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0009651304 від 02.04.2016.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0009641304 від 12.04.2016.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.03.2016 № Ф-0005151304.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71113, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) 620,85 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр.-т. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 39500075).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко