Рішення № 59701662, 03.08.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/9733/16-ц

Імям України Провадження № 2/200/3151/16

03 серпня 2016 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Козловій Ю.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, треті особи житлово-будівельний кооператив № 210 м. Дніпра та приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 у травні 2016 року звернулася до суду із позовною заявою до відповідача - територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, визначивши третьою особою по справі житлово-будівельний кооператив № 210 м. Дніпропетровська, прохаючи суд визнати за нею право власності на кв. № 93, кор. 2, у б. № 18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпрі (а.с. 2-4). Ухвалою суду від 21 червня 2016 року до участі у розгляді справи залучено, як третю особу без права самостійних позовних вимог на стороні відповідача, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 58).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 27 квітня 2015 року помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді ? частини кв. № 93, кор. 2, у б. № 18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпрі. Заповіту спадкодавець не залишив. У встановлений законодавством строк вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із письмовою заявою про прийняття спадщини, що відкрилася по смерті ОСОБА_6 Донька спадкодавця ОСОБА_7 ОСОБА_1, відмовилася від прийняття спадщини на її користь. З 08 вересня 1972 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_7 Під час шлюбу, 26 березня 1972 року, ОСОБА_7, за рахунок спільних коштів їх сімї, було здійснено пайовий внесок у ЖБК-№ 210, членом якого його було прийнято і на підставі ордеру № 1043, що виданий на ОСОБА_7 та членів його сімї дружину ОСОБА_4 та сина ОСОБА_8, вони вселилися у кв. № 93, кор. 2, у б. № 18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпропетровську. Вартість цієї квартири у сумі 7992 карбованця, сплачена у повному обсязі на 01 вересня 1988 року, чому підтвердженням є відповідна довідка від ЖБК № 210 м. Дніпропетровська. Враховуючи те, що згідно з нормами ст. 22 КпШС, майно набуте у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя, а відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про власність», член кооперативу, який повністю вніс свій внесок за квартиру, що надана йому у користування, набуває права власності на це нерухоме майноАДРЕСА_1, кор. 2, у б. № 18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпропетровську є їх із покійним чоловіком спільною сумісною власністю. За життя спадкодавця окремо документу про право власності на цю квартиру ні він, ні вона не зареєстрували. 19 травня 2015 року вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_9 за свідоцтвом про право на спадщину. Однак, постановою нотаріуса ОСОБА_5 від 07 грудня 2015 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 у звязку із відсутністю правовстановлюючого документу на цю квартиру, рекомендовано звернутися до суду. Через те, що вона є єдиною спадкоємицею, так як її син ОСОБА_8 помер, а донька відмовилася від права на спадщину на її користь, спираючись на норми ст.ст. 392, 1226 ЦК України, вважає, що має право на задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача позов своєї довірительки підтримала, прохала задовольнити у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснила, що є донькою покійного спадкодавця ОСОБА_7 та спадкоємиці ОСОБА_4 Її старший брат ОСОБА_8 помер 20 травня 2015 року, спадкоємців не залишив. Відтак, після її відмови від своєї частини спадщини на користь матері, її мати є єдиною спадкоємицею спадщини, що відкрилася по смерті її батька. Через те, що після повної сплати паєнакопичення у 1988 році, батько, як член ЖБК № 210 м. Дніпропетровська, став власником квартири, він не реєстрував право власності на цю квартиру та не отримував у БТІ відповідного документу. Відсутність такого документу і стала перешкодою у видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Представник відповідача у вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 у судове засідання не зявилася, звернулася із письмовою заявою про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти задоволення позову (а.с. 65).

Представник третьої особи ОСОБА_3 вважала позов таким, що підлягає задоволенню. Пояснила, що згідно з нормами цивільного законодавства СРСР, яке було чинним станом на момент сплати спадкодавцем паєнагромадження, він автоматично набув права власності на нерухоме майно, яким є спірна квартира. Державної реєстрації про право власності не потребувалося. Так він і жив, без отримання свідоцтва про право власності на житло, до моменту смерті. У цьому кооперативі вона, як і спадкодавець, перебуває з моменту здачі будинку в експлуатацію.

Учасники процесу не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_5 З цих підстав суд, спираючись на норми ч. 3 ст. 36 ЦПК України, розглянув справу за відсутності цієї третьої особи та ухвалив рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих ними письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище Мерега) В.А. уклали шлюб 08 серпня 1972 року (а.с. 7). 26 березня 1975 року ОСОБА_7 сплатив пайовий внесок про вступ до ЖБК-210 м. Дніпропетровська у сумі 3461 карбованець (а.с. 15). 29 жовтня 1975 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_7 видано ордер № 1043 на вселення у кв. № 93, кор. 2, у б. № 18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпропетровську на трьох осіб, крім нього на дружину та сина (а.с. 14). Згідно з копією довідки із ЖБК-210 м. Дніпропетровська, станом на 01 вересня 1988 року, його член ОСОБА_7 вартість кв. № 93, кор. 2, у б. № 18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпропетровську у сумі 7992 карбованці сплатив у повному обсязі (а.с. 16). 27 квітня 2015 року ОСОБА_7 помер (а.с. 6). 20 травня 2015 року ОСОБА_8 помер (а.с. 12). Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_5 від 07 грудня 2015 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на кв. № 93, кор. 2, у б. № 18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпропетровську у звязку з відсутністю правовстановлюючого документу на цю квартиру (а.с. 13). Судовий збір сплачено позивачем у сумі 1390 гривень 47 копійок (а.с. 1).

Згідно з нормою ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Нормою ч. 1 ст. 369 ЦК встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Згідно з вимогами ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2168 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців зо дня, коли йому стало відомо про відкриття спадщини, не відмовився від неї. Згідно з нормою ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців зо дня, коли йому стало відомо про відкриття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право приймати, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги. Відповідно до вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повністю, за власні кошти, сплатили пайові накопичувальні внески за спірну квартиру, а тому мали право на оформлення права власності на неї у рівних частках. У встановленому законом, який почав діяти з 2004 року, порядку, право власності на квартиру не оформили. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді частки зазначеної квартири. ОСОБА_4 та ОСОБА_1, як спадкоємці першої черги, мають право на успадкування за законом зазначеної спадщини. ОСОБА_1 відмовилася від своєї частки спадщини на користь матері ОСОБА_4, яка від свого права на спадщину у встановленому законом порядку не відмовилася, а навпаки, у звязку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, на підставі відсутності правовстановлюючих документів на квартиру, звернулася до суду для визнання за нею права власності на квартиру. Враховуючи те, що згідно з чинним, на момент оплати вартості квартири, законодавством СРСР та УРСР, після оплати вартості квартири член кооперативу набував права власності на неї, та у відповідності до норми ч. 3 ст. 384 ЦК України, згідно з якою, у разі викупу квартири, член ЖБК стає її власником, а також через те, що кошти на сплату паєнагромадження, що внесені ОСОБА_7 у строк до 01 вересня 1988 року, є спільними коштами його і його дружини ОСОБА_4, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_4, право власності на ? частку спірної квартири, як за співвласницею цієї квартири, та визнати за нею право власності на ? частку даної квартири, та з урахуванням відмови від своєї частки ОСОБА_1 на її користь, як за спадкоємицею за законом спадщини, що відкрилася по смерті ОСОБА_7, тобто задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 15, 30, 36, 60, 74-76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, на нерухоме майно квартиру № 93, корпус 2, у будинку № 18 на житловому масиві Тополя-1 у м. Дніпрі.

Стягнути з територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі у сумі 1390 гривень 47 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко