Рішення № 59703097, 28.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2531/16 Справа № 185/1932/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л. В. Доповідач - Лисична Н.М.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Дніпро

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Лисичної Н.М.

суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є.

при секретарі Сахарову Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

В С Т А Н О В И Л А :

20.02.2013 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. Залишено у власності за ОСОБА_2 іншу 1/2 частину вказаного будинку. Встановлено порядок користування житловим будинком, розташованим за зазначеною адресою. Залишено у спільному користуванні у житловому будинку певні приміщення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість виконаних робіт, вартість будівельних матеріалів у розмірі 15.935 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 02 грудня 2015 р. рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення.

У лютому 2013 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна, посилаючись на те, що за час шлюбу з відповідачем ними за договором купівлі-продажу від 14 жовтня 2002 р. було придбано ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я останнього, інша ? частина будинку йому подарована 14 жовтня 2002 р. За час спільного проживання ними було будинок перебудовано, здійснено капітальний ремонт, що суттєво збільшило вартість будинку. Просила поділити весь будинок.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне домоволодіння є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому кожному з подружжя належить по 1/2 частини спірного житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами й встановив порядок користування приміщеннями житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами. При цьому також вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частину вартості виконаних робіт та вартості будівельних матеріалів, понесених сторонами при проведенні капітельного ремонту спірного житлового будинку.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи сляд позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом правильно було встановлено, що з 16 серпня 1997 р. по 20 серпня 2010 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу ними за договором купівля-продажу від 14 жовтня 2002 р. було придбано ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 та зареєстровано на ім'я останнього.

Інша 1/2 частина спірного житлового будинку належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 14 жовтня 2002 р.

На підставі рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 01 червня 2009 р. на ім'я ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0717 га за указаною адресою.

Відповідно до ст.25 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка посилалась на збільшення вартості майна та істотність такого збільшення, проте це підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них , а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

Отже, позивач має доводити та надавати суду належні докази того, що за рахунок його грошових та трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку саме внаслідок здійснених за період шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у будинку, а не тенденцій до загального подорожчання об'єктів нерухомості.

Доводити та надавати суду належні доказі того, що за рахунок його грошових та трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку саме внаслідок здійснених за період шлюбу поліпшень,, проведення переобладнання та ремонту робіт у будинку, а не тенденцій до загального подорожчання об'єктів нерухомості.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч.4 ст.60 ЦПК України визначено, що доказування (а отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадку, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка неодноразово не з'являлась в судове засідання , а її представник - ОСОБА_4 не міг відповісти на питання чи буде ОСОБА_3 заявляти клопотання про призначення експертизи для з'ясування питання стосовно збільшення вартості майна та істотність такого збільшення, оскільки це підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в устані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

28.04.2016 р. представник позивачки подав до суду заяву від ОСОБА_3, з якої вбачається, що їй роз'яснено та відомо право на проведення судової будівельно-технічної експертизи. Посилаючись на те, що 20.04.2013 р. вже була проведена будівельно-технічна експертиза (а.с.91-130) просила рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 р. залишити без змін (а.с.44).

Враховуючи зазначене, вимогист.60 ЦПК України, а також те, що позивачка відмовилась від проведення експертизи, яка стосується предмету спору, тобто не скористалась своїм правом доказування, вислухавши відповідача, який дав пояснення, що спірне питання вони з колишньою дружиною намагаються вирішити миром, приймаючи до уваги, що позивачка не довела своїх позовних вимог, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Керуючись ст..ст.303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 р. скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Лисична

Судді О.П.Бараннік

Н.Є.Посунся