Ухвала суду № 59713021, 16.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/6192/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1574/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді: Будулуци М.С.

суддів: Курило В.П., Біляєвої О.М.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» (далі - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», Товариство), який уточнив та посилався на те, що з вересня 1981 року по жовтень 2015 року він знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці. Його загальний трудовий стаж становить більше 35 років. Внаслідок впливу шкідливих факторів він отримав професійне захворювання «хронічний бронхіт 2-ї стадії в фазі затихаючого загострення», що підтверджується актом № 4 розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4. Таке захворювання виникло внаслідок тривалої роботи в умовах впливу несприятливих факторів (пил параметрів мікроклімату).

Відповідно до довідки МСЕК від 13 серпня 2015 року, йому встановлено за сукупністю 55 % втрати професійної працездатності безстроково, з яких 30 % первинно внаслідок профзахворювання, а 25 % повторно - за трудовим каліцтвом від 18 лютого 1999 року та призначено 3 групу інвалідності. 13 жовтня 2015 року він звільнився з роботи на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя та він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя. У звязку з професійним захворюванням порушена його нормальна життєдіяльність, він змушений часто звертатися за допомогою до лікарів та проходити курси лікування. В теперішній час він не може в повному обсязі виконувати роботи в побуті та по господарству. Професійне захворювання спричинило тривалі зміни, порушило його звичайні життєві звязки, він відчув фізичні і психологічні страждання та змушений відмовитися від деяких своїх звичок і улюблених занять. Професійним захворюванням йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінив в сумі 20 000 гривень, та просив стягнути з відповідача (а.с. 31-32).

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві, задоволено.

Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. На користь держави з Товариства стягнуто судовий збір в розмірі 487 грн.20 коп.

Ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2016 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

З заочним рішенням не погодився відповідач - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що заочне рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В обґрунтування доводів скарги заявник зазначив, що суд не врахував факт того, що позивач отримав травму у 1999 році, коли ще працював на Державному підприємстві «Добропіллявугілля».

Відповідач наголошує, що суд першої інстанції не зясував, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань. Отже, на думку відповідача, не існує законних підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Іншим доводом апеляційної скарги, є те, що оскільки позивач був повідомлений про небезпечність умов праці та її шкідливість, а також те, що дії відповідача не є протиправними у трудових відносинах між ним та позивачем, а тому й відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» також зазначив, що суд першої інстанції не правильно зрозумів характер правовідносин, які виникли між сторонами, та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідач також посилався на те, що суд першої інстанції не мав права посилатися на Рішення Конституційного Суду України, оскільки останній не має право встановлювати нові норми регулювання правовідносин, та його позиції нерідко змінюються.

Відповідач також зазначив, що з медичної карти позивача вбачається, що протягом останніх пяти років з приводу хронічних захворювань до медичних закладів останній не звертався.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду просили відмовити в задоволені апеляційної скарги відповідача, як безпідставної, а заочне рішення суду - залишити без змін.

Представник ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» - ОСОБА_3В доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а заочне рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу працював у вугільній промисловості, з яких більше 35 років - в умовах впливу шкідливих факторів.

Під час роботи позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 2 від 28 липня 2015 року за формою П-4, у пунктах 16, 17 якого зазначено, що професійне захворювання виникло у звязку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом промислового фактора, зокрема - пил, важкість праці, запиленість повітря робочої зони (а.с. 4-5).

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії № 24/531 від 01 липня 2015 року, позивачу було поставлено діагноз: Хронічний бронхіт II ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (один-два) - захворювання професійне, встановлено вперше. Також йому встановлені супутні захворювання (а.с. 9).

Висновком МСЕК № 0039288 від 13 серпня 2015 року ОСОБА_1 за сукупністю встановлено 55 % втрати професійної працездатності: первинно 30 % у звязку з хронічним захворюванням з 12 серпня 2015 року безстроково та повторно 25 % у звязку з трудовим каліцтвом від 18 лютого 1999 року (а.с. 13).

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0607029 від 13 серпня 2015 року вбачається, що позивачу, з 12 серпня 2015 року, безстроково встановлено 3 групу інвалідності з причини його професійного захворювання. За висновками комісії ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця та робота в підземних умовах, рекомендовано спостерігатись та лікуватись у лікаря пульманолога, травматолога, невролога, кардіолога (а.с.13).

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що 13 жовтня 2015 року останній був звільнений з ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» за п. 2 ст. 40 КЗпП України у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя (а.с. 6-7).

Судом першої інстанції також встановлено, що шкоду здоров'ю ОСОБА_1 заподіяно внаслідок його професійного захворювання з вини відповідача, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання та висновком МСЕК від 13 серпня 2015 року (а.с. 4-5, 13).

Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання № 2 від 28 липня 2015 року (а.с. 4-5) підтверджується, що ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, а саме: хронічний бронхіт ІІ стадії в фазі затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне. Причиною професійного захворювання є: працюючи в якості машиніста підземних установок дільниці з видобутку вугілля №3 (1999-2015рр.) ОСОБА_1 піддавався впливу підвищених концентрацій пилу вуглепородного, кремнійвмісного, фіброгенної дії, яка складає від 19,67-24,55 мг/м3, температура повітря +17...+18С, відносна вологість 90-91%, швидкість руху повітря 0,98 м/сек., працюючи в якості гірника очисного забою (1981-1982 рр., 1982-1999 рр.) Згідно з «Методичними рекомендаціями…» більшість робіт позивача відносяться до категорії важких робіт, запиленість повітря від 25 до 600 мг/м3 25-40% робочого часу, залишок робочого часу запиленість повітря складає 25-150 мг/м3, температура повітря - 15...38С, відносна вологість 25-100%, швидкість руху повітря 0,5-8,0 м/сек.

Враховуючи наведене судом встановлено, що умови праці позивача на ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджується актом розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Зазначені умови праці є причиною професійного захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 13 серпня 2015 року.

В судовому засіданні також встановлено, що лікування за наслідками професійного захворювання позивач продовжує і зараз.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, і надав їм відповідну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює

Вирішуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяні відповідачем, з яким позивач знаходився у трудових відносинах.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що наслідки цієї виробничої травми змусили позивача змінити спосіб життя та докласти додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст. 237-1 КЗпП, з моменту встановлення йому первино стійкої втрати працездатності у звязку з профзахворюванням, з 13 серпня 2015 року, виникло право на відшкодування завданої йому моральної шкоди внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У зв'язку з утратою чинності положеннями ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо обов'язку Фонду відшкодувати моральну шкоду, спірні правовідносини регулюються ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України, які передбачають право на відшкодування моральної шкоди потерпілого на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання за рахунок роботодавця, про що зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 про страхові виплати.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

В даному разі, право на відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 випливає із змісту ст.ст. 237-1 КЗпП, яка регулює ці правовідносини, і право на відшкодування моральної шкоди у позивача пов'язано з настанням нещасного випадку, повязаного з виробництвом, що призвело до втрати ним професійної працездатності в розмірі 55 %, яка йому було встановлена 13 серпня 2015 року.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення моральної шкоди з роботодавця - ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля», саме з яким позивач знаходився в трудових відносинах, є обґрунтованим.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дійсно має професійне захворювання, яке причиняє йому моральні і душевні страждання. Отже у позивача існують підстави для відшкодування моральної шкоди.

Цей висновок суду є правильним, підтвердженим дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.

В рішенні суду ці докази наведені і, всупереч тверджень апелянта, відповідно до вимог ст. 57, 60, 61 ЦПК України, їм дана належна правова оцінка.

Висновки суду першої інстанції є правильні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну правову оцінку і обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1

Таким чином, зазначені обставини дають підстави для висновку про необхідність покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, завданої йому професійним захворюванням, з чого виходив і суд першої інстанції, задовольняючи позов.

Доводи відповідача про відсутність доказів про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, є безпідставними та такими, що суперечать вищенаведеному.

Довід апеляційної скарги про те, що позивач усвідомлював, що він приймався на роботу з шкідливими умовами праці, які обумовлюються технологічним процесом виробництва, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів про охорону праці, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не створив безпечні умови праці, то цей довід апеляційної скарги є безпідставним.

Довід апеляційної скарги ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», щодо того, що суд першої інстанції не правильно застосував законодавство з охорони праці, апеляційний суд також відхиляє, оскільки, у зв'язку з утратою чинності положеннями ст.ст. 21, 28, 34 Закону щодо обов'язку Фонду відшкодувати моральну шкоду, спірні правовідносини регулюються ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України, які передбачають право на відшкодування моральної шкоди потерпілого на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання за рахунок роботодавця, про що й зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 про страхові виплати.

Що стосується доводу апеляційної скарги відповідача щодо незаконного застосування судом першої інстанції рішень Конституційного Суду України, то апеляційний суд його відхиляє, як неспроможний, оскільки такі рішення є обовязковими для виконання, відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР.

Апеляційний суд також зазначає, що відповідач невірно витлумачив зміст рішень Конституційного Суду України, стосовно відшкодування моральної шкоди, які є обовязковими для застосування.

Доводи скарги відповідача про те, що виробничу травму ОСОБА_1 отримав у лютому 1999 року, коли він на той час працював в Державному підприємстві «Добропілля вугілля», правового значення не має, оскільки позивач просив стягнути моральну шкоду, обумовлену професійним захворюванням, яке він отримав за час роботи у ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та первісно було встановлено висновком МСЕК 13 серпня 2015 року , з чого і виходив суд першої інстанції, стягуючи з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що професійним захворюванням позивачу відповідачем дійсно заподіяно моральну шкоду. Цей факт є очевидним і доведеним та не потребує доказування іншими засобами.

Таким чином, всі доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують та не приводять до висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування або зміни судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має, а тому рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача - відхиляє.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.

Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: