Рішення № 59699627, 15.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2267/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1825/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Максюти І.О.

секретаря Капущак С.В.

з участю: представника відповідачів ОСОБА_2 та

ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приват Банк» на рішення Тисменицького районного суду від 01 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 18.01.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитну угоду № 18К та договір про видачу траншу № 18К/1, згідно яких банк надав відповідачу кредит у розмірі 24000 доларів США на строк до 17.01.2013 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21.01.2008 р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 18К/2, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором станом на 19.10.2015 р. утворилась заборгованість у сумі 103742,92 доларів США, яка складається з наступного: 20730,82 доларів США заборгованості за кредитом, 31437,12 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 9198,83 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 37424,83 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору, 11,74 доларів США штрафу (фіксована частина), 4939,58 доларів США штрафу (процентна складова), яку позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням Тисменицького районного суду від 01.07.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи, що воно ухвалене за невірного встановлення фактичних обставин справи, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказівка суду на те, що банк змінив строк виконання зобов'язання з 17.01.2013 року на 01.10.2010 року, пред'явивши вимогу про дострокове стягнення заборгованості, не відповідає дійсності. Так, письмова вимога від 12.08.2010 року про дострокове виконання зобов'язання стосувалась простроченої заборгованості. Банком не заявлялась вимога про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитом, а мова йшла лише про прострочену заборгованість. Також зазначає про переривання строку позовної давності ухваленим 16.10.2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 49875,10 доларів США. Оскільки погашення заборгованості за судовим рішенням не відбулось, доказів повного погашення боргу по кредиту позичальником матеріали справи не містять, то відповідно договірні правовідносини між сторонами не припинилися та позивач має право на стягнення заборгованості за період з 06.09.2012 року по 19.10.2015 року. Також, вказував, що порука не може вважатись такою, що припинена, оскільки банк пред'явив позов до поручителя ще у вересні 2012 року. За таких обставин, представник банку просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що банк надсилав повідомлення до боржника про повернення достроково всієї суми несплаченого кредиту, що змінило строк виконання зобов'язання та початок перебігу строку позовної давності, відтак за захистом порушеного права банк звернувся з пропущенням договірного п'ятирічного строку позовної давності, що за наявності заяви відповідача є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до боржника. Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_3, суд вказував про припинення поруки внаслідок невчасного повідомлення поручителя про настання строку виконання основного зобов'язання.

Проте, погодитись з такими висновками суду колегія не може, вважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 18.01.2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитну угоду № 18К та договір про видачу траншу № 18К/1. Згідно договору № 18К/1 банк надав відповідачу кредит у розмірі 24000 доларів США на строк до 17.01.2013 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21.01.2008 р. між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 18К/2, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника.

Позивачем станом на 19.10.2015 р. проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого заборгованість становить 103742,92 доларів США та складається з: 20730,82 доларів США заборгованості за кредитом, 31437,12 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 9198,83 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 37424,83 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору, 11,74 доларів США штрафу (фіксована частина), 4939,58 доларів США штрафу (процентна складова).

Згідно вказаного розрахунку судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 останню проплату за договором по погашенню тіла кредиту, відсотків, комісії та пені здійснив 12.11.2009 року.

12.08.2010 р. позивач направив ОСОБА_2 вимоги про повернення суми кредиту за договором № 18К від 18.01.2008 р. та договором № 18К/1 від 18.01.2008 р. у повному обсязі, нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій у тижневий термін з дати одержання цього повідомлення

Разом з тим, як було з'ясовано при розгляді справи в апеляційному суді, що в зв'язку з невиконанням кредитного договору позивач також звертався до суду, наслідком чого стало ухвалення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська заочного рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 18К від 18.01.2008 року в розмірі 49875,10 доларів США, що еквівалентно 398 651,70 грн., з яких - 17 722,68 доларів США - заборгованість по кредиту, 14 876,31 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6 987,46 доларів США заборгованість по комісії, 7 883,86 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 дол. США - штраф (фіксована частина), 2 373,51 дол. США штраф (процентна складова).

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, чи закінчення строку дії договору, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. (правова позиція ВСУ від 23.09.2015 року в справі 6-1206цс15).

З п. 6.8. кредитного договору вбачається, що сторони погодили п'ятирічний строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, до даних правовідносин не застосовується строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Проте, заявивши в вересні 2012 року позов до поручителя, слід вважати, що банк належним чином пред'явив вимогу, а тому поруку не можна вважати припиненою.

Таким чином з врахуванням стягнутої Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська заборгованості, з відповідачів слід стягнути в солідарному порядку - 21780,32 доларів США ( еквівалентно 463703 грн.), що складається з: 3008,14 доларів США заборгованості за кредитом, 16560,81 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2211,37 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до п.6.2. кредитного договору штраф сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Відтак, враховуючи курс долара США на час подання позову з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути 54631,63 грн. штрафу (процентна складова) виходячи з наступного розрахунку ((4939,58 доларів США - 2373,51 доларів США) * 21,29 грн.)

Що стосується нарахування ПАТ КБ «ПриватБанк» пені в розмірі 25 883,18 доларів США, то колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

З указаного вбачається, що у даному випадку суд може стягнути в іноземній валюті лише суму банківського вкладу та відсотки, тоді як неустойку за прострочення виконання грошового зобов'язання стягується в національній валюті.

Про це ж зазначено в п.6.1.кредитної угоди №18К, відповідно до якого, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

Проте, розмір пені позивачем був визначений в доларах США, в той час коли неустойка має розраховуватися у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання в грошовій одиниці України - гривні (відповідно до діючого на такий день курсу НБУ).

Оскільки банком не наданий належний розрахунок по пені згідно вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Відтак, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати, понесені позивачем у першій та апеляційній інстанції слід стягнути з відповідачів відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,309,313-314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 01 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає в АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №18К від 18.01.2008 року в розмірі 21780,32 доларів США, що еквівалентно 463703 грн., з яких 3008,14 доларів США заборгованість за кредитом, 16560,81 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом, 2211,37 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 54631,63 грн. штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає в АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» по 8663,55 грн. з кожного сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

І.О. Максюта