Ухвала суду № 59699660, 15.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20547/13-к

Провадження № 11-кп/779/298/2016

Категорія ч. 3 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Повзло В.В.,

суддів Кривобокової Н.М., Шкрібляка Ю.Д.

з участю секретаря судового засідання Кравчук І.Я.

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013090010001110 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франкіської області від 11.04.2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 а, кв. 75, грузина, громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, раніше судимого: 19.12.2011 року Івано-Франківським міським судом за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років обмеження волі,

визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази, відповідно до ст. 100 КПК України,

з участю прокурора Клебана Ю.О.

обвинуваченого ОСОБА_3Д,

захисника ОСОБА_2

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати, як такий, що суперечить вимогам ст.ст. 62, 63, 64 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.42, 46, 374 КПК України, практиці Європейського суду з прав людини, що є підставами для закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме за відсутністю доказів по справі. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що обвинувальний вирок ухвалено судом помилково, внаслідок неповноти судового розгляду, з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що спеціалістом НДЕКЦ при УМВС ОСОБА_5 порушено порядок огляду предметів, що вилучалися під час слідчої дії. Вказує на те, що в ході огляду місця події була вилучена дерев'яна шкатулка, яка спеціалістом не була оглянута на предмет виявлення будь-яких слідів, які зумовлюють її доказове значення, у звязку із чим, на думку апелянта, цей вилучений предмет є недопустимим доказом, як і експертні дослідження відносно нього. Вважає також неналежним доказом по справі лист начальника ВКЕ ОСОБА_6, внаслідок відсутності на ньому обовязкових реквізитів, зокрема дати видання, вихідного реєстраційного номеру. Вказує на незаконне посилання суду, як доказ вини обвинуваченого, на витяг із журналів НДЕКЦ, оскільки вказані матеріали не надавались стороні захисту як то передбачено ч. 6 ст. 333 КПК України. Посилається на ненадання належної оцінки іншим висновкам експертиз, що містяться в матеріалах провадження, зокрема № 106-Д від 04.04.2013, № 113-Д від 24.07.2013 року, № 230 від 29.03.2013 року, які спростовують вину ОСОБА_3 Вказує на те, що судом не звернуто увагу на алібі ОСОБА_3, який в день вчинення крадіжки знаходився по дорозі в м. Київ, а саме в м. Хмельницькому, що підтверджується довідкою аналізу технічної інформації абонентського номеру, та показами свідків. Посилається на залишення поза увагою суду заперечення захисту на ухвалу слідчого судді, клопотання про вилучення з матеріалів провадження неналежних доказів. Вказує, що не надало жодного чеку, на підтвердження вартості викрадених коштовностей, бірок, пакування, тощо. Вважає, що матеріали провадження не містять жодного доказу про існування переліченого потерпілою майна та його вартості. Зазначає, що викрадені речі та їх сума, які вказані у вироку, не відповідають кількості та вартості, що вказана в обвинувальному акті. Крім того посилається на недопустимість як доказу показів свідка ОСОБА_7 щодо визнання показання з чужих слів. Вважає, що судом першої інстанції не було дано оцінку порушенню права ОСОБА_3 на захист під час проведення досудового розслідування, і, як наслідок, недопустимість доказів, здобутих в період істотного порушення прав особи. Вважає, що всупереч положенням кримінального процесуального закону та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обвинуваченого було позбавлено волі. Також вважає, що все обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України ґрунтується на припущеннях та на недопустимих і неналежних доказах. Вказує на відсутність прямих та однозначних доказах, які б підтверджували причетність обвинуваченого до інкримінованого діяння. На думку апелянта, оскаржуваний вирок ухвалено із грубими порушеннями вимог чинного КПК України.

Судом встановлено, що 20 березня 2013 року в період часу з 08.15 годин до 13-45 годин ОСОБА_3 шляхом злому серцевини замка вхідних дверей проник в приміщення квартири, що АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_8 З приміщення вказаної квартири ОСОБА_3 таємно викрав грошові кошти в сумі 19000 гривень, 250 доларів США (що станом на 20.03.2013 року становило 1998, 25 грн.), 250 євро (станом на 20.03.2013 року становило 2586, 53 гривень) та ювелірні вироби із золота та срібла, які належать ОСОБА_8, а саме: сережки у вигляді квітки з золота вагою 12 грам, вартістю 5800 гривень; золотий перстень вагою 8 грам, вартістю 3800 гривень; золотий перстень вагою 2,2 грами, вартістю 1200 гривень; золотий перстень вагою 2,2 грами, вартістю 1200 гривень; золота печатка вагою 2,5 грами, вартістю 1200 гривень; дві золоті обручки, вагою 5 грам, вартістю 2400 гривень, золотий ланцюжок вагою 6 грам, вартістю 2900 гривень; золотий ланцюжок, вагою 3 грами, вартістю 1400 гривень; два золотих ланцюжки, загальною вагою 3 грами, вартістю 1480 гривень; два золотих хрестики, загальною вагою 3,5 грами, вартістю 1700 гривень; золоті підвіски вагою 2 грами з гравіюванням «Мадонна», вартістю 960 гривень; підвіска золота із зображенням Божої матері, вагою 1 грам, вартістю 480 гривень; золотий браслет, вагою 1,5 грама, вартістю 720 гривень; золотий ланцюжок та сережки, загальною вагою 3,5 грами, вартістю 1700 гривень; набір із срібла (сережки, підвіска, перстень), загальною вагою 15,5 грама, вартістю 1250 гривень; срібний браслет, вагою 5 грам, вартістю 200 гривень; перстень та підвіска із срібла, вагою 5 грам, вартістю 350 гривень;перстень із срібла 3 грами, вартістю 210 гривень; два ланцюжки із срібла, загальною вагою 3 грами, вартістю 120 гривень; підвіска із срібла, вагою 1 грам, вартістю 50 гривень. ОСОБА_8 спричинено майнову шкоду на загальну суму 55 854,78 гривень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, вирок суду - змінити, з наступних підстав.

При розгляді даного кримінального провадження судом першої інстанції всебічно, повно, обєктивно досліджені фактичні обставини справи.

Зібрані у справі докази оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достатності, достовірності, для доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. 91 КПК України.

В зазначеному кримінальному провадженні правильно й обєктивно встановлені насамперед час, місце, спосіб вчинення обвинуваченим злочину, форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину, його наслідки тощо.

Переконливо обґрунтовані висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, пояснив, що крадіжку майна потерпілої ОСОБА_8 він не вчиняв. 20.03.2013 року він знаходився в м. Хмельницькому, оскільки їхав до м. Києва, проте у звязку із несприятливими погодними умовами, був змушений винайняти житло та переночувати одну добу у м. Хмельницькому. В місті Хмельницький зустрів свого знайомого ОСОБА_9, разом з ним через мережу Інтернет винайняли квартиру. Наступного дня він поїхав до м. Києва. 25.05.2013 року вночі був затриманий працівниками міліції в м. Київ, його привезли в м. Івано-Франківськ, де утримували сім днів під вартою, при допиті працівники міліції вчиняли незаконні дії, при цьому до нього були застосовані недозволені заходи ведення досудового розслідування, під час якого, йому давали якийсь дерев'яний предмет, це могла бути шкатулка, на якій нібито був відпечаток його пальця руки. Просив його виправдати (а.п. 44 т. 3).

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, також підтверджується показами допитаних в суді першої інстанції як потерпілої, так й свідків, а також іншими доказами по справі.

Показання свідків суд першої інстанції оцінив з приводу їх достовірності та дав їм належну оцінку, розцінив їх як такі, що узгоджуються з показами потерпілої та іншою сукупністю доказів.

Так, в ході проведення огляду місця події 20.03.2013 року у приміщенні квартири АДРЕСА_2, виявлено пошкодження врізного замка дверей, обстановка в квартирі порушена, речі розкидані. Відповідно до протоколу огляду з місяця події вилучені речі, що містять сліди злочину, зокрема й деревяну шкатулку (а.п. 129-148 т. 1).

Відповідно до висновків експертів №157-Д від 27.05.2013 року та №114 від 24.07.2013 року на поверхні дерев'яної шкатулки, яку було вилучено під час огляду місця події, виявлено слід пальця руки з максимальними розмірами сторін 22 х 19 мм., придатний для ідентифікації особи (т. 1 а.п. 153-154), та у подальшій експертизі встановлено, що слід пальця руки залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. (т. 1 а.п. 158-162).

Крім того, для розяснення текстів експертиз, уточнення додаткових аргументів щодо методик, які використовували експерти при дослідженні, а також для можливого зясування нових обставини, які можуть стати відомі під час відповідей на запитання, що поставлені експерту, судом першої інстанції були допитані експерти ОСОБА_10, спеціаліст ОСОБА_11, що проводили дактилоскопічні експертизи, спеціаліст ОСОБА_5, який безпосередньо виїжджав на місце злочину та особисто вилучав деревяну шкатулку.

Допит експертів відбувся в межах предмету дослідження, яке ними проводилось.

Так, допитаний в якості свідка спеціаліст ОСОБА_5 пояснив суду першої інстанції, що при огляді місця події, він вилучив дерев'яну шкатулку, оскільки на ній була ймовірність слідів. Уточнив, що на дерев'яній поверхні сліди погано виявляються, тому для дослідження необхідні були спеціальні лабораторні умови. Він був в рукавицях і сам пакував дерев'яну шкатулку у картонну коробку, щоб не знищити слідів. Огляд місця події проводився за участі потерпілої, яка стверджувала, що в шкатулці були ювелірні вироби, та у присутності понятих.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що спеціалістом НДЕКЦ при УМВС ОСОБА_5 порушено порядок огляду предметів, а саме, в частині не проведення ним огляду шкатулки на місці вилучення на предмет наявності будь-яких слідів, є неспроможними, оскільки для збирання слідів з шкатулки безпосередньо на місці проведення огляду необхідні спеціальні технічні засоби та лабораторні умови.

Вилучена шкатулка була належним чином упакована у тверде пакування, поверхня зі слідами не контактувала з матеріалом упакування, опечатана, зроблений пояснювальний напис, в якому зазначається, що це за об'єкт (слід), де і коли він вилучений. Напис засвідчений підписами слідчого і понятих та кореспондуються із записом у протоколі слідчої дії, напис не містить припущень.

Так, як вбачається з висновку експерта №157-Д від 27.05.2013 року дерев'яна шкатулка на дослідження була надана упакованою в картонну коробку білого кольору прямокутної форми, заклеєну з обох сторін та скріплену підписами слідчого, понятих, спеціаліста ОСОБА_5 Упаковка не порушена та забезпечувала зберігання об'єктів дослідження й запобігання несанкціонованому доступу до них (т.1 а.п.153-154).

Крім того, для уточнення обставин щодо порядку проведення вилучення речових доказів, зокрема деревяної шкатулки, судом першої інстанції допитано слідчого Хвалковського А.В.

За вказаних вище обставин, у колегії суддів відсутні підстави у правильності проведення порядку огляду та вилучення вказаного предмету, тому доводи апелянта в цій частині є неспроможними.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції досліджена та оцінена сукупність доказів, яка була визнана судом першої інстанції достатньою для визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Виходячи із вказаного вище, дослідивши в сукупності всі докази, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, вчинив таємне викрадення майна ОСОБА_8 із корисливих мотивів, з проникненням у житло останній.

Здійснюючи протиправне діяння, обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлював, що посягає на власність потерпілої, вилучає її майно, на яке він не має права, а також обвинувачений ОСОБА_3 передбачав заподіяння матеріальної шкоди потерпілій та бажав заподіяння такої шкоди.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 носили таємний характер викрадення майна потерпілої, оскільки викрадення майна відбувалося у відсутність власника, з таємним проникнення у житло.

Крім того, дії обвинуваченого носили корисливий характер, оскільки були направлені на незаконне збагачення за рахунок майна потерпілої ОСОБА_8 та мали корисливу мету - особисте збагачення.

Доводи захисника проте, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вартості викрадених коштовностей у потерпілій, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки вони спростовуються даними, які містяться в матеріалах справи, а саме: показами потерпілої щодо переліку викрадених коштовностей, заявленим нею цивільним позовом та довідками Національного банку України від 24.07.2013 року «Про офіційний курс гривні відносно доларів США та євро», «Про офіційні (облікові) курси банківських металів», за станом на 20.03.2013 року, тобто на час вчинення злочину (а.п. 35-36, 175-176 т. 3).

Крім того, як видно з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.03.2013 року, оперуповноважений ВКР Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_12 прийнято усну заяву від ОСОБА_8 про вчинення крадіжки майна з її квартири з зазначенням суми викрадених у нею грошей 19 тисяч грн., 400 доларів США, а також золотих та срібних виробів, вартість та кількість яких буде уточнена пізніше (а.с. 173-174 т. 1).

Зазначене узгоджується з протоколом огляду місяці події від 26.05.2013 року з приводу зниклого майна в квартирі потерпілої (а.п. 184-185 т. 1).

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не мають під собою підґрунтя.

Колегія суддів також вважає такими, що не заслуговують на увагу твердження апелянта в частині недопустимості та неналежності доказів по справі, зокрема листа начальника ВКЕ ОСОБА_6 про перевірку сліду руки та витягу із журналів Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру, оскільки ці докази відповідає вимогам, передбаченим ст. 99 КПК України, містять зафіксовану за допомогою письмових знаків відомості, що вміщують в себе доказову базу по справі. Крім того, кожний лист фотокопії із журналів Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру завірений посадовою особою експертного закладу ст.діловодом канцелярії та скріплений печаткою, тому, у колегії суддів відсутні сумніви щодо автентичності наявних в цьому документі відомостей (а.п.155 т.1, а.с. 55-68 т. 2).

Стосовно недопустимості як доказу по справі показів свідка ОСОБА_7 щодо визнання показання з чужих слів, то, на думку колегії суддів, посилання у вироку суду на показання з чужих слів як на доказ вини обвинуваченого, не є порушенням вимог п. 2 ст. 97 КПК України, оскільки при прийняті такого рішення суд першої інстанції врахував обставини надання первинних пояснень, що викликають довіру щодо їх достовірності.

Так, розмова про яку в судовому засіданні розповів свідок ОСОБА_7, відбувалась в кафе біля кінотеатру «Космос», що знаходився поблизу будинку, в якому було скоєно крадіжку.

Також, у колегії суддів не виникає сумніву щодо переконливості відомостей щодо факту надання первинних пояснень, оскільки про причетність до скоєння даного злочину саме ОСОБА_3 свідчать і інші зібрані докази по справі.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не була дана оцінка поясненням обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 з приводу того, що обвинувачений на час вчинення злочину 20.03.2013 року, знаходився в м. Хмельницьку, колегія судів не бере до уваги, оскільки судом першої інстанції всебічно та повно досліджені всі обставини справи, дана оцінка всім доказам по справі, на підставі чого встановлено, що ці пояснення обвинуваченого та свідка не узгоджуються з іншими доказами по справі.

На думку колегії суддів, вказані пояснення правильно розцінені судом першої інстанції, як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та мають на меті ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого злочину.

Так, зазначене вище алібі ОСОБА_3 спростовується тим, що довідкою аналізу технічної інформації абонентського номера - 380634610468, зафіксовано, що власник вказаної сім-картки, постійно змінював свою локацію, та на час вчинення злочину 20.03.2013 року зв'язок з цього абонентського номеру був зафіксований у Хмельницькій області, проте беззаперечні докази на перебування цієї сім-картки на час вчинення злочину 20.03.2013 року, саме у володінні обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні. (а.п. 238-247 т. 1).

Факт безпосереднього використання 20.03.2013 року сім-картки з абонентським номером 380634610468 особисто обвинуваченим ОСОБА_3 не підтверджується вище вказаною довідкою.

Крім того, в ході проведення огляду автомобіля НОМЕР_1 чорного кольору, дозвіл на огляд якого надав ОСОБА_3, в середині якого виявлені та вилучені ключі, інструмент, який використовується для відкриття замків без використання ключа схожий на відмички, металеві прикраси, серцевини замків тощо (а.п. 184-202 т. 1).

Таким чином, у колегії суддів відсутні сумніви щодо винуватості ОСОБА_3 у вчинені злочину при вказаних у оскаржуваному вироку обставинах при наявності вказаних вище доказів по справі.

Також, колегія суддів поза всяких розумних сумнівів вважає, що ОСОБА_3 в ході скоєння злочину особисто не користувався телефоном з абонентським номером 380634610468, а тому, його покази в суді першої інстанції та посилання захисника в апеляційній скарзі щодо користування обвинуваченим цим телефоном, колегія судів розцінює як спосіб захисту з метою уникнення останнього від кримінальної відповідальності.

Той факт, що на момент затримання ОСОБА_3 при ньому був телефон з абонентським номером 380634610468, не може свідчити про те, що 20.03.2013 року, на час вчинення злочину, телефон з вказаним номером також перебував при ньому.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

Стосовно доводів апелянта про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 спростовується висновками експертиз № 106-Д від 04.04.2013, № 113-Д від 24.07.2013 року, № 230 від 29.03.2013 року, які свідчать про відсутність відбитків пальців ОСОБА_3 на вилучених з квартири потерпілої предметах, не свідчить про непричетність останнього до крадіжки, у звяжу із знаходження відбитка пальця ОСОБА_3 на іншому, вилученому органом досудового слідства предметі шкатулці, що підтверджується висновками експертів №157-Д від 27.05.2013 року та №114 від 24.07.2013 року.

Щодо тверджень захисника в апеляційній скарзі про наявність суперечності між обвинувальним актом та вироком суду в частині, що стосується загальної суми викрадених речей, то, як вбачається з матеріалів провадження, потерпілою, як позивачем по справі, надана заява про уточнення позовних вимог з відповідним мотивуванням, які суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню, тому, у колегії суддів не має сумнівів щодо правильності розгляду судом першої інстанції провадження в цій частині.

Крім того, в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо порушення судом першої інстанції вимог закону під час розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_8

Встановлена судом першої сума викраденого майна не суперечить іншим обставинам справи та не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3

Клопотання захисника в апеляційній скарзі про дослідження певних доказів по справі, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки перелічені захисником докази були предметом дослідження в суді першої інстанції, та мотивів щодо необхідності їх повторного дослідження захисником не наведені.

Також колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченому призначено у межах, установлених у санкції ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують та обтяжують покарання. На думку колегії суддів судом першої інстанції обвинуваченому було призначено покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги в частині зменшення розміру судових витрат на 686 гривень, оскільки справа розглядається в межах кримінального провадження №12013090010001110, в той час, як згідно довідки на проведення експертизи, що міститься в матеріалах вказано провадження (а.п. 151 т. 1), в якій вказана сума витрат на проведення експертизи у розмірі 686 грн., значиться інший номер кримінального провадження, а саме №12013090010000816, що не є предметом розгляду.

Так, з реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 2-7 т. 1, зокрема а.п. 6) вбачається, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 було внесено до ЄРДР 20.03.2013 року за №12013090010001110 та 26.05.2013 року за №12013090010001768.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що витрати в розмірі 686 грн. за провадженням №12013090010000816 не підтягають до стягнення в кримінальному провадженні №12013090010001110 відносно ОСОБА_3

Стосовно доводів апелянта в частині порушення судом першої інстанції вимог ст. 193 КПК України щодо порядку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, в частині обрання запобіжного заходу без присутності особи, то на думку колегії суддів, це не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки не впливає на висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Враховуючи викладене, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів, не встановлено. Будь-яких порушень прав обвинуваченого на захист, колегією суддів також не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, змінити.

Зменшити розмір стягнення судових витрат за проведення експертиз на 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень, залишивши до стягнення 3329 (три тисячі триста двадцять девять) гривень.

В решті вирок суду залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_3 під вартою з 26 травня 2013 року по 01 червня 2013 року включно та з 18 вересня 2015 року по 15 серпня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий В.В. Повзло

Судді: Н.М. Кривобокова

ОСОБА_13