Ухвала суду № 59698264, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 8266/2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Шевченко Т.М.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 р.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про стягнення вартості житлово- комунальних послуг

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 р. частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення вартості житлово-комунальних послуг, а саме : стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 9486,67 грн. за житлово-комунальні послуги, електропостачання та телекомунікаційні послуги, а також по 609 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить це рішення скасувати, а справу повернути в першу інстанцію для розгляду іншим суддею, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_2, є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідачки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками вказаної квартири по 1/6 ч. кожна.

Квартира АДРЕСА_1 є чотирикімнатною, житловою площею 55,0 кв.м, а саме, кімнати : 12,6 кв.м, 17,5 кв.м, 12,4 кв.м, 12,5 кв.м; кухня - пл. 8,5 кв.м, ванна кімната, пл. 3,0 кв.метрів, вбиральня, пл.1,3 кв.м та коридор, пл. 13,3 кв.м (а.с. 23).

Згідно довідки №212, від 24.01.2014 р., виданої КП «ЖЕО-109», у зазначеній квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_2, її син ОСОБА_2, 2008 р.н., відповідачка ОСОБА_1, брат сторін у справі ОСОБА_5, відповідачка ОСОБА_4 та її діти - ОСОБА_6, 2004 р.н., ОСОБА_7, 2006 р.н., та ОСОБА_8, 2011 р.н., відповідачка ОСОБА_3 та її діти - ОСОБА_9, 2005 р.н., та ОСОБА_10, 2010 р.н. (а.с. 19).

Згідно ст.322 ЦК України власник зобов»язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМ України від 08.10.1992 р.№ 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки, розрахунок вартості житлово-комунальних послуг, послуг електропостачання та телекомунікаційних послуг за період з січня 2011 р. по грудень 2015 р. включно по вказаній квартирі відповідачами в передбаченому законом порядку не спростовано, то суд обґрунтовано вважав його належним та допустимим доказом на підтвердження наявності у них заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до розрахунку, наданого ОСОБА_2, сторонам у справі за період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р. було нараховано за надані житлово-комунальні послуги 47 430,72 грн., електроенергія - 7719,27 грн. та телефон - 1 770,04 грн., а всього 56 920,03 грн.

Зазначена сума була сплачена позивачкою ОСОБА_2, що підтверджується наданими квитанціями.

Із заявами по застосування строку позовної давності відповідачі не зверталися.

Належних доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 зверталася до ЖЕКу із заявами щодо її не проживання у цій квартирі і що вона не користується житлово-комунальними та іншими послугами, які надаються мешканцям квартири, суду не надано.

Тому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ст.ст.358, 360 ЦК України, вона (ОСОБА_1.) як співвласник вказаної квартири також повинна нести витрати по утриманню квартири.

За таких обставин, суд обґрунтовано вважав необхідним стягнути з відповідачів на користь позивачки заборгованість за отримані ними житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2011 р. по 31 січня 2015 р. відповідно до їх частки у власності квартири, що становить по 9 486,67 грн. (56 920,03 : 2 = 28 460,02 : 3 = 9 486,67 грн.) з кожної.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :