Окрема думка судді № 59723698, 11.08.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ОКРЕМА ДУМКА

судді Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І.

на постанову суду від 11 серпня 2016 року у справі №803/181/15-а

11 серпня 2016 року Справа № 803/181/15-a

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі №803/181/15-а позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 грудня 2014 року №0012992201 (далі - спірне рішення).

Частиною третьою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Я, суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович Віра Іванівна, як головуючий у даній справі не погоджуюсь з позицією колегії суддів щодо протиправність спірного рішення в частині нарахування податку на прибуток підприємств за господарськими операціями з оренди нерухомого майна у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 17 березня 2009 року між ТзОВ «Сальве» (орендар) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 (т 1 а.с.121-122).

Також, 14 лютого 2012 року між ТзОВ «Сальве» (орендар) та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди приміщення, площею 63.5 м.кв., що знаходиться у АДРЕСА_2 (т 1 а.с. 204-207).

В обох вищенаведених договорах визначено, що орендодавцями є саме фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Однак фактично, згідно наявних в матеріалах справи довіреностей, власниками орендованої нерухомості є фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Натомість, укладаючи договори оренди, фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 діяли не від імені своїх довірителів, а від власного імені, що вбачається з текстів спірних договорів оренди.

Зазначене суперечить вимогам статті 237 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Також, у своїх довіреностях громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що дозволяють діяти своїм довірителям від власного імені, а не самостійно.

Тобто, вищенаведені договори укладені не від імені власників спірного нерухомого майна та є незаконними.

Як наслідок, укладення вищенаведених договорів оренди саме з фізичними особа-підприємцями, які діяли від власного імені, дозволило ТзОВ «Сальве» відображати вказані господарські операції як послуги оренди, отримані від іншого суб'єкта господарювання, а не від фізичної особи.

Згідно з пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу.

Отже, юридична особа - орендар при виплаті доходу фізичній особі -орендодавцю зобов'язана нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 Податкового кодексу, та відобразити дану виплату у податковому розрахунку за формою №1-ДФ за ознакою доходу «102».

На моє переконання, оформлення спірних договорів оренди саме на фізичних осіб-підприємців, а не на фізичних осіб - власників нерухомого майна, було спрямоване на уникнення обов'язку ТзОВ «Сальве» як податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб.

Частиною першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зважаючи на те, що вищенаведені договори оренди були спрямовані завідомо на уникнення оподаткування доходів фізичних осіб - власників нерухомого майна, на мою думку, вони є такими, що порушують публічний порядок, тобто нікчемними, а господарські операції за ними не можуть бути включені до валових витрат ТзОВ «Сальве».

Крім того, слід зазначити, що договір з ФОП ОСОБА_1 був укладений 17 березня 2009 року, а довіреність на право розпорядження своїм майном вказана особа видала лише 19 березня 2009 року, що також свідчить про незаконність укладеного договору та безпідставність віднесення вказаних господарських операції до валових витрат.

Суддя В.І. Смокович