Ухвала суду № 59717315, 15.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3109/16-ц 15.08.2016 15.08.2016 15.08.2016

Провадження №22-ц/784/1926/16

Головуюча першої інстанції : Мамаєва О.В.

Категорія-30 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

2016р., серпня місяця, 15 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

Самчишиної Н.В.

із секретарем

судового засідання - Лептуга С.С.

за відсутності

учасників процесу

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» ( далі - ПрАТ «СК «Провідна» або Страховик) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.06.2016 р., у справі за

позовом

ПрАТ «СК «Провідна» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, встановила:

05.04.2016 р. ПрАТ «СК «Провідна» звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що 16.06.2013 р. на проспекті Жовтневому м. Миколаєва сталася ДТП за участю автомобіля «DAEWOO MATIZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 та забезпеченого мотоцикла «YAMAHA GTS 1000» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.07.2014 р., уточненої постановою апеляційного суду Миколаївської області від 13.08.2014 р. винним у скоєнні ДТП, яке є страховим випадком, визнано ОСОБА_4

16.02.2015 р. СК «Провідна» сплатила ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 13380 грн. 57 коп.

ОСОБА_4 застрахував свою цивільну відповідальність у СК «Провідна», але не повідомив своєчасно Страховика про настання страхового випадку, відповідно до положень підп. 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі - Закон № 1961-IV).

Посилаючись на зазначені обставини та положення норм цивільного права і Закону № 1961-IV позивач просив про відшкодування за рахунок відповідача фактичних витрат Страховика на виплату страхового відшкодування ОСОБА_5 у розмірі 13380 грн. 57 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.06.2016 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПрАТ СК «Провідна» ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на необгрунтованність висновків суду щодо характеру правовідносин, підстав позову, способу захисту права та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. ст.1166, 1187 ЦК України, власник транспортного засобу має відповідати за шкоду, завдану внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки, якщо не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

В разі, коли винна особа застрахувала свою цивільну відповідальність, а страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої нею шкоди, така особа, згідно з положеннями ст. 1194 ЦК України, зобов'язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV ( далі - Закон № 1961-IV) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах визначених Законом № 1961-IV).

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За правилами ст..22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, відповідно до підп. «г» підп.38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV має право на регресний позов до страхувальника, або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика про настання ДТП у строки і за умов визначених у підп. 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 цього Закону.

Після внесення змін у ст..33 Законом від 17.02.2011 р. обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення Страховика про настання ДТП, був викладений вже у підп..33.1.4 пункту 33.1 ст.33 Закону № 1961-IV.

Цей обов'язок полягає у тому, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП.

Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

В той же час, якщо страховий випадок своєчасно зафіксований компетентними органами; страхувальник, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам страховик визнав факт страхового випадку, добровільно сплативши страхове відшкодування третій особі ( потерпілому), то сам по собі факт несвоєчасного повідомлення страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Саме такого змісту висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-248 цс-15 від 16.09.2015 р.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи та змісту постанов Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.07.2014 р. та апеляційного суду Миколаївської області від 13.08.2014 р., вбачається, що ОСОБА_4, який застрахував свою цивільну відповідальність у ПрАТ СК «Провідна», визнано винним у порушень Правил дорожнього руху та заподіянні майнової шкоди власнику транспортного засобу «DAEWOO MATIZ» ОСОБА_5, а позивачем виплачено їй страхове відшкодування у розмірі 13380 грн. 57 коп.

Встановивши зазначені обставини та виходячи з достовірності того факту, що страхове відшкодування виплачене Страховиком третій особі обґрунтовано, за наявності вини застрахованої особи, суд з врахуванням вище наведеного висновку Верховного Суду України ( справа № 6-284цс15 від 16.09.2015 р.) прийшов правильного висновку щодо необгрунтованості позовних вимог, підставно враховуючи, що саме по собі невиконання страхувальником обов'язку стосовно своєчасного повідомлення страховика про настання страхової події не може бути підставою для задоволення позову, оскільки регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, а спори у цих зобов'язаннях мають вирішуватись за наявності матеріально-правого складу правопорушення у діях винної особи.

Доводи апеляційної скарги Страховика про невиконання страхувальником обов'язку щодо повідомлення про скоєння ДТП, не заслуговують на увагу, адже за змістом положень ст.. 33, 38 Закону № 1961-IV. право на задоволення регресного позову Страховик набуває тоді, коли несвоєчасне повідомлення про ДТП, мало своїм наслідком необгрунтовані виплати третім особам, чим йому завдано збитків.

У даній справі страхове відшкодування потерпілій від дій страхувальника, виплачене обґрунтовано, а тому правові підстави для відшкодування фактичних витрат Страховика за рахунок страхувальника відсутні.

Посилання апеляційної скарги на безпідставне застосування судом першої інстанції висновку Верховного Суду України (справа № 6-284цс15 від 16.09.2015 р.) не може бути враховане при апеляційному перегляді, оскільки такий обов'язок суду передбачений як ч.2 ст. 214 так і ч.2 ст. 360-7 ЦПК України.

Відступлення від правової позиції Верховного Суду України можливе лише за наявності відповідних мотивів.

Такі мотиви на думку колегії суддів у даному спорі відсутні, адже суд застосував положення ст.. 33. 38 Закону № 1961-IV, виходячи не з формального змісту цих норм, а з врахуванням їх глибинного змісту та правової мети -запобігання необґрунтованим виплатам третім особам.

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути враховані, оскільки вони правильність висновків суду не спростовують.

З врахуванням встановленого колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.06.2016 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу, на протязі двадцяти днів, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді Н.В. Самчишина П.П. Лисенко