Рішення № 59700759, 05.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30154/15-ц

Провадження № 2/761/2033/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Анісковець Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення боргу та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочинів, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-5 т. 1) до відповідача ПАТ «КБ «Хрещатик», в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог (а.с. 44-46 т. 2), просив суд: стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 293130,92 дол. США та 100045,37 грн. - 3,0 % річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 квітня 2011р. між сторонами був укладений договір банківського вкладу №349/2011-222 «Гаманець» в доларах США терміном з 12 квітня 2011р. та із процентною ставкою 2%. За даним договором позивач вніс на депозитний рахунок кошти в сумі 149646,0 дол. США.

Крім того, у 2010р. позивач на підставі договору банківського вкладу №497/2010-18 «Калита» вніс на депозитний рахунок НОМЕР_2, відкритий у відповідача, грошові кошти в сумі 163587,0 дол. США.

06 серпня, 15 вересня, 02 жовтня 2014р. позивач звертався до відповідача із заявами та вимогою про повернення розміщених коштів, однак, кошти повернуті не були, при цьому, в листі від 26 червня 2014р. банк вказує на те, що за даними бухгалтерського обліку на депозитний вклад №497/2010-18 «Калита» внесено кошти в сумі 163587 дол. США, проте в матеріалах депозитних справ Київського регіонального відділення відповідача відсутні документи щодо цього договору № 497/2010-18 «Калита» та заяви на поповнення та повернення вкладу.

В цьому ж листі відповідач зазначає, що договір банківського вкладу №349/2011-222 «Гаманець» від 11 квітня 2011р. є діючим, а сума коштів, що обліковується на депозитному рахунку становить 108,73 дол. США.

Оскільки, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за договором та неправомірно набуто кошти позивача, останній вимушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

В свою чергу, відповідач в порядку ст. 123 ЦПК України звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з зустрічним позовом до ОСОБА_1 (а.с. 153-155 т. 1), в якому просив суд встановити нікчемність: договору банківського вкладу «Калита» № 497/2010-18 від 09 квітня 2010р., укладеного між сторонами; договору банківського вкладу «Гаманець» (на вимогу) в доларах США № 349/2011-222 від 11 квітня 2011р., укладеного між сторонами.

Свої зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом обґрунтовував тим, що у позивача за зустрічним позовом відсутній примірник договору банківського вкладу «Калита» № 497/2010-18 від 09 квітня 2010р., а за договором банківського вкладу «Гаманець» (на вимогу) в доларах США № 349/2011-222 від 11 квітня 2011р. відповідачем за зустрічним позовом не підтверджено внесення коштів на виконання цього договору, а тому на думку сторони позивача за зустрічним позовом зазначені вище правочини, є нікчемними.

Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, в судовому засіданні первісний позов підтримав в повному обсязі та з урахуванням заяви про зміну підстав позову і зменшення розміру позовних вимог просив суд його задовольнити, а також залишити без задоволення зустрічний позов, як безпідставний та необґрунтований.

Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, зазначивши, що у банку відсутні підписані екземпляри № 497/2010-18 «Калита».

Також представник відповідача за первісним позовом вказував на те, що позивач сфальсифікував документи на внесення коштів на депозитний рахунок за договором банківського вкладу №349/2011-222 «Гаманець», просив суд задовольнити зустрічний позов, з підстав, зазначених в ньому.

В подальшому представниками сторін було подано на адресу суду заяву, про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 11 квітня 2011р. між сторонами був укладений договір банківського вкладу №349/2011-222 «Гаманець» в доларах США, за п. 1.1 якого банк прийняв від позивача грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 в сумі 149646,0 дол. США на термін з 12 квітня 2014р. до моменту повернення вкладу.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 2% процентів річних (п. 1.2 договору).

Відповідно до положень п. 2.1.4 договору №349/2011-222 «Гаманець» відповідач зобов'язувався повернути вклад або частину вкладу за його письмовою заявою у порядку, встановленому ст. 3.3 та ст. 3.4 договору, згідно яких повернення вкладу здійснюється за письмовою заявою вкладника.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та вніс на депозитний рахунок, зазначений у договорі, грошову суму коштів у розмірі 149646,0 дол. США, що підтверджується квитанцією № 33 від 16 травня 2011р. на суму 148000,0 дол. США, заявою про прийняття коштів від 16 травня 2011р. на суму 148000,0 дол. США, меморіальним ордером 33 від 08 травня 2012р. та випискою з особового рахунку на суму 1646,0 дол. США.

Списання грошових коштів відбулось на підставі заяви на видачу готівки № 12 від 31 травня 2012р. на суму 1500,0 дол. США, заяви на видачу готівки № 2 від 03 серпня 2012р. на суму 150,0 дол. США, заяви на видачу готівки № 34 від 24 січня 2013р. на суму 500,0 дол. США, заяви на видачу готівки № 95 від 21 березня 2013р. на суму 200,0 дол. США, заяви на видачу готівки № 98 від 29 березня 2013р. на суму 200,0 дол. США

При цьому, висновком експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд, який було проведено в межах розслідування кримінального провадження встановлено, що підпис від імені позивача у зазначених вище заявах від 31 травня 2012р. №12, від 03 серпня 2012р. № 2, від 24 січня 2013р. № 34, від 21 березня 2013р. № 95, від 29 березня 2013р. № 98, виконаний не позивачем за первісним позовом, а іншою особою (п. 26, 28, 45, 46, 47 висновку №334/тдд).

В той же час, висновком експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд та висновком експерта від 12 липня 2016р. за №1940, який було складено у зв'язку з призначенням ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом в квитанції № 33 від 16 травня 2011р. та заяві про прийняття коштів від 16 травня 2011р. на суму 148000,0 дол. США виконаний самим позивачем (п. 21, 51 висновку №334/тдд та п. 1 висновку №1940).

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи роз'яснення, які наведені Верховним Судом України в п. 17 Постанови № 5 від 12 червня 2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», суд не вбачає підстав для неприйняття в якості доказу висновку експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд, щодо підпису від імені позивача за первісним позовом у зазначених вище заявах від 31 травня 2012р. № 12, на суму 1500,0 дол. США. від 03 серпня 2012р. № 2 на суму 150,0 дол. США, від 24 січня 2013р. № 34 на суму 500,0 дол. США, від 21 березня 2013р. № 95 на суму 200,0 дол. США, від 29 березня 2013р. № 98 на суму 200,0 дол. США, враховуючи, що факти, встановлені в ньому мають важливе значення для вирішення справи по суті.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, стороною відповідача за первісним позовом не заперечується той факт, що підписи, виконані від імені позивача у заявах на видачу вкладу від 31 травня 2012р. №12 на суму 1500,0 дол. США, від 03 серпня 2012р. № 2 на суму 150,0 дол. США, від 24 січня 2013р. № 34 на суму 500,0 дол. США, від 21 березня 2013р. № 95 на суму 200,0 дол. США, від 29 березня 2013р. № 98, не відповідають зразку підпису позивача за первісним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (ч. 2 ст. 1060 ЦК України).

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2.1.3 договору №349/2011-222, банк зобов'язується нараховувати та виплачувати проценти відповідно Розділу 3 договору.

Пунктом п. 3.1. цього договору визначено, що нарахування процентів по вкладу здійснюється щомісячно на фактичний залишок коштів на вкладному рахунку починаючи з наступного дня після надходження грошових коштів на вкладний рахунок і закінчується в день, який передує повернення грошових коштів вкладнику або списанню з вкладного рахунку вкладника з інших підстав.

Пунктом 3.2. цього договору передбачено, що нараховані проценти в перший робочий день кожного місяця, наступного за місяцем нарахування, зараховуються на вкладний рахунок і в подальшому нарахування процентів здійснюється на збільшену суму вкладу.

Таким чином заборгованість відповідача за перед позивачем по виплаті процентів становить 13897,92 дол. США.

У відповідності ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням строку повернення вкладу з відповідача за первісним позовом має бути стягнено 3% річних в сумі 8755,61 дол. США, що за курсом НБУ станом на момент звернення до суду становить 100045,37 грн.

В ході судового розгляду судом також встановлено, що у квітні 2010р. сторони мали намір укласти договір банківського вкладу за існуючою на той час банківського продукту - пропозицією «Калита».

У зв'язку з цим, відповідач відкрив позивачеві рахунок НОМЕР_2, на який останній вніс грошові кошти в сумі 163587,0 дол. США, що підтверджується квитанцією № 169 від 09 квітня 2010р. (12500,0 дол. США), заявою на переказ готівки № 220 від 15 липня 2010р. (1500,0 дол. США), заявами про прийняття коштів від 03 вересня 2010р., на переказ готівки № 129 від 03 вересня 2010р. та квитанцією №129 від 03 вересня 2010р. (149587,0 дол. США), банківськими виписками за 09 квітня 2010р. (12500, дол.. США), 15 липня 2010р. (1500,0 дол. США), 03 вересня 2010р. (149587,0 дол. США).

Частину з внесених коштів в сумі 34000,0 дол. США, як стверджує позивач за первісним позовом та не заперечує відповідач за первісним позовом, він отримав.

Судом встановлено, що 26 червня 2014р. відповідач за первісним позовом направив позивачеві за первісним позовом лист, яким підтвердив надходження на рахунок позивача за первісним позовом коштів в сумі 163587,0 дол. США, та вказав, що ці кошти були повернуті позивачеві за первісним позовом.

При цьому відповідач за первісним позовом надав позивачеві за первісним позовом копії касових документів про видачу коштів, але підпис на частині цих документів, на думку позивача за первісним позовом, належать не йому, зокрема на заявах про видачу готівки № 63 від 05 серпня 2010р. (700,0 дол. США), № 206 від 16 серпня 2010р. (800,0 дол. США), № 172 від 30 вересня 2010р. (5000,0 дол. США), №17 від 17 березня 2011р. (123087,0 дол. США).

06 серпня 2014р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із заявою, в якій просив повернути кошти в сумі 123087,0 дол. США, а 15 вересня 2014р. направив відповідачеві за первісним позовом вимогу про повернення коштів в сумі 123087,0 дол. США, проте кошти повернуті йому не були.

При цьому, висновком експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд, який було проведено в межах розслідування кримінального провадження встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом в заявах про видачу готівки № 63 від 05 серпня 2010р., № 206 від 16 серпня 2010р., №172 від 30 вересня 2010р., №17 від 17 березня 2011р. виконаний не позивачем за первісним позовом, а іншою особою (п. 4, 5, 9, 16 висновку №334/тдд).

В цьому у висновку від 23 липня 2015р. №334/тдд експерти встановили, що підпис на квитанції № 169 від 09 квітня 2010р., заявах на переказ готівки № 220 від 15 липня 2010р. № 129 від 03 вересня 2010р., заяві про прийняття коштів від 03 вересня 2010р. та квитанції №129 від 03 вересня 2010р. виконаний позивачем за первісним позовом (п. 2, 3, 7, 8, 51 висновку №334/тдд).

Крім того, висновком експерта від 12 липня 2016р. за №1940 встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом на заявах про видачу готівки № 206 від 16 серпня 2010р., №172 від 30 вересня 2010р., виконаний не позивачем за первісним позовом (п. 2 висновку №1940).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування боргу відповідача за первісним позовом перед позивачем в сумі 129587,0 дол. США.

На підставі постанови Правління НБУ від 05 квітня 2016р. № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 квітня 2016р. прийнято рішення № 463 про запровадження з 05 квітня 2016р. тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик». Тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Хрещатик» запроваджено строком на один місяць - з 05 квітня 2016р. по 04 травня 2016р.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016р. № 913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації відповідача за первісним позовом з 06 червня 2016р. до 05 червня 2018р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає про наявність підстав для отримання позивачем за первісним позовом від відповідача за первісним позовом суми вкладу за договором банківського вкладу «Гаманець» № 349/2011-222 від 11 квітня 2011р. в розмірі 149646,0 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100045,37 грн., безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129587,0 дол. США, однак враховуючи положення ст. ст. 36, 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015р. у справі № 6-2001цс15, і з урахуванням того, що на час ухвалення рішення по справі у відповідача за первісним позовом розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює задоволення первісних позовних вимог про стягнення коштів.

Проте у відповідності до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач за первісним позовом має право на звернення та отримання від відповідача за первісним позовом в порядку черговості суми вкладу за договором банківського вкладу «Гаманець» № 349/2011-222 від 11 квітня 2011р. в розмірі 149646,0 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100045,37 грн., безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129587,0 дол. США.

Крім того суд, розглянувши зустрічний позов вважає, що він підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з зустрічними вимогами, позивач за зустрічним позовом просив суд встановити нікчемність правочинів, зокрема договору банківського вкладу №349/2011-222 «Гаманець» від 11 квітня 2011р. та договір банківського вкладу №497/2010-18 «Калита» від 09 квітня 2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У відповідності до 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003р. № 516 залучення банком вкладів (депозитів) фізичних осіб підтверджується: договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки чи іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Правова позиція щодо дотримання письмової форми договору банківського вкладу зазначена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014р. № 6-118цс14, зокрема письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ст. 218 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1059 ЦК України у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Таким чином, у суду немає підстав для встановлення нікчемним договору банківського вкладу №349/2011-222 «Гаманець» від 11 квітня 2011р., оскільки сторони уклали його в письмовій формі, а відповідач за зустрічним позовом вніс на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 149646,0 дол. США, що підтверджується квитанцією № 33 від 16 травня 2011р. на суму 148000,0 дол. США, заявою про прийняття коштів від 16 травня 2011р. на суму 148000,0 дол. США, меморіальним ордером 33 від 08 травня 2012р. та випискою з особового рахунку на суму 1646,0 дол. США.

В той же час при укладенні договору банківського вкладу №497/2010-18 «Калита» від 09 квітня 2010р. сторонами в порушення ст. 1059 ЦК України не було дотримано письмової форми правочину, а тому такий правочин є нікчемним, оскільки його нікчемність встановлена законом (ч. 2 ст. 1059 ЦК України), а тому зазначений правочин на думку суду є нікчемним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378,0 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 192, 203, 215, 319, 321, 525, 526, 530, 610, 612, 1059, 1060, 1074, 1212, 1213 ЦК України; ст. ст. 2, 36, 46 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення боргу - залишити без задоволення.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочинів - задовольнити частково.

Визнати нікчемним договір банківського вкладу «Калита» № 497/2010-18 від 09 квітня 2010р., укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» судовий збір у розмірі 1378,0 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: