Ухвала суду № 59721430, 11.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4483/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П.,Короткова В.Д.

з участю секретаря - Полякової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної ради Одеської області, комунального закладу «ОСОБА_3 центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_3 районна державна адміністрація Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 районної ради Одеської області та Комунального закладу «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, -

встановила:

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 28.07.2006 року по 28.12.2015 року позивач перебував на посаді головного лікаря комунального закладу «ОСОБА_3 центральна районна лікарня».

23.12.2015 року ОСОБА_3 райрадою за поданням ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області від 09.12.2015 року було прийнято рішення №21-VII, яким роботу керівника лікарні визнано незадовільною та звільнено позивача з займаної посади та 28.12.2015 року ОСОБА_3 райрадою прийнято розпорядження № 64/р-2015 щодо звільнення ОСОБА_2 за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

29.12.2015 року комунальним закладом «ОСОБА_3 ЦРЛ» видано наказ № 283-Р про звільнення позивача з 28.12.2015 року.

Позивач посилався на те, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства .

Позивач остаточно просив суд :

- поновити його на посаді головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» з 28 грудня 2015 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав , просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 районної ради Одеської області позов не визнав , просив відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача комунального закладу «ОСОБА_3 ЦРЛ» в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області вважав ,що позов є необгрунтованим.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря комунального закладу «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» з 28 грудня 2015 року.

Стягнуто з комунального закладу «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 31661 (тридцяти однієї тисячі шестисот шістдесяти однієї) гривні 76 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_3 районної ради Одеської області судовий збір у розмірі 275 (двохсот сімдесяти пяти) гривень 60 коп. в дохід держави.

Стягнуто з комунального закладу «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» судовий збір у розмірі 275 (двохсот сімдесяти пяти) гривень 60 коп. в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 районна рада Одеської області посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 районної ради Одеської області та КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» підлягають відхиленню , а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції виходив з того,що звільнення позивача відбулося з порушенням положень ст. 149 КЗпП та недоведеністю відповідачами факту вчинення позивачем грубого порушення трудових обовязків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача ОСОБА_2 затверджено на посаді головного лікаря ОСОБА_3 центральної районної лікарні на підставі рішення ОСОБА_3 районної ради Одеської області від 28.07.2006 року № 20-V (т.1 а.с.6). В подальшому ОСОБА_3 центральну районну лікарню засновником ОСОБА_3 райрадою Одеської області перетворено на комунальний заклад «ОСОБА_3 центральна районна лікарня», при цьому ОСОБА_2 продовжував обіймати посаду головного лікаря ,про що сторони не заперечують.

Перелік посадових обовязків головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» визначено статутом КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» та посадовою інструкцією головного лікаря ЦРЛ, з якою ОСОБА_2 , був ознайомлений особисто (т.1 а.с. 17-28, 29-35).

Матеріали справи не містять докази притягнення позивача ОСОБА_2 за час його роботи на посаді головного лікаря до часу його звільнення до дисциплінарної відповідальності .

09.12.2015 року головою ОСОБА_3 районної державної адміністрації внесено подання ОСОБА_3 районній раді за № 01-15/3259 з пропозицією розглянути на черговому засіданні сесії райради питання щодо звільнення з займаної посади головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» ОСОБА_2, посилаючись на те, що підставою для його внесення є лист начальника відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 11.11.2015 року № 1652 щодо неможливості проходження 18 працівниками загальноосвітніх навчальних закладів району обовязкового профілактичного медичного огляду у звязку з заборгованістю комунального закладу перед ОСОБА_3 міжрайонним відділом лабораторних досліджень ДУ «Одеський лабораторний центр Держсанепідемслужби України», а також доповідна записка головного лікаря ОСОБА_3 центру первинної медико-санітарної допомоги від 11.11.2015року №1199 про те, що всі результати проведеної роботи цього Центру щодо імунізації дитячого населення проти поліомієліту (організаційної, санітарно-освітньої, безпосередня імунізація) цинічно представлені головним лікарем КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» як свої власні (т.1, а.с.114).

18.12.2015 року Татарбунарскою районною радою Одеської області на підставі вказаного подання голови ОСОБА_3 райдержадміністрації проведено засідання постійної комісії райради з питань соціального захисту населення та охорони здоровя, яка вирішила визнати роботу керівника лікарні ОСОБА_2 незадовільною та звільнити його з посади головного лікаря (т.1, а.с.а.с.8- 9).

З витягу протоколу спільного засідання постійних комісії ОСОБА_3 районної ради VII скликання від 21.12.2015 року вбачається, що за результатами обговорення згаданого подання голови ОСОБА_3 РДА, за відсутності позивача на цьому засіданні, депутатами прийнято рішення про винесення питання про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» на 3-ю сесію районної ради 23 грудня 2015 року (т.1 а.с.а.с.10, 11).

23.12.2015 року ОСОБА_3 районною радою Одеської області , з посиланням на норми законодавства про місцеве самоврядування, охорону здоровя та норми трудового законодавства, а саме на п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, прийнято рішення № 21-VII, яким, крім іншого, визнано роботу керівника КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» незадовільною та звільнено ОСОБА_2 з займаної посади й визначено перший робочий день після виходу позивача з лікарняного датою його звільнення (т.1 а.с.7).

В той же день 23.12.2015 року ОСОБА_3 районною радою Одеської області , відповідно до рішення ОСОБА_3 районної ради Одеської області № 21--VII прийнято розпорядження від 28.12.2015 року № 64/Р-2015 року, яким ОСОБА_2 визнано звільненим з посади головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» з 28.12.2015року на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України (т.1, а.с.13).

29.12.2015 року комунальним закладом «ОСОБА_3 ЦРЛ» на підставі вищезазначених рішення та розпорядження ОСОБА_3 райради видано наказ від 29.12.2015року № 283-Р, яким ОСОБА_2 звільнено з посади головного лікаря з 28.12.2015року на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України та доручено бухгалтерії лікарні виплатити компенсацію за невикористані відпустки (т.1 а.с.14).

Зі змісту наказу КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» від 19.02.2016 року слідує, що згаданий наказ комунального закладу від 29.12.2015року №283-Р викладено у новій редакції та постановлено вважати таким, що втратив чинність (т.2, а.с.а.с.59, 60).

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції вірно посилався на положення п.1 ч.1 ст.41, п.2 ч.1 ст.147 , ч.1 ст.148, ст. 149 КЗпП України .

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції вірно посилався на те,що зі змісту подання голови ОСОБА_3 РДА від 09.12.2015 року не вбачається, яке саме порушення вважалося головою райдержадміністрації грубим одноразовим та слугувало підставою ініціювання звільнення позивача з посади головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» (непроходження працівниками загальноосвітніх закладів району обовязкового профілактичного огляду у звязку із заборгованістю лікарні перед ОСОБА_3 міжрайонним відділом лабораторних досліджень чи цинічне представлення ОСОБА_2 результатів роботи, проведеної ОСОБА_3 центром первинної медико-санітарної допомоги щодо імунізації дитячого населення проти поліомієліту).

З матеріалів справи вбачається, що між КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» та ОСОБА_3 міжрайонним управлінням Держсанепідслужбою в Одеській області проводилося листування ,що підтверджується листами головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» від 18.11.2015року №2297 та від 18.11.2015 року №2296 на імя начальника відділу освіти ОСОБА_3 РДА та начальника ОСОБА_3 міжрайонного управління Держсанепідслужби в Одеській області, в яких наведено кількість осіб, які станом на 09.11.2015року не пройшли обовязковий медичний огляд та висловлено прохання відсторонити таких працівників від роботи, а також доповідна записка голови оглядової комісії лікарні ОСОБА_4 від 27.11.2015року, в якій зазначено причини непроходження працівниками освіти медичного огляду (неподання відділом освіти ОСОБА_3 РДА уточнених списків, неявка осіб, тощо) та вказано, що після уточнення списків відділом освіти огляд пройдено усіма особами, що були в них включені (т.1, а.с.а.с.141-146).

В матеріалах справи також містяться листи головного лікаря КЗ «ОСОБА_3 ЦРЛ» від 16.11.2015 року №2259 на імя голови ОСОБА_3 РДА щодо порядку фінансування медичних оглядів працівників освіти району, а також листи заввідділу ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень від 19.11.2015 року №08/1221 та 02-24/1224 на імя позивача щодо порядку проходження працівниками бюджетних установ медогляду та його фінансування, зі змісту яких неможливо дійти висновку про винність ОСОБА_2 у несвоєчасному проведенні медичного огляду. Між тим, зі змісту вказаного службового листування вбачається, що керівником лікарні вчинялися дії, направлені на забезпечення проходження особами медичного огляду та отримання необхідного для цього фінансування (т.1 а.с.а.с.147-149, т.2 а.с.а.с.55, 56).

Судом першої інстанції вірно встановлено,що будь-якої оцінки наведеній інформації, так само як і зазначення підстав для висновку про винність ОСОБА_2 за незабезпечення вчасного проведення медичного огляду з посиланнями на конкретні пункти його посадової інструкції, подання голови ОСОБА_3 РДА від 09.12.2015 року також не містить.

В судовому засіданні колегії суддів представник відповідача ОСОБА_5 районної ради Одеської області ОСОБА_6 пояснив ,що звільнення ОСОБА_2 відбулося з підстав того, що ОСОБА_2 як керівник закладу не забезпечив накопичення коштів внаслідок чого 18 працівниками загальноосвітніх навчальних закладів району не було вчасно пройдено обовязкового профілактичного медичного огляду у звязку з заборгованістю комунального закладу перед ОСОБА_3 міжрайонним відділом лабораторних досліджень ДУ «Одеський лабораторний центр Держсанепідемслужби України». Пояснень з приводу зазначеного факту у ОСОБА_2 не відбиралося , оцінку стану фінансування закладу та діям ОСОБА_2 надавала постійна комісія райради з питань соціального захисту населення та охорони здоровя.

Судом першої інстанції вірно встановлено ,що відповідачами ОСОБА_3 районною радою Одеської області та ОСОБА_3 державною адміністрацією Одеської області ,всупереч до вимог ст. 149 КЗпП України не було зажадано від ОСОБА_2 письмових пояснень з приводу незадовільної роботи КЗ «ОСОБА_3 районна лікарня» ,не були здійснені певні дії щодо встановлення тяжкості вчиненого проступку, визначення розміру заподіяної шкоди та встановлення обставин, за яких вчинено проступок та встановлення саме вини ОСОБА_2

Судом першої інстанції вірно встановлено,що права позивача ОСОБА_2 через неправомірне звільнення були порушені ,які підлягають поноленню.

Суд першої інстанції , з врахуванням середнього заробітку позивача за остані два місяці до його звільнення, виходячи та з дотриманням положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати» ,затвердженної постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 ,вірно визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 31661,76 грн.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі обєктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову..

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 районної ради Одеської області щодо не залучення судом до справі в якості відповідача ОСОБА_3 районну державну адміністрацію Одеської області не заслуговують на увагу ,оскільки ОСОБА_3 районна державна адміністрація Одеської області з рішенням суду погодилася ,не оскаржувала рішення суду , а підстави неукладення ОСОБА_2 контракту не були підставою звільнення позивача з роботи та предметом спору сторін.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 районної ради Одеської області щодо неврахування судом першої інстанції акту ревізії фінансово-господарської діяльності КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» за період з 01.01.2012 року по 01.07.2014 року , оскільки судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення повно,вірно надане обгрунтування та відповідачами був порушений порядок звільнення позивача ,передбаченого ст.149 КЗпП України.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» про те ,що середній заробіток за час вимушеного прогулу суд мав стягнути з ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області , оскільки відповідно до п.4.1. , п.4.2 статуту лікарня є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунки та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням та іншу атрибутику юридичної особи.

Незважаючи на те, що лікарня є неприбутковим закладом та її фінансування здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства , замовлення коштів ,зокрема нарахування та сплату заробітної плати здійснює саме лікарня ,а тому саме КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» має сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційні скарги ОСОБА_3 районної ради Одеської області та КЗ «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» підлягають відхиленню ,а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 районної ради Одеської області та апеляційну скаргу Комунального закладу «ОСОБА_3 центральна районна лікарня» відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9