Постанова № 59698481, 08.08.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 серпня 2016 р. №820/2611/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представників позивача - Куденка Д.О., Кубай Ю.М., Саганюк Т.А.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання податкової декларації, визнання акту недійним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альдар", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зміні предмету адміністративного позову:

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, які виразилися у розірванні в односторонньому порядку договору №280120161 від 28.01.2016 про визнання електронних документів, укладеного із ТОВ «Альдар»; блокуванні для ТОВ «Альдар» доступу до Єдиного реєстру податкових накладних; відмові від прийняття податкових декларацій ТОВ «Альдар» з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року; складанні акту №1932/20-30-12-01-09/39376 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року;

- зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Харківській області негайно поновити дію Договору №280120161 від 28 січня 2016 року про визнання електронних документів, укладеного із ТОВ «Альдар»;

- визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року такою, яка подана ТОВ «Альдар» 19 квітня 2016 року;

- визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року такою, яка подана ТОВ «Альдар» 19 травня 2016 року;

- зобов'язати Центральну об'єднану Державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Харківській області негайно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані та направлені на реєстрацію ТОВ «Альдар» на підставі Договору №280120161 про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року, датою їхнього направлення на реєстрацію;

- визнати недійсним акт від 30.05.2016 року № 1932/20-30-12-01-09/39376219 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року, складений Центральною об'єднаною Державною податковою інспекцією м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області;

- зобов'язати Центральну об'єднану Державну податкову інспекцію м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області негайно провести відповідні коригування у особовій картці ТОВ «Альдар» у зв'язку із надходженням податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року.

Ухвалою суду від 08.08.2016 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання податкової декларації, визнання акту недійним та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду в частині зобов'язання Центральну об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області негайно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані та направлені на реєстрацію ТОВ "Альдар" на підставі договору про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року №280120161.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від представника відповідача - Коробку І.С. через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить справу відкласти у зв'язку з необхідністю надати додаткові докази. Проте, виходячи з приписів ст. 128 КАС України, а також враховуючи наявні матеріали справи, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами в справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, через що у відповідності до чинного законодавства між позивачем та податковим органом укладено договір про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161. На підставі вказаного договору позивач зобов'язується подавати в електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, а державна податкова інспекції зобов'язується приймати і реєструвати зазначені електронні документи. Однак, 19.04.2016 року під час направлення шляхом електронного зв'язку податкової декларації з ПДВ за березень 2016, позивачу стало відомо про те, що контролюючим органом розірвано зазначений договір в односторонньому порядку з необґрунтованих причин, в результаті чого ТОВ "Альдар" позбавляється можливості реєструвати в електронному реєстрі податкові накладні та здати податкову звітність до контролюючого органу. Також позивач зазначив, що на час спірних правовідносин місцезнаходження не змінював, на підтвердження перебування за місцем реєстрації виступає відповідний Витяг з Єдиного державного реєстру та договір оренди приміщення за адресою реєстрації, укладений позивачем з ТОВ "Акціонери".

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Коробка І.С. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача зазначив, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що від оперативного управління Центральної ОДПІ м. Харкова надійшла довідка про встановлення місцезнаходження підприємства позивача, в якій місцезнаходження позивача не встановлено за юридичною адресою. На підставі зазначеного податковим органом розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів у зв'язку з чим податкові декларації з ПДВ позивача контролюючим органом не визнано як податкова звітність.

Представники позивача Куденко Д.О., Кубай Ю.М., Саганюк Т.А. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, врахувавши письмові заперечення на позов представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альдар" (далі - ТОВ "Альдар") зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 12-14), є платником податку на додану вартість (а.с.11).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТОВ "Альдар" визначено - м. Харків, пр. Науки, 40 (а.с.12-14).

Судом встановлено, що між ТОВ "Альдар" та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), укладено договір про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161. Згідно п.1 зазначеного договору про визнання електронних документів, предметом договору є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Також п.п..4 п. 6 зазначеного договору визначено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації (а.с.18-20). Зазначений договір було прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією №2 від 29.01.2016 (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі зазначеного договору про визнання електронних документів було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року.

Проте, зазначена декларація не була прийнята податковим органом з посиланням на те, що можливо розірвано договір про визнання електронної документації, що підтверджується квитанцією №2 від 19.04.2014 (а.с.29).

Також судом встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016 року шляхом поштового зв'язку (а.с.99). Проте, як вбачається з листа Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 23.05.2016 №6252/10/20-30-08-02-24 (а.с. 104-105), контролюючим органом вказана звітність не визнано як податкову декларацію, оскільки вона заповнено з порушенням п. 48.3, п.48.7 ст. 48 ПК України.

При цьому, судом встановлено, що позивач намагався укласти новий договір про визнання електронних документів від 01.04.2016 №010420161 (а.с.22-24) направивши шляхом телекомунікаційного зв'язку вказаний договір. Проте, контролюючим органом не прийнято новий договір з посиланням на те, що діє договір про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, що підтверджується квитанцією №1 від 01.04.2016 (а.с.25).

Перевіряючи правомірність дій відповідача під час неприйняття податкової звітності, судом встановлено наступне.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі - Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п.1 Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до п.2 Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

При цьому, п.7.3, п.7.4 та п.7.5 Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п.7.6 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

За приписами ст.ст 15, 16 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України).

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Згідно п. 48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.3 ст. 49 ПК України).

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.8, п.49.9 ст. 49 ПК України).

Пунктом 49.10 ст. 49 ПК України вказано, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.

Повідомлення є юридичною формою рішення, про можливість його оскарження прямо зазначено п.п. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК України.

Контролюючий орган не прийняв повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, та не прийняв документ засобами електронного зв'язку з не передбачених законом підстав, що, на думку суду, є порушенням вимог ст.49 ПК України.

Як встановлено з досліджених у судовому засіданні податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2016 року та квітень 2016 року ТОВ "Альдар", вбачається, що вказана податкова звітність складена з дотриманням приписів ст. 48 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, при вчиненні дій щодо неприйняття податкових декларацій ТОВ "Альдар" з податку на додану вартість за звітний податковий період березень - квітень 2016 року та додатки до них, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, через що позовні вимоги про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо відмови у прийнятті податкових декларацій ТОВ «Альдар» з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року належить задовольнити.

Відповідно до пункту 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним заходом для належного захисту прав платника податків є зазначення дати, з якої податкова декларація вважається прийнятою та отриманою органом державної податкової служби.

Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року №1503/12/13-12, в якому зазначено, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

При цьому суд зазначає, що податкові декларації з ПДВ за звітний податковий період березень - квітень 2016 року з додатками до них фактично подані позивачем та отримані податковим органом 19.04.2016 та 19.05.2016, відповідно.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги про визнання податкових декларацій ТОВ "Альдар", з податку на додану вартість за березень - квітень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 квітня 2016 року та 19 травня 2016 року, відповідно.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області: щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ «Альдар»; про зобов'язання Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області негайно поновити дію договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ «Альдар», судом встановлено наступне.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент спірних правовідносин позивачем не змінено місцезнаходження, а саме статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Згідно п. 6.4 зазначеного договору про визнання елеронних документів визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладання договору усі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

В ході судового розгляду судом встановлено, що умови вказаного договору відповідають умовам Типового договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

При цьому суд зазначає, що умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до абз.2 п.201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, відноситься: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до п. 12.2 розд. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням. (п. 12.3 розд. ХІІ Порядку).

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. (п. 12.4 розд. ХІІ Порядку).

Згідно з абзацом першим п. 12.5 розд. ХІІ Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

В ході судового розгляду, відповідачем не надано жодного доказу щодо ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або відсутності позивача за місцезнаходженням, що слугувало б підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.

Відповідно до п.45.2 ст.45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Поряд з цим, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з ЄДР, на дату розірвання договору відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди нежитлового приміщення від 03.09.2014 №95-Арк, акт прийому - передачі до нього, а також протокол на погодження розміру орендної плати (а.с.141-145), з яких вбачається, що позивач орендує нежитлові приміщення, за адресою: м. Харків, пр. Науки, 40.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем 28.01.2016 №280120161.

Отже, при розірванні договору про визнання електронних документів відповідач діяв не на підставі, не у межах наділених законодавцем повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Крім того, суд зазначає, що у відповідь на звернення позивача щодо протиправність дій осіб Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області листом УВБ ГУ ДФС у Харківській області від 10.05.2016 №2756/10/20-40-08/-16 зазначено, що за результатами перевірки інформація знайшла своє підтвердження. На адресу відповідного податкового органу направлено подання про негайне усунення виявлених порушень та притягнення винних осіб до відповідальності (а.с.146). Проте, як встановлено в ході судового розгляду, будь - яких дій з боку податкового органу щодо усунення виявлених порушення щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, з ТОВ "Альдар" не здійснено.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ "Альдар" є обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що судом визнано протиправність дій Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, які виразилися у розірванні в односторонньому порядку договору №280120161 від 28.01.2016 про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ "Альдар", та задля повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про зобов'язання Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області негайно поновити дію договору №280120161 від 28 січня 2016 року про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ "Альдар".

Щодо позовних вимог про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо складання акту №1932/20-30-12-01-09/39376 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року; про визнання недійсним акт від 30.05.2016 року № 1932/20-30-12-01-09/39376219 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року, складений Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ Альдар" за березень 2016 року. За результатами камеральної перевірки складено акт від 30.05.2016 №1932/20-30-12-01-09/3937621 (а.с.212-213), в якому встановлено порушення термінів подання декларації з ПДВ за березень 2016 року.

За висновками вказаного акту камеральної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у зв'язку з не визнання дійсною податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року, що не заперечується сторонами у справі.

Згідно п.86.4 ст.86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.6 розділу ІV - у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Висновки зазначені в акті перевірки не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, а тому вимоги про визнання таких висновків неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, дії контролюючого органу щодо включення до акта перевірки висновків не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки як вбачається з Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772, заперечення до акту та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

За таких обставин, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.2 ст.17 КАС України, оскільки не породжує ніяких правових наслідків для позивача.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.10.2013 року №21-237а13, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі "Документообіг адміністративних судів" Харківського окружного адміністративного суду, в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебуває справа №820/3428/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2016 року № 0005301201 про збільшення суми грошового зобов'язання у зв'язку із застосування до підприємства штрафних санкцій за березень 2016 року внаслідок не визнання дійсною податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року, відповідно до ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 24.06.2016.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо складання акту №1932/20-30-12-01-09/39376 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року; про визнання недійсним акт від 30.05.2016 року № 1932/20-30-12-01-09/39376219 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року, складений Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо розірванні в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ "Альдар"; зобов'язання Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поновити дію договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ "Альдар"; визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо відмови у прийнятті податкових декларацій ТОВ «Альдар» з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року; про визнання податкової декларації ТОВ "Альдар", з податку на додану вартість за березень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 квітня 2016 року; визнання податкової декларації ТОВ "Альдар", з податку на додану вартість за квітень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 травня 2016 року, через що у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо блокування для ТОВ «Альдар» доступу до Єдиного реєстру податкових накладних, а також про зобов'язання Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області негайно провести відповідні коригування у особовій картці ТОВ «Альдар» у зв'язку із надходженням податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року - належить відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позовні вимоги про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо розірванні в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ "Альдар"; про зобов'язання Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поновити дію договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ "Альдар"; про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо відмови у прийнятті податкових декларацій ТОВ «Альдар» з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року; про визнання податкової декларації ТОВ "Альдар", з податку на додану вартість за березень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 квітня 2016 року; про визнання податкової декларації ТОВ "Альдар", з податку на додану вартість за квітень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 травня 2016 року - підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, які виразилися у блокуванні для ТОВ «Альдар» доступу до Єдиного реєстру податкових накладних; складанні акту №1932/20-30-12-01-09/39376 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року; про визнання недійсним акт від 30.05.2016 року № 1932/20-30-12-01-09/39376219 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альдар» за березень 2016 року, складений Центральною об'єднаною Державною податковою інспекцією м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області; про зобов'язання Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області негайно провести відповідні коригування у особовій картці ТОВ «Альдар» у зв'язку із надходженням податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року - належить відмовити.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу з Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 5512 грн., що підтверджується квитанціями від 11.05.2016 №35, від 06.06.2016 №48 (а.с.4,51).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання податкової декларації, визнання акту недійним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ "Альдар".

Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області поновити дію договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 №280120161, укладеного з ТОВ "Альдар".

Визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо відмови у прийнятті податкових декларацій ТОВ «Альдар» з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року.

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар", з податку на додану вартість за березень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 квітня 2016 року.

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар", з податку на додану вартість за квітень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 травня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар" (код ЄДРПОУ 39376219, поштовий індекс 61166 м. Харків, пр. Науки, 40) у розмірі 5512 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.