Ухвала суду № 59711183, 11.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2534/15-ц Провадження № 22-ц/772/2133/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 20Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О., Шемети Т.М.,

за участю секретаря Торбасюк О.І.,

прокурорів: Рудницького В.О., Безпалюка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах ЗасієнкоВячеслава Мироновича, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, з участю третіх осіб на стороні відповідачів без самостійних вимог: Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21, про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності і зобов'язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області С.А. Сухореброго на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2016 року, -

встановила:

У липні 2015 року прокурор Вінницького району (на даний час прокурор Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області) звернувся до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_22 таЯстребова О.А. та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність»; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:03:003:0157 площею 2 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 509868505206); скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:03:003:0158 площею 2 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 509803005206); скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:03:003:0159 площею 2 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 509760405206); визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 0520655300:03:003:0157) від 02.12.2014, серія та номер: 539, виданий приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21; визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 0520655300:03:003:0158) від 02.12.2014, серія та номер: 536, виданий приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21; визнати недійсним укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 0520655300:03:003:0159) від 02.12.2014, серія та номер: 542, виданий приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21; зобовязати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_22 частину земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:03:003:0157 площею 0,05 га.; зобовязати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:03:003:0158 площею 0,10 га.

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що рішенням сесії ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району від 03.03.2001 року ОСОБА_22 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,05 га із земель резервного фонду селищної ради для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням сесії ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району від 23.04.2000 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,10 га із земель резервного фонду селищної ради для ведення особистого підсобного господарства.

Дані земельні ділянки сільськогосподарського призначення розташовувались за межами населеного пункту Вороновиця, які надавались громадянам відповідно до рішення зборів колгоспу ім. Можайського від 20.02.1996 року.

Починаючи з 2000 року зазначені землі перейшли у підпорядкування ОСОБА_7 селищної ради, переміряні та обліковані відповідно до шнурової книги, а відомості про сплату вищезазначеними громадянами земельного податку за використовувані землі містяться у книзі обліку платежів органу місцевого самоврядування.

Земельні ділянки ОСОБА_22 та ОСОБА_2 використовують для ведення особистого селянського господарства по даний час.

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (назва змінена згідно постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 14.01.2015 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області) №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення приватним особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 кожній по 2,0 га у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району для ведення особистого селянського господарства в межах території на якій розташовані земельні ділянки, які перебувають у користуванні ОСОБА_22 та ОСОБА_2

Управлінням Держземагентства у Вінницькому районі 03.11.2014 року надано висновок, у п. 6 якого зазначається про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відводяться землі державної власності, які не надані у власність або користування. Однак, при прийнятті даного висновку не досліджено достеменно питання земель запасу та порушено п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Згідно примітки до висновку відмічається, що при виявленні додаткових обставин, що не були досліджені чи при надходженні іншої інформації про земельні ділянки, управління залишає право відкликати даний висновок, термін дії якого триває 1 рік, тобто до 03.11.2015 року.

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у власність по 2,0 га (кадастрові номери: 0520655300:03:003:0157; 0520655300:03:003:0158; 0520655300:03:003:0159) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району.

Згідно зазначеного наказу дозвіл надано на розробку землевпорядної документації на земельні ділянки, які фактично передані у 1996 2005 роках громадянам ОСОБА_22 і ОСОБА_2, користування яких не нанесено 04.09.2014 року на оновлені управлінням Держземагенства у Вінницькому районі планово картографічні матеріали і погоджені ОСОБА_7 селищним головою, але підтверджується в результаті проведеного 15.05.2015 року Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області обстеження та застосованої фотозйомки, а також підтверджується органом місцевого самоврядування у відповідних довідках та викопіюваннях наданих власникам (користувачам).

Вважає, що вищезазначений наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року прийнято із порушенням п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України. Передача земельних ділянок загальною площею 6,0 га громадянам: ОСОБА_3 2,0 га, ОСОБА_4 2,0 га, ОСОБА_5 2,0 га, які не були у їх користуванні, а також без припинення права власності чи користування ОСОБА_22 та ОСОБА_2 у порядку, визначеному законом, відбулась із порушенням п. в) ч. 3 статті 116 Земельного кодексу України, оскільки одержання землі проведено не із земель запасу, а фактично із землекористування громадян, про що свідчать довідки та рішення ОСОБА_7 селищної ради, якими безкоштовно у приватну власність або користування надано громадянам для розширення особистого підсобного господарства.

У подальшому, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 6,0 га з кадастровими номерами 0520655300:03:003:0157; 0520655300:03:003:0158; 0520655300:03:003:0159 02.12.2014 продані мешканці м. Черкаси Бобик Г.В. Договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21, на підставі яких реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області внесено записи з індексними номерами: 17640878; 17637949; 17641989 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перевіркою прокуратури установлено, що наказ № 2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» Головного управління Держземагенства у Вінницькій області щодо відведення приватним особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 2,0 га у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району для ведення особистого селянського господарства, і наказ № 2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» є незаконними. ОСОБА_22 і ОСОБА_2 набули право постійного користування земельними ділянками згідно законодавства, вони правомірно ними користувались, що також підтверджується інформацією з органу місцевого самоврядування ОСОБА_7 селищної ради у відповідних довідках та викопіюваннях наданих власникам (користувачам).

Враховуючи те, що рішення сесії ОСОБА_7 селищної ради від 03.03.2001 року про надання ОСОБА_22 у постійне користування земельну ділянку площею 0,05 га із земель резервного фонду селищної ради для ведення особистого підсобного господарства; від 23.04.2000 року про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га із земель резервного фонду селищної ради для ведення особистого підсобного господарства на цей час є чинними та підлягають виконанню, вищезазначені громадяни мають право оформити згідно цього рішення правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Однак, Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області видано незаконні накази № 2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та № 2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність». Вказані накази видано в порушення вимог ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України без згоди землекористувача та за відсутності інших законних підстав. З проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення (земель запасу), за межами населеного пункту, на території ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району Вінницької області вбачається, що своєї згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_22 і ОСОБА_2 не надавали.

Таким чином, при видачі наказів № 2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та наказу № 2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» порушено право ОСОБА_22 та ОСОБА_2 на постійне користування цією землею.

Окрім того, при наданні 03.11.2014 року управлінням Держземагентства у Вінницькому районі висновку, у п. 6 якого зазначається про те, що відводяться землі державної власності, які не надані у власність або користування (землі запасу), порушено п. 7 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, яким визначено, що громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Незважаючи на допущені порушення, 20.11.2014 наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № 2-3915/15-14-сг затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у власність по 2,0 га (кадастрові номери: 0520655300:03:003:0157; 0520655300:03:003:0158; 0520655300:03:003:0159) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району. Накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № 2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та № 2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», які суперечить законодавству, повинні бути визнані незаконними та скасовані.

Ураховуючи що підставою для укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок (серія та номер 536, 539, 542) від 02.12.2014 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з ОСОБА_6 спірної земельної ділянки були накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, які прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, прокурор вважає, що зазначені договори купівлі-продажу повинні бути визнані недійсними.

Також, ураховуючи те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок (серія та номер 536, 539, 542) від 02.12.2014 року, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21, на підставі яких реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області внесено записи з індексними номерами: 17640878; 17637949; 17641989 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником яких на даний час є ОСОБА_6 видані на підставі оскаржуваних незаконних наказів та відповідно договорів купівлі-продажу і також суперечать чинному законодавству, прокурор вважає, що вони також мають бути визнані недійсними.

Крім цього, прокурор вважає, що земельні ділянки, які незаконно вибули з користування ОСОБА_22 та ОСОБА_2, що перебувають у власності ОСОБА_6, мають бути повернуті.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.10.2015 року до участі в справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивачів: ОСОБА_7 селищну раду Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18,ОСОБА_19, ОСОБА_20 (том 1 а.с. 114).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2016 року в задоволенні позову Прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах ЗасієнкоВячеслава Мироновича, ОСОБА_2 відмовлено. Судові витрати по судовому збору віднесено на рахунок держави. Понесені відповідачем ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 8359 грн. 87 коп. на оплату юридичних послуг компенсовано за рахунок держави.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області С.А. Сухоребрий просить рішення суду першої інстанції від 13 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити повністю. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема вважає, що суд у порушення вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України не зясував та самостійно не вирішив питання щодо залучення до участі у справі належного співвідповідача й передчасно вирішив спір, відмовивши в позові без зясування питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурори Рудницький В.О. та Безпалюк А.О., а такожпредставник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_24 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили суд її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Треті особибез самостійних вимог на стороні позивача, які зявилися до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора повністю підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_25 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому справа розглянута у відсутність таких осіб, що не зявилися до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурорів та сторін у справі,що зявилися до суду, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобовязаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобовязана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до рішення 16 сесії 3 скликання ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району від 03.03.2001 року надано в постійне користування ОСОБА_22 земельну ділянку площею 0,05 га із земель резервного фонду селищної ради для ведення особистого підсобного господарства (том 1 а.с. 65).

