Рішення № 59698511, 08.08.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2016 Справа № 920/597/16Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Григор'євій О.І. розглянув матеріали справи № 920/597/16

за позовом - Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора», м. Кролевець Сумської області,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кролевець Сумської області,

про стягнення 12033,45 грн.,

за участю представників:

позивача - Сердюк Н.І. за довіреністю № 185 від 08.08.2016 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території за договорами про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території № 25, 26, 27, 28 від 05.10.2011 року в сумі 5659,78 грн., пеню в сумі 5659,78 грн., інфляційні нарахування в сумі 713,89 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1450,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2011 року між сторонами укладено договори про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території № 25, 26, 27, 28 (далі - договори), відповідно до умов яких позивач (виконавець) зобов'язується своєчасно проводити надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а відповідач (споживач) зобов'язується забезпечувати своєчасну оплату наданих послуг за встановленим тарифом у строк і на умовах, передбачених договорами.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для орендарів і власників нежитлових приміщень в житлових будинках комунальної власності та інших споживачів встановлюються на підставі послуг, що фактично надаються позивачем для належного утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та затверджуються рішенням Кролевецької міської ради.

В даному випадку тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для орендарів і власників нежитлових приміщень в житлових будинках комунальної власності та інших споживачів встановлено рішеннями Кролевецької міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 29.03.2012 року та від 17.06.2015 року.

Порядок розрахунків між сторонами передбачено у пункті 2 договорів, відповідно до яких сторонами передбачено, що щомісячні платежі вносяться відповідачем не пізніше ніж до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, по цінам вказаним у рахунку на оплату, виставленому позивачем. Послуги оплачуються через систему банків на розрахунковий рахунок позивача. Утримання нежитлового приміщення здійснюється за рахунок коштів споживача (відповідача).

Відповідно до пунктів 5.1 договорів, термін дії договорів №№ 25, 26, 28 від 05.10.2011 року встановлено до 05.03.2016 року, а договору № 27 від 05.10.2011 року до 05.02.2018 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на виконанням умов укладених між сторонами договорів, ним надавались відповідачеві послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, проте відповідач вартість наданих позивачем послуг не оплатив в повному обсязі, відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 01.03.2016 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 5659,78 грн. за період з 01.01.2015 року по 01.03.2016 року.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Надання позивачем послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території в сумі 5659,78 грн. підтверджується договорами № 25, 26, 27, 28 від 05.10.2011 року, укладеними між сторонами та розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем за період з січня 2015 року по лютий 2016 року (а.с. 70).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві претензії-вимоги № 8 від 16.09.2015 року та № 68 від 18.03.2016 про сплату заборгованості за надані послуги, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт надання позивачем послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території в сумі 5659,78 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, доказів оплати наданих послуг не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 5659,78 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Так, відповідно до пунктів 4.1 договорів №№ 25, 26, 28 від 05.10.2011 року, за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язків, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно пункту 3 статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого до суду позивачем розрахунку, сума пені становить 5659,78 грн., яка нарахована за період з січня 2015 року по лютий 2016 року (за 1 рік та 1 місяць), тобто з порушенням вимог вищевказаної правової норми.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, сума пені за період з січня 2015 року по червень 2015 року (тобто за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), за договором № 25 від 05.10.2011 року складає 361,24 грн., за договором № 26 від 05.10.2011 року - 98,97 грн., за договором № 27 від 05.10.2011 року - 264,68 грн., за договором № 28 від 05.10.2011 року - 808,88 грн., всього на загальну суму 1533,77 грн.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1533,77 грн. на підставі вимог статей 549-552 Цивільного кодексу України, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 4126,01 грн. суд відмовляє, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 713,89 грн. за період з січня 2015 року по лютий 2016 року, в обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок інфляційних нарахувань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 713,89 грн. за період з січня 2015 року по лютий 2016 року є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 952,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (41300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» (41300, Сумська область, Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Поштова, буд 9; р/р 260003119541 ТВБВ № 10018/034 ПАТ «Державний ощадний банк України», ідентифікаційний код 23635557, МФО 337568) заборгованість в сумі 5659,78 грн., пеню в сумі 1533,77 грн., інфляційні втрати в сумі 713,89 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 952,80 грн.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4126,01 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.08.2016.

Суддя П.І. Левченко