Вирок № 59717329, 16.08.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5096/16-к

Провадження № 1-кп/639/361/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

секретаря - Кузнецова М.І.,

прокурора - Болгової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, громадянки України, одруженої, із середньою - технічною освітою, не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, раніше судимого: 08.10.2013 Московським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі, 25.11.2014 Ленінським районним судом м. Харкова за ч 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців обмеження волі, звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання 21.01.2016, працюючого водієм на Хлібзаводі №11, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, з середньо - спеціальною освітою, раніше судимого: 25.12.2009 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 296 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік; 11.10.2012 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік; 10.12.2013 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 23.11.2015 за відбуттям строку покарання, 01.04.2016 Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту, звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання 01.06.2016, фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_1, 08 березня 2016 року, приблизно о 02 годині, перебувала поблизу кафе «Тік-Так», яке розташоване по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, де зустріла раніше невідомого їй ОСОБА_4, якому в ході розмови запропонувала надати послуги інтимного характеру за грошову винагороду в сумі 300 гривень, на що останній надав свою згоду.

Після цього ОСОБА_4, зняв у банкоматі «Ощадбанку», розташованому неподалік від кафе «Тік-Так», з власного банківського рахунку грошові кошти в сумі 300 гривень та разом із ОСОБА_1, прибули до місця мешкання ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_2.

В цей час у ОСОБА_1 виник протиправний умисел, спрямований на заволодіння зазначеними грошовими коштами ОСОБА_4, шляхом обману останнього.

Того ж дня приблизно о 03 годині ночі ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи самостійно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом обману заволоділа грошовими коштами останнього в сумі 300 грн., під приводом того, що зазначена грошова сума буде оплатою за надання нею послуг інтимного характеру. При цьому ОСОБА_4, нічого не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_1, віддав їй заздалегідь оговорену грошову суму 300 гривень.

Після цього ОСОБА_1, звернувши отримані шляхом обману грошові кошти на свою користь, з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись ними на власний розсуд.

В результаті шахрайських дій ОСОБА_1 завдала потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 300 гривень.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2, будучи раніше судимими за вчинення корисних злочинів, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не стали і знову вчинили корисний злочин за наступних обставин.

ОСОБА_1, разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в ніч з 07 на 08 березня 2016 року, перебуваючи поблизу з кафе «Тік- Так», яке розташоване по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, вступили у злочинну змову щодо спільного викрадення чужого майна будь-кого із відвідувачів кафе чоловічої статі. У відповідності до їх спільного задуму ОСОБА_1 повинна була запропонувати особі послуги інтимного характеру, а в разі згоди, прослідувати за місцем її мешкання, в подальшому зясувати наявність там матеріальних цінностей, після чого повідомити про це, а також про місце знаходження житла потерпілого іншим співучасникам злочинної змови.

Надалі ОСОБА_1, 08 березня 2016 року, о 02 годині, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно розробленого ними раніше спільного злочинного плану, перебуваючи поблизу кафе «Тік-Так», зустріла раніше невідомого їй ОСОБА_4, в ході розмови з яким, запропонувала надати йому послуги інтимного характеру за грошову винагороду в сумі 300 гривень, на що останній погодився.

Після цього ОСОБА_4, разом із ОСОБА_1 прослідував до банкомату «Ощадбанку», який розташований неподалік від кафе «Тік-Так», де зняв із власного банківського рахунку грошові кошти в сумі 300 гривень, після чого вони разом прослідували на таксі за адресою: АДРЕСА_2, за місцем мешкання ОСОБА_4

Того ж тня приблизно о 03 годині ОСОБА_1, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою реалізації злочинного плану, перебуваючи в квартирі ОСОБА_4, повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 точну адресу квартири, в якій вона перебувала та вияснила наявність і місце знаходження в ній матеріальних цінностей.

