Ухвала суду № 59701150, 09.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9808/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко М.В.Номер провадження 22-ц/788/1110/16 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 50

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

09 серпня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а також на повнолітню дитину на період навчання,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 квітня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 09 жовтня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітнього сина на період його навчання - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісяця, починаючи з 09 жовтня 2015 року, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), до 30 червня 2016 року.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дітей у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. ( а.с. 160-161)

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що на даний час він проживає в одній квартирі зі своїми синами та вони знаходяться на повному його утриманні. Зазначає, що норма ст.181 СК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження факту окремого проживання батька від своїх дітей.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить заява представника відповідача про зупинення провадження у справі, тому зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України така неявка відповідача та його представника не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 16 липня 1993 року по 16 жовтня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають двох синів - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, які на даний час проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні (а.с.5, 6, 8).

ОСОБА_6 навчається у Сумському державному університеті на денному відділенні на бюджетній основі. Строк закінчення навчання - 30 червня 2016 року (а.с.7, 155).

Відповідач ОСОБА_3 працює на ПАТ «Сумське МНВО» зварювальником та має постійний заробіток. ( а.с. 145)

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відповідно до ст.180 СК України, зобов'язаний утримувати свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 до досягнення ним повноліття та сплачувати аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів його заробітку. Крім того, повнолітній син сторін продовжує навчання та потребує певних витрат, а тому відповідач, як передбачено ст.ст.198, 199 СК України, зобов'язаний його утримувати, а саме сплачувати аліменти у розмірі 1/6 від свого доходу.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він є законним, обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Частиною 2 статті 27 Конвенції про права дитини передбачено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Із роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на думку колегії суддів є розумним і співмірним з матеріальними можливостями відповідача утримувати дітей.

Таким чином, виходячи із змісту наведених норм та обставин справи, суд, врахувавши стан здоров'я відповідача, його майновий та сімейний стан, відсутність на утриманні інших осіб, дійшов обґрунтованого висновку про право позивача на отримання аліментів на утримання дітей. .

Розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив природу правовідносин, які склались між ними, надав їм належну оцінку, і дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції процесуальних норм, а саме незадоволення клопотання про перенесення розгляду справи та розгляд справи за відсутністю відповідача та його представника, як на підставу скасування рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у даному випадку апеляційний суд не має повноважень скасовувати рішення суду з цих підстав.

Колегія суддів вважає, що хоча суд і відхилив клопотання про перенесення розгляду справи, призначеної на 26.04.2016 року і справа була розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_4, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи 26.04.2016 року, однак ця обставина, сама по собі, в даному випадку не є підставою для скасування ухваленого судом по справі рішення, оскільки відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України урівноваженням прав відповідача є його право на подання до суду апеляційної інстанції всіх доказів, які він міг подати до суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням позиції відповідача, однак відповідач ОСОБА_3 та його представник цим правом не скористалися , в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився і будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, до апеляційного суду не представили.

Також не є підставою для скасування рішення суду і відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання про відвід судді, оскільки підстав відводу, зазначених у заяві від 04.02.2016 року ( а.с. 50, 52) та передбачених ст..20 ЦПК України, не було і суд обґрунтовано, відповідно до вимог ЦПК України ухвалив судове рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід. ( а.с. 117)

Доводи апеляційної скарги стосовно невірного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.. 181, 199 СК України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є такими ж самими, як і обставини викладені в запереченнях проти позову ( а.с. 84-86, 97-98) , які були предметом дослідження у суді першої інстанції та їм була дана належна оцінка, інших доводів апеляційної скарги або нових обставин, що підлягають встановленню, апелянт не навів і ці доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги тих обставин, що позивач ОСОБА_5 під час розгляду справи належним чином не обґрунтувала свої вимоги та не довела їх належними доказами, є безпідставними, оскільки усім наявним у справі доказам суд дав належну оцінку, а відповідачем та його представником будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57-59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, надано не було.

Крім того, доводи апелянта про спільне проживання відповідача та дітей у одній квартирі та наявні у матеріалах справи докази, надані відповідачем, а саме копії квитанції про придбання продуктів харчування ( а.с. 99-102), не можуть належним чином свідчити про те, що відповідач надає матеріальну допомогу дітям, оскільки ці обставини спростовуються поясненнями наданими у засіданні суду як позивачем ОСОБА_5 так і третьою особою- ОСОБА_6- старшим сином відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права , висновків суду не спростовують і не є підставами для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України. апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судузалишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -