Рішення № 59698311, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Борисової О.В., Пікуль А.А.

секретар: Дрозд Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Шкробтака Олега Петровича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/9147/2016Головуючий у суді першої інстанції: Мазур І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» (далі по тексту - ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів») про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати.

Стягнуто з ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на користь ОСОБА_2 компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати в розмірі 23 277,90 грн.

Стягнуто з ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду Шкробтак О.П. в інтересах ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що затримка виплати заробітної плати ОСОБА_2 сталася в зв'язку з арештом, накладеним державним виконавцем на рахунки ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів», тобто не з вини роботодавця, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В суді апеляційної інстанції Полончук А.В. та Надточей В.Д. в інтересах ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» апеляційну скаргу підтримали лише в частині невірно розрахованої судом суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку остаточного розрахунку, просили задовольнити апеляційну скаргу та стягнути на користь ОСОБА_2 за затримку на 62 дні остаточного розрахунку 16913 грн. 60 коп.

ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечувала, вважала, що спір судом вирішений правильно, сума середнього заробітку розрахована відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 з 21 квітня 2011 року по 15 лютого 2016 року працювала в ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на посаді начальника відділу орендних відносин та 15 лютого 2016 року була звільнена з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін (а.с.14-17).

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 23 278,26 грн., посилаючись на те, що 18 квітня 2016 року, відповідачем було виплачено їй 24 266,08 грн. коштів, які мали були виплачені в день її звільнення.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, стягнувши з ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на користь ОСОБА_2 суму компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати з 16 лютого 2015 року по 17 квітня 2016 року, тобто по день фактичного розрахунку у сумі 23 277,90 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Між тим, в порушення зазначених норм трудового законодавства, відповідач не виплатив позивачу при звільненні всі належні суми.

У зв'язку з цим вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у невиплаті звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, відхиляються колегією суддів у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що головним державним виконавцем було накладено арешт на кошти останнього, в зв'язку з чим не було здійснено розрахунок з позивачем.

Крім того, ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» не було надано суду доказів того, що арешт було накладено на всі кошти відповідача, що стало причиною затримки розрахунку.

В той же час, задовольняючи позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 277,90 грн., в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (в подальшому Постанови) провів невірний розрахунок на користь позивача.

Відповідно до розділу Ш п.4 цього Порядку визначені суми виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, і серед них: …е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати. Крім того, зазначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника ( за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

При проведенні розрахунку середньоденної заробітної плати, позивач помилково включила суму індексації заробітної плати, яка була нарахована їй в січні 2016 року, та не правильно визначила кількість відпрацьованих у січні 2016 року днів.

Кількість днів затримки остаточного розрахунку складає 62.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 272,80 грн.

При цьому колегія суддів виходить із того, що останніми 2 календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, є грудень 2015 та січень 2016 року, тобто фактично відпрацьовано 23 робочих дня, що убачається із довідки №339 від 10.08.2016, наданої суду апеляційної інстанції.

В такому випадку розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку становить 16 913,60 грн., який і підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 Оскільки рішення суду першої інстанції змінюється в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, то апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Шкробтака Олега Петровича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року змінити.

Зменшити розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на користь ОСОБА_2 з 23 277,90 (двадцяти трьох тисяч двохсот сімдесяти семи) грн. до 16 913,60 (шістнадцяти тисяч дев'ятсот тринадцяти) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: О.В. Борисова

А.А.Пікуль