Надалі ОСОБА_1, під приводом того, що їй потрібно тимчасово вийти з квартири, залишила ОСОБА_4 самого в квартирі, вийшла на подвір'я, де поблизу будинку на неї чекали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким вона повідомила місце знаходження в квартирі мобільного телефону та банківських платіжних карток, належних потерпілому і залишилась на вулиці.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з метою доведення спільного злочинного умислу, спрямованого на викрадення чужого майна до кінця, діючи умисно, повторно, з корисних мотивів, приблизно о 03 годині, незаконно проникли до житла ОСОБА_4, з метою викрадення майна останнього, достовірно знаючи, що в задньому кармані брюк ОСОБА_4 знаходяться банківські картки, а на столі у житловій кімнаті мобільний телефон «СUВОТ - 8200», про що їм повідомила ОСОБА_1

Знаходячись у квартирі, ОСОБА_3, почав відволікати ОСОБА_4, а ОСОБА_2 діючи узгоджено з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка чекала на них біля будинку, таємно заволодів майном потерпілого, а саме: мобільним телефоном «СUВОТ - 8200», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1816 від 05.04.2016, - 1948 гривень 31 коп. та трьома банківськими картками: «ПриватБанку», банку «Михайлівський» та «Ощадбанку», після чого ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно потерпілого, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, а саме використовуючи картки потерпілого зняли в банкоматі «ПриватБанку» - 900 гривень, банку «Михайлівський» - 100 гривень та «Ощадбанку» - 100 гривень, а також розрахувались за придбаний товар в сумі 79 гривень 92 коп. через термінал, використовуючи картку «ПриватБанку».

В результаті скоєного правопорушення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 3128 гривень 23 копійки, з яких 1179 гривень 92 копійки грошові кошти, зняті з платіжних карток та 1948 гривень 31 копійка вартість викраденого мобільного телефону «CUBOT - 8200».

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_2, свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_1, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, визнали повністю, щиро покаялись у скоєному, погодились з кваліфікацією вчинених ними діянь, розміром судових витрат на проведення експертного дослідження по справі, пояснили суду, що вони, в ніч з 07 на 08 березня 2016 року, перебуваючи поблизу з кафе «Тік- Так», яке розташоване по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, домовились про здійснення крадіжки майна будь-кого із відвідувачів кафе чоловічої статі. ОСОБА_1, повинна була запропонувати особі послуги інтимного характеру, і в разі згоди, піти за місцем її мешкання, зясувати наявність там матеріальних цінностей, та повідомити їх про це, а також про місце знаходження квартири.

ОСОБА_1, зустріла раніше невідомого їм чоловіка на імя ОСОБА_4, якому запропонувала надати послуги інтимного характеру за грошову винагороду, на що останній погодився.

Після цього вона, разом із цим чоловіком, як вони дізналися пізніше ОСОБА_4, пішли до банкомату, ОСОБА_4 зняв з у банкоматі гроші, і вони на таксі поїхали до останнього додому, у квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Коли вона, перебувала в квартирі ОСОБА_4, телефоном повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адресу квартири, побачила де ОСОБА_4 зберігає банківські картки та телефон, до цього запамятала пін код карток і, скориставшись тим, що ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вийшла на подвір'я, де на неї чекали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким повідомила місце знаходження в квартирі мобільного телефону та банківських карток, а сама залишилась на вулиці.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зайшли до квартири ОСОБА_4, ОСОБА_3, відволікав ОСОБА_4, розпитуючи про ОСОБА_1, а ОСОБА_2, якого ОСОБА_4 не бачив, перебуваючи в коридорі, взяв зі столу телефон та із штанів трі банківські картки, після чого вони пішли з квартири, на вулиці їх чекала ОСОБА_1 та вони втрьох поїхали звідти на таксі. Оскільки ОСОБА_1 бачила пін код карток, в банкоматах різних банків вони зняли з трьох карток біля тисячи гривень та розрахувались на заправці за харчі. ОСОБА_2 дав ОСОБА_3 150 гривень та останній поїхав до дому.

Через кілька днів ОСОБА_2 заклав телефон ОСОБА_4 в ломбард, приблизно за 700 гривень, які вони витратили на харчі.

Також ОСОБА_1 пояснила, що 08 березня 2016 приблизно о 03 годині ночі вона, перебуваючи у квартирі ОСОБА_4, взяла у останнього гроші в сумі 300 грн., під приводом того, що ці гроші будуть оплатою за надання нею послуг інтимного характеру, після чого пішла з квартири на зустріч із ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які чекали її на вулиці.

У скоєному щиро каються, ними відшкодовані потерпілому матеріальні збитки в сумі 2650 гривень. Злочин вчинили оскільки не могли знайти роботу.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, будь - яких претензій до обвинувачених не має, матеріальні збитки відшкодовані йому в ході досудового слідства.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні всіх доказів по справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, з урахуванням думки прокурора, заяви потерпілого ОСОБА_4, про розгляд справи за його відсутності, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачених, та вивченням матеріалів справи в частині даних, які характеризують особи обвинувачених, щодо долі речових доказів та судових витрат, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 08.03.2016 скоїли таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, групою осіб, поєднану з проникненням в житло та кваліфікує ці їх дії за ч. 3 ст. 185 КК України, дії обвинуваченої ОСОБА_1 за цим епізодом суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєна групою осіб.

Також суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1, 08.03.2016 року, заволоділа майном потерпілого ОСОБА_4 шляхом обману (шахрайство) та кваліфікує ці її дії за ч. 1 ст. 190 КК України.

Пом'якшуючими покарання обставинами відносно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає їх щире каяття у скоєному, повне добровільне погашення матеріальних збитків потерпілому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставин відносно обвинувачених судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він з неповною середньою освітою, раніше судимий: 08.10.2013 Московським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі, 25.11.2014 Ленінським районним судом м. Харкова за ч 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців обмеження волі, звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання 21.01.2016, судимість не погашена у встановленому законом порядку, має постійне місце реєстрації та мешкання, за місцем мешкання характеризується негативно, працює водієм на Хлібзаводі №11, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що останній з середньою - спеціальною освітою, раніше судимий: 10.12.2013 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 2 років 1 місця позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, 01.04.2016р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту, звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання 01.06.2016, судимість не погашена у встановленому законом порядку, місця реєстрації не має, має місце тимчасового мешкання, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, із середньою - технічною освітою, заміжня, має постійне місце реєстрації та мешкання, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштована.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, те, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, скоєно злочин, який відноситься до категорії тяжких, ОСОБА_1 скоєні злочини середнього ступеню тяжкості, дані про особу обвинувачених, те, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, раніше були засуджені, мають не зняту і не погашену судимість у встановленому законом порядку, обставини, які пом'якшують покрання обвинувачених, відсутність до них претензій з боку потерпілого.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні нести покарання, пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нового злочину, з призначенням ОСОБА_1 остаточного покрання за правилами ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначенням остаточного покарання ОСОБА_3 за правилами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворим звнову призначеним покаранням, раніше призначеного покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 01 квітня 2016 року.

Суд, враховуючи дані про особу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з урахуванням обставин, які пом'якшують їх покарання, заяви потерпілого, щодо відсутності до них претензій, вважає можливим звільнити обвинувачених від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, з покладенням на них обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, - його щире каяття у скоєному, те, що він активно сприяв своїми діями розкриттю злочинів, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає можливим застосувати ст. 69 КК України, при призначенні йому покарання, тобто призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.185 КК України.

Виходячи з вимог ст. 65 КК України, суд приходить до висновку, що вказане покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених і, попередження вчинення ними нових злочинів.

Міру запобіжного заходу у відношенні обвинувачених, до набрання вироком суду законної сили, суд вважає за необхідне залишити без змін, у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_1

Речових доказів по справі немає.

Судові витрати, вартість проведення експертного дослідження по справі суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених у дольовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст.185 КК України та призначити їй покарання:

за ч.1 ст.190 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покрання більш суворим у вигляді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитоваим строком на 3 (три) роки, якщо вона не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї судом обов'язки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України, встановити ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитоваим строком на 3 (три) роки, якщо він не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України, встановити ОСОБА_2 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покрання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 01.04.2016 року більш суворим звнову призначеним покаранням у вигляді - 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, з урахуванням вимог ч.5 ст.72 КК України з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з дня обрання йому міри запобіжного заходу - 02.06.2016 по день винесення вироку.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави - 263 гривні 88 коп., по 87 гривень 96 коп. з кожного, в якості судових витрат по проведенню експертизи, які перерахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011 УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим ОСОБА_3, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин