Рішення № 59716553, 07.07.2016, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/735/16-ц

Провадження № 2/477/560/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

07 липня 2016 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Федоровській Л.А.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» АТ «Банк»Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 144 179,45 коп. та судові витрати по справі.

В позовній заяві зазначав, що Позивачем (далі - «Банк») та ОСОБА_1 (далі - «Позичальник) 15.08.2008 року був укладений Кредитний договір №08-182-аіgр-2008, згідно якого Банк надав Позичальнику на умовах забезпеченості, платності, поворотності, строкові кредитні ресурси у сумі 74 480, грн., строком до 14.08.2015 року, з оплатою по процентній ставці відповідно до п.п. 4.1.1 4.1.7. Кредитного договору: протягом першого року кредитування - 18,5 % річних; протягом другого року кредитування - 17,8 % річних; протягом третього року кредитування - 17,7 1 річних; протягом четвертого року кредитування - 17,5 % річних; протягом п'ятого рок кредитування - 17,1 % річних; протягом шостого року кредитування - 16,2 % річних; протягом сьомого року кредитування - 13,0 % річних.

13.06.2013 року Позичальник звернувся до Банку з заявою про реструктуризацію кредитної заборгованості, у зв'язку з чим 20 червня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору були внесені певні зміни, а саме: перенесено прострочену заборгованість за тілом кредиту з рахунку простроченої заборгованості кредиту на рахунок строкової заборгованості; зафіксовано суму прострочених відсотків в розмірі 4 103,74 грн. та погашення цих відсотків рівними частинами протягом 24 місяців; встановлено постійну платність за кредитом на рівні 22,24 %; продовжено строк дії Кредитного договору на 18 місяців, тобто до14.02.2017 року.

У зв'язку з вказаними змінами, Позичальник зобов'язався погашати щомісяця ануїтентними платежами суму заборгованості за виданими кредитними ресурсами в розмірі 1478 грн., а також у ці ж строки здійснювати погашення відсотків.

В забезпечення виконання вищевказаного договору, між Банком та ОСОБА_2 (далі - поручителем) 15.08.2008 р. був укладений Договір поруки. За зазначеним вище договором ОСОБА_2 виступив поручителем перед Позивачем.

Згідно п. 2.1. Договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався відповідати по Кредитному договору як солідарні боржники з ОСОБА_1 у разі невиконання останнім зобов'язань по Кредитному договору.

Посилаючись на порушення відповідачами умов кредитного договору та договору поруки, Банк просить про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за вищевказаним кредитним договором в загальній сумі 144 179, 45 грн.

Представник позивача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до суду із заявою з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду повідомлені за зареєстрованим місцем проживання завчасно, що підтверджується даними зворотніх поштових повідомлень (а.с. 43-44).

За вказаного, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки наявних в ній матеріалів достатньо для її вирішення по суті.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 15 серпня 2008 року був укладений Кредитний договір №08-182-аіgр-2008 між Банком та позичальником ОСОБА_1, в якому сторони узгодили всі його умови.

Відповідно до вказаного Договору, Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 74480, грн., строком до 14.08.2015 року, з оплатою по процентній ставці відповідно до п.п. 4.1.1 4.1.7. Кредитного договору відсотків, що різняться в залежності від терміну дії користування кредитними коштами (а.с. 12-17).

20 червня 2013 року між сторонами кредитного договору було укладено Додаткову Угоду № 1 до вищевказаного Договору кредиту, відповідно до умов якого перенесено прострочену заборгованість за тілом кредиту з рахунку простроченої заборгованості кредиту на рахунок строкової заборгованості; зафіксовано суму прострочених відсотків в розмірі 4103,74 грн. та погашення цих відсотків рівними частинами протягом 24 місяців; встановлено постійну платність за кредитом на рівні 22,24 %; продовжено строк дії Кредитного договору на 18 місяців, тобто до 14.02.2017 року (а.с. 18-19).

В забезпечення виконання вищевказаного Договору кредиту, 15 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати перед Банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 20).

Згідно п. 2.1 Договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед Банком як солідарний боржник у випадку порушення Позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Положення ч.1 ст.553, ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України вказують, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання, тоді як позичальник ОСОБА_1 та поручитель навпаки, порушили умови договору відповідно кредиту та поруки, у зв'язку з чим станом на 02 березня 2016 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по основному кредиту - 27550,95 грн., прострочена сума кредиту - 19007,64 грн., поточні відсотки - 877,03 грн., прострочені відсотки - 6390,48 грн. (а.с. 26-29).

Вимоги Банка до відповідачів від 13.11.2015 року про усунення порушень кредитного договору та договору поруки відповідачами проігноровано (а.с. 24-25), тому Банк скористався своїм правом дострокової вимоги повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов Договору (п. 3.5, 6.1).

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги Банка щодо стягнення заборгованості з простроченої та основної суми кредиту, поточних та прострочених відсотків обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахованої Банком суми пені у розмірі 90353,35 грн., то вказаного розрахунку вбачається, що розмір нарахованої пені в багато разів перевищує розмір боргу по кредиту та відсоткам.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача, та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

За такого, а також критеріїв справедливості та добросовісності в межах дії свободи договору (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 627 ЦК України) суд вважає за необхідне розмір пені, нарахованої Банком в сумі 90353,35 грн., що значно перевищує розмір боргу по кредиту та відсоткам, зменшити до 50 000грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів також підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1557,13 грн., тобто з кожного по 778, 56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі «Південне регіональне управління» АТ «Банк»Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Південне регіональне управління» АТ «Банк»Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2013 року №№08-182-аіgр-2008, що утворилася станом на 02 березня 2016 року, в загальній сумі 103 826 (сто три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 10 коп., з яких: заборгованість по основному кредиту - 27550,95 грн., прострочена сума кредиту - 19007,64 грн., поточні відсотки - 877,03 грн., прострочені відсотки - 6390,48 грн. та 50 000 грн. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Південне регіональне управління» судові витрати у виді судового збору в сумі 1557,13 грн., тобто з кожного по 778, 56 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.

Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.

Суддя Л.М. Семенова