Рішення № 5969850, 06.12.2007, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-3352/2007 рік

РІШЕННЯ

іменем України

06 грудня 2007 року Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючого-судді Сенчишина Ф.М.

При секретарі Лук'яновій І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2

Представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит", третя особа на боці відповідача ОСОБА_4 про скасування наказу № 434 від 08 вересня 2007 року по ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантацит" та стягнення грошового відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивачка відпрацювала у нічну зміну з 03 на 04 вересня 2007 року, о 06 годині ранку здала зміну іншій лампівниці ОСОБА_5 та пішла додому. О сьомій годині ранку їй зателевонувала майстер лампової ОСОБА_6, яка сказала про те, що в ламповій згорів світильник. Майстер запропонувала їй приїхати на роботу та надати пояснення щодо виходу з ладу світильника. О 09 годині ранку позивачка приїхала на роботу на шахту ім. Л.І. Лутугіна, де в ламповій відмовилася від надання пояснювальної записки. ОСОБА_6 написала наказ про утримання з заробітку позивачки вартості світильника. Копію наказу позивачка отримала 28 вересня 2007 року. Позивачка вважає, що наказ виданий без достатніх підстав із порушенням норм трудового законодавства України, а саме:

1) відповідно до функціональних обов'язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, у час здачі - прийому зміни ніяких порушень або зауважень виявлено не було;

2) зміна позивачки закінчилася о 06 годині ранку, а вихід з ладу світильника було виявлено приблизно у 7-й годині. Зі слів слюсаря Седловського поломку він побачив о 06-15. Але у час залишення місця роботи, о 06-15 позивачка не бачила слюсаря Седловського;

3) відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку;

4) Дії позивачки не підпадають під норми ст. 134 КЗпП України, яка містить вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності;

5) Щодо твердження відповідача про не перший випадок, то у позивачки за 12 років праці не має ні жодної догани;

6) 3 дій позивачки не вбачається ніякого наміру відносно заподіяння якоїсь шкоди підприємству.

Також позивачка вважає, що за правилами ст. 130 КЗпП України, відповідальність, яка передбачена спірним наказом, взагалі не може бути застосована до неї на підставі того, що вказана шкода, якщо вона дійсно мала місце, відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Крім того, з нею ніхто не укладав ніякої угоди про матеріальну відповідальність. Неправомірними діями щодо наказу, а головне у зв'язку зі стягненням з неї дуже великої суми коштів, за наявності утриманців (діти та батьки), позивачці завдана моральна (немайнова) шкода, яка полягає у щиросердних переживаннях та фізичних стражданнях. Позивачка дуже хвилюється про те, як за такими обставинами їй прогодувати сім'ю, як заплатити за навчання дитини, як лікувати хворих батьків та інше. Завдану шкоду, з врахуванням її глибини, позивачка оцінює в 1500 гривень, яка їй має бути відшкодована в повному обсязі.

Позивачка просить скасувати в повному обсязі наказ № 434 від 08 вересня 2007 року по ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантацит", стягнути з відповідача на ї користь грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 гривень, під час ухвалення рішення вирішити питання щодо відповідальності посадової особи, винної у завданні шкоди економічним інтересам державного підприємства.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та доводи позовної

2

заяви на яких вони ґрунтуються. Пояснила суду, що за оскаржуваним наказом з її заробітку було відраховано 278 гривень, на час розгляду справи в суді вона з підприємства відповідача звільнилася, з нею здійснено остаточний розрахунок. На запитання головуючого відповіла, що зазначені в позові події мали місце, коли вона працювала лампівницею дільниці ВТБ ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантрацит".

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені позивачкою позовні вимоги, додав, що відповідач взагалі не міг приймати оскаржуваний наказ, оскільки розмір шкоди, що стягується за наказом, перевищує середній заробіток позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив суду, що згідно п. 6 ст. 134 КЗпП України, на працівника покладається повна матеріальна відповідальність за шкоду, завдану підприємству при виконанні трудових обов'язків. Колективним договором ОП "Шахта імені ОСОБА_7" в п. 2.4 передбачено, що адміністрація вправі відшкодовувати матеріальну шкоду в порядку та в розмірах, обумовлених діючим законодавством за рахунок робітника, котрим внаслідок порушення Правил безпеки, інструкцій та правил технічної експлуатації машин та механізмів підприємству завдано матеріальну шкоду. При втраті лампового жетону стягується вартість жетону, при виході з ладу світильника, само рятувальника - здійснюється часткове або повне відшкодування шкоди шахті за рахунок винного в кожному випадку. ОСОБА_1 порушила інструктаж з використання та обслуговування світильників СМГ-1, 03, що підтверджується відсутністю її підпису в книзі приймання - здавання зміни, а також там же не здійснено запис про приймання світильника, що в кінцевому рахунку привело світильник в непридатний стан. Вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди позивач вважає неправомірними, оскільки позивач був покараний у відповідності до закону та не надав доказів своїх душевних та фізичних розладів. Позивачем не доказаний причинно - наслідковий зв'язок між порушенням (тобто законним накладенням матеріальної відповідальності) та спричиненими моральними стражданнями. На запитання головуючого відповів, що йому відомі положення КЗпП, згідно яких підприємство може своїм розпорядженням стягувати з працівника шкоду в розмірі, що не перевищує його середнього заробітку, але розмір шкоди не набагато перевищує середній заробіток позивачки. З ОСОБА_1 договір про матеріальну відповідальність не укладався.

Третя особа на боці відповідача - ОСОБА_4, належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив. За клопотанням позивача в судовому засіданні допитані свідки:

ОСОБА_5, яка пояснила суду, що працює лампівницею дільниці ВТБ ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантрацит". 04 вересня 2007 року о 06 годині ранку вона мала змінити на зміні лампівницю ОСОБА_1 Вона трохи спізнилася і коли йшла до робочого місця, ОСОБА_1 вже йшла до автобусу. ОСОБА_5 її не зупинила, для того щоб ОСОБА_1 здала їй зміну, і коли прийшла на робоче місце в журналі поставила підпис про те, що прийняла зміну. Те що світильник оплавився, вона виявила через короткий проміжок часу, оскільки відразу пішла переодягтися. Про те що сталося повідомила майстра лампової близько 7 години ранку; ОСОБА_6, яка пояснила суду, що працює майстром лампової дільниці ВТБ ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантрацит". 04 вересня 2007 року лампівниця ОСОБА_5 доповіла їй, що після зміни ОСОБА_1 оплавився світильник. Вона викликала ОСОБА_1 на роботу та зажадала від неї пояснень з приводу зазначеного світильника. Остання відмовилася писати пояснювальну, сказала що вона не винна. Оскільки ОСОБА_1, на думку свідка, вела себе нещиро, то вона прийшла до висновку, що винною в виході з ладу світильника є саме ОСОБА_1. Вона ж й підготувала проект наказу про стягнення з ОСОБА_1 вартості світильника, який був підписаний в.о. директора ОСОБА_4 На запитання головуючого відповіла, що інструктаж з ОСОБА_1 щодо використання та обслуговування світильників СМГ-1, 03 проведено під підпис 01 серпня 2007 року, але інструктаж не містить конкретних дій, які лампівник має вчиняти при заряджанні світильника. Матеріально - відповідальною особою за світильники є вона (свідок). На підтвердження позовних вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази:

положення про відокремлений підрозділ "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" Державного підприємства

"Торезантрацит";

статут Державного підприємства "Торезантрацит";

довідка про середній заробіток ОСОБА_1;

копія інструктажу з використання та обслуговування світильників СМГ-1, 03;

копія наказу про покладення виконання обов'язків директора підприємства на ОСОБА_4;

копія наказу № 434 від 07 вересня 2007 року "Про стягнення матеріальної шкоди";

копія акту від 04 вересня 2007 року;

3

копія доповідної ОСОБА_6;

копія пояснювальної записки ОСОБА_5;

копія довідки про вартість світильника;

посадова інструкція лампівниці дільниці ВТБ.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивачка ОСОБА_1 станом на вересень 2007 року обіймала посаду лампівниці ВТБ ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантрацит", отримувала середній заробіток 827 гривень на місяць. Договір про матеріальну відповідальність з нею не укладався. 06 вересня 2007 року після нічної зміни ОСОБА_1 близько 06 години 10 хвилин передала зміну лампівниці ОСОБА_5, про що остання поставила свій підпис в книзі приймання - передавання змін. ОСОБА_5 близько 06 години 15 хвилин виявила, що світильник СМГ-1, 03 № 1819 висить з головкою, що розплавилася, а жетон горить на зарядному пристрої. Про те що сталося доповіла майстру лампової ОСОБА_6 близько 06 години 50 хвилин того ж дня. Остання близько 07 години продзвонила до ОСОБА_1 та викликала її на роботу. ОСОБА_1 близько 09 години ранку повернулася на роботу, провину свою не визнала, та відмовилася писати пояснювальну з проводу виходу з ладу світильника. ОСОБА_6 дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 є винною в виході з ладу світильника та підготувала проект наказу про стягнення з неї вартості світильника. Проект наказу було погоджено з відповідними службами шахти, в тому числі з юрисконсультом, та підписано в.о. директора шахти ОСОБА_4 (наказ № 434 від 07 вересня 2007 року). Згідно наказу з ОСОБА_1 стягнуто вартість світильника у розмірі 1109 гривень 30 копійок. На виконання зазначеного наказу, при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 з неї було утримано 278 гривень. На час розгляду справи в суді ОСОБА_1 звільнилася з підприємства та з нею проведено остаточний розрахунок (залишок вартості світильника при цьому не стягнуто).

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:

Згідно ч. 1 ст. 136 КЗпП країни, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про скасування спірного наказу суд виходить з того, що директор підприємства, видавши наказ про стягнення з позивачки шкоди в розмірі, що перевищує її середньомісячний заробіток, явно вийшов за межі наданих йому повноважень і такий наказ підлягає безумовному скасуванню, тому позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що об'єктивні докази, які б охарактеризували перенесені відповідачкою моральні страждання сторонами в судовому засідання не надавалися та судом не досліджувалися. Разом з тим, суд вважає доведеним сам факт душевних страждань позивачки, спричинених необґрунтованим покладенням на неї відповідальності за вихід з ладу світильника, оскільки перевірка за фактом псування світильника була проведена поверхнево, висновок про те, що саме ОСОБА_1 є винною у псуванні світильника ґрунтується на поясненнях ОСОБА_5, яка сама є особою, заінтересованою в результаті перевірки, так як псування світильника було виявлено вже після того, як вона прийняла зміну, та на тому, що ОСОБА_1 відмовилася писати пояснювальну записку. Причину виходу світильника з ладу належним чином встановлено не було. Посилання представника відповідача на те, що "ОСОБА_1 порушила інструктаж з використання та обслуговування світильників СМГ-1, 03, що підтверджується відсутністю її підпису в книзі приймання - здавання зміни, а також там же не здійснено запис про приймання світильника, що в кінцевому рахунку привело світильник в непридатний стан", не є логічно виваженим, оскільки не вбачається будь який причинний зв'язок між відсутністю підпису за світильник

4

та його псуванням. Суд враховує, що із заробітної плати позивачки було утримано лише 278 гривень, однак до самого остаточного розрахунку з позивачкою, остання мала обгрунтовані підстави побоюватися того, що з неї буде стягнута вся вартість світильника, що суттєво перебільшує її середньомісячний заробіток, який і так ненабагато вище за прожитковий мінімум. Перенесені моральні страждання позивачка оцінює в 1500 гривень і з урахуванням характеру страждань, того, що наказ до винесення судового рішення, незважаючи на його явну протизаконність не скасовано, характеру немайнових втрат, їх обсягу, тривалості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди, необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин є 500 гривень, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про відповідальність посадової особи, винної у завданні шкоди економічним інтересам державного підприємства, суд виходить з того, що позивачка не уповноважена на представництво економічних інтересів державного підприємства, тому позовні вимоги в цій частині заявлено неповноваженою особою і вони, відповідно, задоволенню не підлягають.

З відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 51 гривня та оплату інформаційно технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Керуючись ч. 1 ст. 136, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та ст. ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит", третя особа на боці відповідача ОСОБА_4 про скасування наказу № 434 від 08 вересня 2007 року по ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантацит" та стягнення грошового відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати в повному обсязі наказ № 434 від 08 вересня 2007 року по ВП "Шахта ім. Л.І. Лутугіна" ДП "Торезантацит".

Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" (код ЄДРПОУ 32366906, Донецька обл., м. Торез, вул. Енгельса, 6.88), на користь ОСОБА_1, яка мешкає у м. Торезі Донецької області вул. Кірова, 4-а/3, грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" в дохід держави судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.