Ухвала суду № 59721464, 11.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1386/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Полякової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2015 року,

встановила:

У червні 2015 р. публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі СК «Країна») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути: 1) з ОСОБА_4 суму франшизи в розмірі 1000,00 грн.; 2) з ОСОБА_5 «Українська охоронно-страхова компанія» матеріальну шкоду у розмірі 14804,00 грн..

В позові СК «Країна» посилалася на те, що 21.03.2012 р. СК «Країна» уклала з ОСОБА_6 договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (автомобільного), за яким застрахованим автомобілем є «Шевроле Авео», ВН 0513 ВМ.

23.10.2012 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у них автомобіля «Шевроле Авео», під керуванням ОСОБА_7, та автомобіля «Форд Фієста», ВН 0457 СХ, під керуванням ОСОБА_4.

В результаті ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. СК «Країна» визнала подію страховим випадком і виплатила страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 17560,00 грн..

01.11.2012 р. інспектором відділу ОМ ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП, УДАІ ГУ МВС України в Одеській області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Із мотивувальної частини експертного дослідження, проведеного під час проведення слідчих дій, вбачається, що версії двох водіїв не можуть бути визнані технічно неспроможними в світлі відсутності параметрів, які можна перевірити на основі фізичних закономірностей зближення матеріальних обєктів. А тому висновок зроблено за двома варіантами розвитку механізму дорожньо-транспортної пригоди. Перший варіант згідно пояснень водія «Шевроле Авео», другий згідно пояснень водія «Форд Фієста». За першим варіантом водій «Форд Фієста» порушив п. 14.6 та 12.3 ПДР України. За другим варіантом, водій «Шевроле Авео» порушив вимоги п. 16.11 ПДР України.

Зважаючи на викладене, позивач вважав, що за обставинами ДТП ступінь вини ОСОБА_4 і ОСОБА_7 у його скоєнні становить 90% та 10% відповідно. Таким чином, розмір завданої з вини ОСОБА_4 шкоди становить 15804,00 грн. = 17560,00 грн. х 90%.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ОСОБА_5 «Українська охоронно-страхова компанія» згідно полісу № 9922289. Франшиза становить 1000,00 грн.. Претензія позивача до ОСОБА_5 «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу залишена без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не зявився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4К у судове засідання не зявився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Представник відповідача ОСОБА_5 «Українська охоронно-страхова компанія» у судове засідання не зявився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. У запереченнях на позов вважав необхідним у задоволенні позову відмовити. Посилався на те, що шкода повинна відшкодовуватися на загальних підставах. Вина ОСОБА_4 у скоєнні ДТП не встановлена.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05.10.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

СК «Країна» в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що рішення суду ухвалено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили.

СК «Країна» надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

ОСОБА_5 «Українська охоронно-страхова компанія» у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважало необхідним скаргу відхилити, рішення залишити без змін. Посилалося на те, що шкоду завдано внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому її відшкодування повинно відбуватися за загальними правилами (ст. 1188 ЦК України). ОСОБА_4 до будь-якої відповідальності за скоєння ДТП не притягувався. Посилання позивача на експертне дослідження є безпідставним, оскільки в ньому не було остаточного висновку експерта щодо наявності вини одного з учасників ДТП або обох. Встановлена позивачем ступінь вини є припущенням, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про це. Відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, за спричинення якої не настає цивільно-правова-відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову СК «Країна», суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок ваємодії двох транспортних засобів. Доказів вини ОСОБА_4 у скоєнні ДТП не надано. Посилання позивача на ст. 1187 ЦК України є безпідставними, оскільки вона не регулює правовідносини сторін. Відсутні докази щодо ступеня вини кожного з учасників ДТП (а. с. 118 - 120).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам діючого законодавства (ст. ст. 1188 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 179 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Встановлено, що 21.03.2012 р. СК «Країна» уклала з ОСОБА_6, власником ТЗ (а. с. 15), договір № 34/685/2.1.5.1 добровільного страхування наземного транспортного засобу (автомобільного) (а. с. 8 14), за яким предметом страхування є автомобіль «Шевроле Авео», ВН 0513 ВМ.

Страховим випадком за вказаним договором є, зокрема зіткнення застрахованого ТЗ під час руху з іншим транспортним засобом (п. 2.1.1). Розмір страхового відшкодування визначається у розмірі вартості відновлювального ремонту без врахування експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні (п. 10.6).

23.10.2012 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «Шевроле Авео», під керуванням ОСОБА_7, та автомобіля «Форд Фієста», ВН 0457 СХ, під керуванням ОСОБА_4 (а. с. 20). В результаті ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень (а. с. 21 22).

01.11.2012 р. інспектором відділу ОМ ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП, УДАІ ГУМВС України в Одеській області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_4, в якій вказується, що неможливо встановити в діях водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_4 факту порушень ПДР, які б знаходилися в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили, а також складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а. с. 24).

Згідно експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, становить 18314,94 грн., розмір завданої матеріальної шкоди становить 14926,14 грн. (а. с. 40 53).

СК «Країна» визнала подію страховим випадком (а. с. 54) і за заявою ОСОБА_6 (а. с. 18 19) 09.01.203 р. перерахувала страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 17560,00 грн. (а. с. 55).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ОСОБА_5 «Українська охоронно-страхова компанія» згідно полісу № 9922289. Претензія позивача до ОСОБА_5 «Українська охоронно-страхова компанія» від 22.01.2013 р. (а. с. 58) про відшкодування шкоди в порядку регресу залишена без задоволення (а. с. 59).

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, та переходу до страховика права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у звязку з проведеною виплатою страхового відшкодування страхувальнику.

За правилами, передбаченими ст. ст. 993, 1188 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: а) шкода, завдана, одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; б) за наявності вини лише особи, які завдано шкоди, вона їй на відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, предметом доказування по даній справі є доведення ступеня вини кожного з учасників ДТП. Встановлено, що ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_4 не притягувалися до адміністративної або кримінальної відповідальності за скоєння ДТП. За таких обставин, кожна зі сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Позивач стверджує, що ступень вини учасників ДТП становить ОСОБА_7 10%, а ОСОБА_4К 90%. У цьому випадку вина осіб учасників ДТП може бути підтверджена належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України, ст. 57 цього Кодексу. Разом з тим, наявні у справі докази не містять відомостей, за яких можна встановити ступінь вини кожного з учасників ДТП.

У постанові від 01.11.2012 р. про відмову у порушенні кримінальної справи (а. с. 24) відносно водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_4, вказується, що неможливо встановити в їх діях факту порушень ПДР, які б знаходилися в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили, а також складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Доказів скасування вказаної постанови не надано.

Відповідно до висновку № 9249 експертно-трасологічного дослідження від 26.11.2012 р. (а. с. 28 31), експертного дослідження № 11/А-334 від 04.07.2014 р. (а. с. 32 35 зворотня сторона), довідки інспектора відділу ОМ ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП, УДАІ ГУМВС України в Одеській області за результатами розгляду матеріалів дорожньо-транспортної пригод (а. с. 36 36 зворотня сторона) в ході перевірки обставин зіткнення автомобілів усунути протиріччя в свідченнях водіїв, в тому числі шляхом проведення авто-технічних досліджень не видалося можливим. Встановити наявність в діях водіїв факту порушень вимог ПДР, які привели до ДТП, не надалося можливим. Таким чином, неможливо встановити ступінь вини кого-небудь з водіїв а даній пригоді.

Не містять матеріали справи і висновку судової авто-технічної експертизи щодо відповідності/невідповідності дій водіїв вимогам ПДР.

До позову додано дуже погану фотокопію схеми дорожньо-транспортної пригоди. Апеляційний суд ухвалою від 21.01.2016 р. (а. с. 154 155) витребував з органів ДАЇ відмовні матеріали. У звязку з їх ненаданням розгляд справи неодноразово відкладався. Однак, відмовні матеріали не були надані у звязку з не встановленням їх місцезнаходження. СК «Країна» усунулася від доведення обставин, на які вона посилається, надавши заяву про розгляд справи в апеляційному суді без участі її представника. Разом з тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

За вищевказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові у звязку з неможливістю встановлення ступеня вини кожного з водіїв учасників ДТП.

Доводи апелянта про те, що встановлення ступеня вини в скоєні ДТП по даному спору віднесено до компетенції суду не відповідають обставинам справи, а тому є неспроможними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За викладених вище обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3