Крім того, відповідно до рішення 11 сесії 3 скликання ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району від 23.04.2000 року виділено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га із земель резервного фонду селищної ради для розширення особистого підсобного господарства (том 1 а.с. 72).

Вказані земельні ділянки знаходяться за межами смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області.

Обставини фактичного користування вказаними земельними ділянками ОСОБА_22 та ОСОБА_2 підтверджуються довідками ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району від 19.01.2015 року, від 02.03.2015 року (том 1 а.с. 70-71).

Разом з тим, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (назва змінена згідно постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 14.01.2015 року Головне управління Декржгеокадастру у Вінницькій області) №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року надано дозвіл громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність по 2,0 га земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 6).

В пункті 6 висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №50-14.10834, наданого 03.11.2014 року Управлінням Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області вказано про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відводяться землі державної власності, які не надані у власність або користування. Згідно примітки до даного висновку вказано, що при виявленні додаткових обставин, що не були досліджені чи надходженні іншої інформації про земельні ділянки, управління залишає право відкликати даний висновок, термін дії якого триває 1 рік, тобто до 03.11.2015 року (том 1 а.с. 30).

Згідно наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано у власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки по 2,0 га (кадастрові номери: 0520655300:03:003:0157; 0520655300:03:003:0158; 0520655300:03:003:0159) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані на території ОСОБА_7 селищної ради Вінницького району Вінницької області (том 1 а.с. 8).

Відповідно до вказаного вище наказу дозвіл надано на розробку землевпорядної документації на земельні ділянки, які фактично передані у 1996 2005 роках громадянам ОСОБА_22 і ОСОБА_2, користування яких не нанесено 04.09.2014 року на оновлені управлінням Держземагенства у Вінницькому районі планово картографічні матеріали і погоджені ОСОБА_7 селищним головою, що підтверджується проведеним 15.05.2015 року Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області обстеження та застосованої фотозйомки, а також підтверджується органом місцевого самоврядування у відповідних довідках та викопіюваннях наданих власникам (користувачам) (том 1 а.с. 60-61).

У подальшому, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 6,0 га з кадастровими номерами 0520655300:03:003:0157; 0520655300:03:003:0158; 0520655300:03:003:0159 02.12.2014 року були продані громадянці ОСОБА_6 Договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21, на підставі яких реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області внесено записи з індексними номерами: 17640878; 17637949; 17641989 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 2 а.с. 38-43).

Як вбачається з позовних вимог прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах ОСОБА_22 таЯстребова О.А., предметами спору стали, зокрема, законність наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» щодо громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:03:003:0157 площею 2 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 509868505206); на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:03:003:0158 площею 2 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 509803005206); на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:03:003:0159 площею 2 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 509760405206); визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які були укладені громадянкою ОСОБА_6 з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Т.В. та посвідчені приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_21; а також зобовязання ОСОБА_6 повернути ОСОБА_22 частину земельної ділянки площею 0,05 га та повернути ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,10 га.

При цьому в позовній заяві, прокурор зазначає, що накази Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» щодо громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 прийняті з порушенням закону і підлягають скасуванню. Так само і вказані вище договори купівлі-продажу земельних ділянок повинні бути визнані недійсними, оскільки підставою для їх укладення були накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, які прийнято з порушенням вимог чинного законодавства також підлягає скасуванню реєстрація права власності на імя ОСОБА_6 куплених земельних ділянок і зобовязання повернути земельні ділянки.

Таким чином, вирішення судом заявлених прокурором в даному цивільному позові позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки ОСОБА_6, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які були укладені громадянкою ОСОБА_6 з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та зобовязання ОСОБА_6 повернути ОСОБА_22 і ОСОБА_2 частини земельних ділянок залежить від вирішення позовних вимог щодо незаконності прийняття Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області наказів №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» щодо громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Відмовляючи в задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 119 ЦПК України викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів до яких він заявляє позовні вимоги.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор Вінницького району Вінницької області в інтересах ЗасієнкоВячеслава Мироновича, ОСОБА_2 предявив усі вище вказані позовні вимоги, в тому числі позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, лише до фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року №5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013 року, внесені зміни до статті 122 Земельного кодексу України в частині повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Пунктом 4 статті 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення «Про Державне агентство земельних ресурсів України», затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року №445 Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб; бере участь у погодженні документації із землеустрою, організовує та проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу проектів землеустрою, документації з оцінки земель, а також матеріалів і документації державного земельного кадастру та надає за результатами її проведення відповідні висновки; тощо.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства, повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб наділене Держземагентство України безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є неналежними відповідачами щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» щодо громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

При цьому судом першої інстанції враховано також і те, що ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23.07.2015 року даний позов прокурора в інтересах ОСОБА_22 і ОСОБА_2 було залишено без руху (том 1 а.с. 86), в якій, зокрема, було зазначено про визначення прокурором кола відповідачів відповідно до заявлених позовних вимог. В звязку із частковим усуненням прокурором недоліків по позовній заяві (том 1 а.с. 91-92), 30.07.2015 року по даній позовній заяві було відкрито провадження у справі (том 1 а.с. 96).

Враховуючи те, що а ні прокурор в інтересах ОСОБА_22 та ОСОБА_2, а ні представники позивачів ОСОБА_22 та ОСОБА_2 відповідного клопотання про залучення до участі у справі належного співвідповідача чи про заміну відповідачів на належних не заявляли, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову в звязку з предявленням його до неналежних відповідачів.При цьому судом також враховано і те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та зобовязання повернути земельні ділянки позивачам є похідними позовними вимогами, вирішення яких залежить від вирішення позовних вимог щодо незаконності прийняття Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області наказів №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» щодо громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно зясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх обєктивний склад, права та обовязки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а основні доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Так відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ст. 119 ЦПК України викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 ч.6ст.130 ЦПК Українисуд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та відповідно до ч.1ст.33 ЦПК України, за клопотанням позивача,не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.Крім того, змінювати (як збільшувати, так і зменшувати) позовні вимоги в силу ч. 2ст.31 ЦПК Українимає право тільки позивач. До того ж, ч.1ст.11 ЦПК Україниприписує, що особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, на суд як державний орган, покладено обовязок вирішення справи відповідно до закону, у звязку з чим він має право й зобов`язаний визначити субєктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матер іального права, які підлягають застосуванню.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23.07.2015 року даний позов прокурора в інтересах ОСОБА_22 і ОСОБА_2 було залишено без руху (том 1 а.с. 86), в якій, зокрема, було зазначено про визначення прокурором кола відповідачів відповідно до заявлених позовних вимог. В звязку із частковим усуненням прокурором недоліків по позовній заяві (том 1 а.с. 91-92), 30.07.2015 року по даній позовній заяві було відкрито провадження у справі (том 1 а.с. 96). Клопотань прокурором в інтересах позивачів та їх представниками щодо заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідачіву суді першої інстанції не заявлялось.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавствапри розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не єпідставою длявідмовиу відкритті провадження у справі чизалишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідачаздійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК ( 1618-15 ). У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню завимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нестиінша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач непогоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншуособу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміниненалежного відповідача або залучення співвідповідача справарозглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотаннямнового відповідача чи залученого співвідповідача та за йогорезультатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача таприймає рішення по сутізаявлених вимог щодо належноговідповідача.

ЦПКУкраїни не передбачає можливості заміни позивача заініціативою суду.

Крім цього відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділенаособа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав,свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів таосіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та другастатті 3 ЦПК) ( 1618-15 ), то суд повинен встановити, чи булипорушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цихосіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідні положення процесуального закону були в повному обсязі виконані судом першої інстанції.

Так, відмовляючи в задоволенні даного позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є неналежними відповідачами щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» щодо громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 При цьому прокурор звертаючись до суду з даним позовом діючи в інтересахЗасієнко В. М. та ОСОБА_2, , не дивлячись наухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23.07.2015 року, якою даний позов прокурора в інтересах ОСОБА_22 і ОСОБА_2 було залишено без руху,не зазначив належних відповідачів у справі.

При цьому судом також правильно враховано і те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та зобовязання повернути земельні ділянки позивачам є похідними позовними вимогами, саме вирішення яких залежить від вирішення позовних вимог щодо незаконності прийняття Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області наказів №2-2680/15-14-сг від 03.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №2-3915/15-14-сг від 20.11.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» щодо громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Колегія суддів також звертає увагу і на те, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо заміни неналежного відповідача та залучення співвідповідачів, оскільки не має на це повноважень, визначенихст. 33 ЦПК України, які притаманні суду першої інстанції. Залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі в якості сторони осіб, які не брали участь у суді першої інстанції порушує принцип диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) та не забезпечує право такої особи на апеляційне і касаційне оскарження рішення суду (ст. 13 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання в апеляційній скарзі на порушення та судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області С.А. Сухореброго відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_26

Судді : /підпис/ ОСОБА_27

/підпис/ ОСОБА_28

Згідно з оригіналом: