Рішення № 59699196, 09.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №588/1179/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1139/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання -Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договорів купівлі-продажу, відшкодування збитків, завданих розірванням договорів та виселення з житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договорів укладеними, визнання права власності, тлумачення змісту правочину, -

в с т а н о в и л а:

04 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнила та просила розірвати договори купівлі-продажу житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська,19, укладені між нею та ОСОБА_5 11 липня 2014 року; стягнути з ОСОБА_5 збитки завдані розірванням договорів купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 5612,65 грн.; виселити відповідачів за вказаною адресою та стягнути судові витрати. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 11 липня 2014 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого відповідач придбала житловий будинок з господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська, 19, який посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №735. Продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчинявся за 104000 грн., що еквівалентно 8965,52 доларів США, з яких 17400 грн., що еквівалентно 1500 доларів США покупець сплатив продавцю до підписання договору, а решту грошей 86600 грн., що еквівалентно 7465,52 доларів США, зобовязувався сплатити до 11 липня 2015 року.

У цей же день між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0491 га, яка розташована по вул.Олімпійська,19 у м.Тростянець, який посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №736. Продаж земельної ділянки вчинено за 12000 грн., що еквівалентно 1034,48 доларів США, які продавець зобовязувалася сплатити до 11 липня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_5 у вказаний в договорах купівлі-продажу термін розрахунки не провела і відмовляється сплачувати кошти передбачені договорами. ОСОБА_8 того, після підписання договорів купівлі-продажу позивач дозволила ОСОБА_5 проживати у будинку, однак остання без її дозволу вселила у будинок ще свого чоловіка ОСОБА_9 і в теперішній час відповідачі добровільно виселятися з житлового будинку відмовляються.

Позивач при укладанні договорів купівлі-продажу очікувала отримати грошові кошти за продаж нерухомого майна та витратити їх на поліпшення своїх житлових умов , про те цього не відбулося у звязку з невиконанням відповідачем ОСОБА_5 умов договорів купівлі-продажу та не сплати грошових коштів за продану нерухомість. Посилаючись на вимоги ст.ст. 655,651, 653, 319 ЦК України позивач після уточнення своїх вимог просила суд розірвати договори купівлі-продажі , виселити відповідачів з будинку та стягнути завданні розірванням договорів збитки. ( а.с. 2-3, 99)

28 жовтня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 та в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 11 липня 2014 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого відповідач придбала житловий будинок з господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська, 19. Договір посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №735. Також 11 липня 2014 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0491 га з кадастровим номером 5925010100:00:008:0740, яка розташована за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська, 19. Договір посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №736. При укладенні договорів погоджені всі істотні умови, додержання яких необхідне для чинності правочину. Укладені договори є чинними та відповідають вимогам ст.203 ЦК України.

Відповідно до п.2.1 спірного договору продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчинявся за 104000 грн., що еквівалентно 8965.52 доларів США, з яких 17400 грн., що еквівалентно 1500 доларів США покупець сплатив продавцю до підписання договору, а решту грошей 86600 грн., що еквівалентно 7465,52 доларів США, зобовязувався сплатити до 11 липня 2015 року.

16 червня 2015 року ОСОБА_10 сплатила ОСОБА_3 в рахунок оплати за договором купівлі-продажу житлового будинку 22000 грн., що еквівалентно 1000 доларів США.

Продаж земельної ділянки вчинено за 12000 грн., що еквівалентно 1034,48 доларів США, які продавець зобовязувалася сплатити до 11 липня 2015 року. Залишок коштів в розмірі 10965, 52 грн. сплачено 16 червня 2015 року, про що ОСОБА_3 видана розписка на підтвердження факту отримання коштів.

Станом на 11 липня 2015 року ОСОБА_11 повинна була доплатити ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 75565,52 грн. за придбання житлового будинку. При звернені до ОСОБА_3 з проханням прийняти кошти, остання відмовилася з посиланням на те, що бажає отримати кошти в іноземній валюті. Вважає, що оскільки в тексті договору валютою є гривня, то правочин і має бути розтлумачений в частині ціни договору як такий, що має виконуватись в гривні. Просила визнати договори купівлі-продажу житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами та земельної ділянки укладеними; визнати за нею право власності на земельну ділянку; розтлумачити зміст правочинів договорів купівлі-продажу, відповідно до яких ціна договору є ціною в національній валюті гривні; у рахунок сплати коштів за договорами купівлі-продажу передати ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 76400 грн., які розташовані на рахунку в ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_12». ( а.с. 56-61)

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Розтлумачено зміст договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: вул.Олімпійська,19 в м.Тростянець Сумської області, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрованого в реєстрі за №735 та договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0491 га, кадастровий номер 5925010100:00:008:0740, яка розташована по вул.Олімпійській, 19 в м.Тростянець Сумської області, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрованого в реєстрі за №736, що відповідно до вказаних договорів, ціною договорів є ціна в національній валюті гривня, по курсу долара США на день розрахунку. В іншій частині позову відмовлено. ( а.с. 144-149)

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги зазначає, що у відповідності до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказує, що за договором купівлі-продажу житлового будинку було сплачено аванс та один з платежів, а за договором купівлі-продажу земельної ділянки грошові кошти взагалі не сплачувались. ОСОБА_8 того, розстрочення платежу по договором передбачалося лише до 11 липня 2015 року, проте суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та не застосував положення ч.2 ст.651 ЦК України.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки позивач ОСОБА_3 оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, а відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішення суду не оскаржили, апеляційний суд перевіряє рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивача ОСОБА_3 про розірвання договорів купівлі-продажу, виселення та стягнення збитків, завданих розірванням договорів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться по вул.Олімпійська,19 у м.Тростянець, який був посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №735. ( а.с.5-6)

Також 11 липня 2014 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0491 га, розташованої по вул.Олімпійській,19 у м.Тростянець, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, який був посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №736. ( а.с. 7-8)

Зазначеними договорами купівлі-продажу між покупцем ОСОБА_5 та продавцем ОСОБА_3 були погоджені всі істотні умови, додержання яких необхідне для чинності правочину.

Так, за умовами укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку ( п. 2.1. договору), продаж житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за домовленістю сторін вчинявся за 104000 грн., що еквівалентно 8965,52 доларів США, з яких кошти в сумі 17400 грн., що еквівалентно 1500 доларів США, ОСОБА_14 сплатила ОСОБА_3 до підписання цього договору, а решту грошей в сумі 86600 грн., що еквівалентно 7465,52 доларів США, зобовязалася сплатити до 11 липня 2015 року.

Відповідно до п.2.1. спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчиняється за 12000 грн., що еквівалентно 1034,48 доларів США, які ОСОБА_5, як покупець зобовязалася сплатити продавцю ОСОБА_3 до 11 липня 2015 року.

На виконання вимог договорів ОСОБА_5, до моменту укладення договору, сплатила ОСОБА_3 в рахунок передоплати за купівлю житлового будинку 18000 грн., що еквівалентно 1500 доларів США, що підтверджується розписками від 02 червня 2014 року (а.с.43, 66).

16 червня 2015 року ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_3 в рахунок оплати за купівлю житлового будинку 22000 грн., що еквівалентно 1000 доларів США, що підтверджується розписками (а.с.42, 67).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для розірвання укладених між сторонами договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, виселення та стягнення збитків відсутні, оскільки порушень виконання даних договорів з боку покупця ОСОБА_5 не вбачається.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись в повному обсязі неможливо оскільки такий висновок зроблено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін та без належної оцінки наданих сторонами доказів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч.2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Як видно з умов спірних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 липня 2014 року, сторони при укладанні договорів обумовили між собою ціну товару та порядок оплати , а саме домовилися про розстрочення оплати за договорами купівлі-продажу до 11 липня 2015 року.

ОСОБА_8 того, сторони дійшли згоди та визначили це в спірних договорах, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку у Покупця виникає з моменту оплати повної вартості продажу житлового будинку і земельної ділянки та державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». А факт повної оплати і відсутність у Продавця претензій грошового характеру до Покупця повинен підтверджуватися заявою Продавця, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально і зазначена заява повинна бути оформлена Продавцем в день отримання коштів. ( п. 4.4, та 5.4 договорів купівлі-продажу)

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Таким чином, зазначені норми закону дають підстави Продавцю розірвати договір купівлі-продажу в разі не проведення Покупцем оплати в строк, визначений договором.

Підстави розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України, однією з яких є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст. 651 ЦК України).

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75 цс13 , яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування всіма судами України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

У правовій позиції Верховний Суд України вказав на те, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Досліджуючи питання істотності порушення відповідачем ОСОБА_5 умов договору купівлі-продажу, та наскільки продавець ОСОБА_3 позбавилася того, на, що вона розраховувала при виконанні умов договору належним чином, колегія суддів виходить із наступного.

Так, на момент укладання договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.07.2014 року , покупець ОСОБА_5 оплатила продавцю за житловий будинок лише 17400 грн. що було еквівалентно 1500 доларів США від ціни продажу 104000 грн. , а інші грошові кошті за будинок, а саме 86600 грн, що еквівалентно 7465,52 долари США, а також 12000 грн. за придбану земельну ділянку, що еквівалентно 1034,48 доларів США, зобовязалася оплатити до 11 липня 2015 року.

На протязі більше 12 місяців до моменту звернення позивача з позовом до суду, відповідач ОСОБА_5 не виконувала свого обовязку по сплаті визначеної договором грошової суми за придбану нерухомість, а саме взагалі не здійснила оплати за договором купівлі-продажу земельної ділянки , а лише у червні 2015 року частково сплатила в рахунок оплати за придбаний житловий будинок 22000 гривень, що по курсу НБУ на момент оплати становило 1000 доларів США, не дивлячись на те, що повинна була сплатити грошову суму за договорами в еквіваленті 8500 доларів ще до 11 липня 2015 року.

Ці обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи розписками і сторонами не оспорюються.

ОСОБА_8 того, з матеріалі справи вбачається, що 15 жовтня 2015 року, тобто вже після звернення позивача до суду з позовом , відповідач ОСОБА_5 перерахувала на відкритий нею рахунок у ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_12» грошові кошті у розмірі 76400 грн. Про те , зазначені грошові кошті не були перераховані саме позивачу ОСОБА_3 за призначенням як оплата за спірними договорами купівлі- продажу нерухомості, а були зарах=авані на рахунок, який відкрила у банку ОСОБА_5 на своє імя. .

Будь-яких інших грошових коштів відповідач ОСОБА_5 у рахунок оплати за договорами купівлі-продажу позивачу ОСОБА_3 не сплачувала і доказів цього матеріали справи не містять і відповідачем суду надані не були .

А тому висновок суду першої інстанції про відсутність істотних порушень укладених між позивачем та відповідачем договорів, не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства.

Зважуючи на всі обставини справи, що мають значення при вирішенні питання наявності, істотності порушення умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що за обставинами справи, наявне істотне порушення відповідачем обов'язкових умов договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11.07.2014 року , які тягнуть для позивача ОСОБА_3 неможливість досягнення нею цілей договору, оскільки значною мірою вона була позбавлена того, на, що розраховувала при укладенні договору, а саме отримання грошових коштів для поліпшення своїх житлових умов. .

Висновок суду про відсутність підстав для розірвання договорів купівлі-продажу є невірним, не відповідає обставинам справи , а тому доводи апелянта заслуговують на увагу колегією судів та приймаються нею.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договорів ухвалено з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про виселення відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з житлового будинку, колегія суддів вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка на даний час є власником спірного житлового будинку та земельної ділянки , оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 11.07.2014 року , право власності на житловий будинок та земельну ділянку у Покупця ОСОБА_15 виникає з моменту оплати повної вартості продажу житлового будинку і земельної ділянки та державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки відповідач ОСОБА_5 не виконала умови договору купівлі-продажу належним чином , а саме не сплатила повну суму грошових коштів за придбаний нею будинок , то право власності на будинок у неї не виникло і правові підстави для проживання у спірному будинку у відповідачів відсутні , а тому відповідачі безпідставно вселилися до будинку , який належить на праві власності позивачці і підлягають виселенню, без надання іншого приміщення.

Вимоги позивача ОСОБА_3 стосовно стягнення з відповідачів збитків , завданих розірванням договору купівлі-продажу у сумі 5612,65 грн. задоволенню не підлягають, оскільки доказів понесення таких збитків позивачем суду надано не було.

Таким чином, перевіривши висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо ухвалення оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України яка передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати, з відповідачів на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у сумі 530,70 грн. з кожного .( а.с. 1, 166)

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2016 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договорів купівлі-продажу, відшкодування збитків, завданих розірванням договорів та виселення з житлового будинку скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська,19, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11 липня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №735.

Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0491, розташованої за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська,19, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11 липня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №736.

Виселити ОСОБА_5 з житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська,19.

Виселити ОСОБА_6 з житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: м.Тростянець, вул.Олімпійська,19.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі по 530 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -