Ухвала суду № 59697498, 10.08.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/11444/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А. Провадження № 11-кп/789/287/16 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.2 ст.121 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Кунець І. М., Крукевич М. Н.,

з участю - прокурора - Гарматюка Р.Є.

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5

при секретарі - Романській К.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Тернопільської області кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Тернопільської місцевої прокуратури, обвинуваченої ОСОБА_3, її захисників - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 05 травня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Тернополя, зареєстровану у АДРЕСА_1 раніше не судимої

засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 10 років позбавлення волі.

Зараховано у строк покарання строк попереднього ув"язнення у період з 24 березня 2015 року по 05 травня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2

засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 10 років позбавлення волі.

Зараховано у строк покарання строк попереднього ув"язнення у період з 24 березня 2015 року по 05 травня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 12 245 грн. матеріальної шкоди в користь ОСОБА_8

Цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 35 000 грн. моральної шкоди в користь ОСОБА_9

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації задоволено.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 5 607 грн. в користь обласного бюджету для перерахування Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації.

В апеляційних скаргах та внесених до них змінах:

-прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильність кваліфікації дій обвинувачених за ч.2 ст.121 КК України, просить скасувати вирок суду та постановити новий, оскільки згідно з п.13 ч.1 ст.67 КК України при призначенні покарання однією з обставин, що його обтяжують, визнається вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп"яніння, що не було враховано судом;

-обвинувачена ОСОБА_3 просить вирок суду щодо неї скасувати в зв"язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції, а у випадку залишення вироку без змін- пом"якшити призначене судом покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно встановлені фактичні обставини справи, які помилково кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України. Так, вона визнає факт спричинення потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень з певних причин, але наміру його вбивати не мала, чого не врахував суд при наявності переконливих доказів, які належним чином не дослідив та не оцінив;

-захисник обвинуваченої ОСОБА_3 ОСОБА_7, який в подальшому був замінений обвинуваченою на захисника ОСОБА_4, просить пом"якшити призначене їй покарання за ч.2 ст.121 КК України, застосувавши ст. 69 КК України, оскільки судом не враховані пом"якшуючі вину обвинуваченої обставини, а саме: молодий вік ОСОБА_3, те, що вона раніше не судима, має на утриманні малолітню дитину. Судом не врахована також те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазнали тілесних ушкоджень через конфлікт, який виник внаслідок аморальних та протиправних дій потерпілого ОСОБА_11 відносно обвинуваченої ОСОБА_2;

-захисник обвинуваченої ОСОБА_3 ОСОБА_4, узгодивши свою позицію із аргументами, наведеними в апеляційній скарзі своєї підзахисної, просить вирок суду скасувати з призначенням нового судового розгляду, оскільки вважає, що судом не в повній мірі досліджені та враховані всі обставини кримінального провадження, зокрема, те, що злочинні дії ОСОБА_3 по відношенню до потерпілого ОСОБА_11 були спровоковані останнім його непристойною щодо ОСОБА_2 поведінкою, що між нанесенням потерпілому обвинуваченими тілесних ушкоджень пройшов значний проміжок часу- декілька годин, а враховуючи, що в квартиру, де вони перебували, практично міг зайти будь-хто, достеменно невідомо, ким були нанесені ОСОБА_11 тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

При цьому, як ствердили обвинувачені, єдиним свідком цих подій була ОСОБА_13, але судом, не дивлячись на заявлені клопотання, вона допитана не була, оскільки виконати ухвалу суду на її привід не вдалось;

-обвинувачена ОСОБА_2 просить вирок суду щодо неї скасувати з призначенням її нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки він побудований на припущеннях. Жодного прямого доказу її винуватості у смерті потерпілого ОСОБА_11 ні слідством, ні судом не здобуто. Причиною нанесення нею та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому стала його неправомірна поведінка щодо неї, а саме те, що останній, будучи в стані алкогольного сп"яніння, чиплявся до неї, і вона була змушена покликати на допомогу ОСОБА_3 та в міру своїх можливостей захищатися від нього. Крім того Зазначає, що суд при призначенні їй максимального покарання, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, не врахував те, що вона має на утриманні неповнолітню дитину, усвідомила злочинний характер своїх дій та активно сприяла слідству у розкритті злочину;

-захисник обвинуваченої ОСОБА_2 ОСОБА_5, змінивши свою

апеляційну скаргу у зв"язку із внесенням змін до апеляційної скарги своєї підзахисної, просить вирок суду скасувати з призначенням нового розгляду кримінального провадження. Зазначає, що суд, визнаючи винними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.121 КК України, повинен був кваліфікувати їхні дії по відношенню до кожного потерпілого окремо, як це вимагає матеріальне право. Не відповідають вимогам кримінального процесуального закону твердження суду про те, що вина обвинувачених підтверджена показаннями потерпілих, які, в свою чергу, не були ні учасниками, ні очевидцями кримінального правопорушення, а інша потерпіла ОСОБА_12, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, за вироком суду, від обвинувачених, взагалі заявила. що не знає хто її побив і претензій до обвинувачених не має.

Не відповідають обставинам справи і твердження суду, що обвинувачені, в тому числі ОСОБА_2, заслуговують найсуворішого покарання за ч.2 ст.121 КК України, оскільки не були враховані пом"якшуючі вину обставини, зокрема, те, що потерпілий ОСОБА_11 вів себе по відношенню до ОСОБА_2 аморально, вона не судима, має на утриманні малолітню дитину, її незадовільний стан здоров"я, важкий матеріальний стан сім"ї, а також відсутність обтяжуючих вину обставин.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримує свою апеляційну скаргу і просить її задовольнити, заперечуючи проти скарг обвинувачених та їх захисників, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які просять задовольнити їх апеляційні скарги та скарги захисників, скасувати вирок суду як незаконний та призначити новий судовий розгляд, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримали свої апеляційні скарги та скарги своїх підзахисних, вислухавши останнє слово обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які просять скасувати вирок суду з призначенням справи на новий судовий розгляд або пом"якшити призначене їм покарання із застосуванням ст.69 КК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, а також обвинувачених та їх захисників слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з вироку суду, 23 березня 2015 року близько 18 год. 00 хв. у ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 під час перебування в приміщенні квартири АДРЕСА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово під час спільного вживання алкогольних напоїв, розпочався конфлікт із ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в процесі якого виник злочинний умисел, спрямований на спричинення останнім тілесних ушкоджень.

Реалізуючи його, 23 березня 2015 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 в ході конфлікту із ОСОБА_11 умисно нанесли йому численні удари руками та взутими ногами в ділянку голови, живота та грудної клітки, заподіявши останньому синці нижніх кінцівок, садна лівого передпліччя та садна лівого коліна, які належать до легких тілесних ушкоджень, а також закриту травму грудей з чисельними двобічними, по кількох анатомічних лініях, переломами ребер та грудини, просторі, "грубі" фібринові злуки між листками плеври обох легень, просторі синці та підшкірні крововиливи на тулубі, які були небезпечними для життя в момент заподіяння і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та відкриту (непроникаючу) черепно-мозкову травму з крововиливами в речовину головного мозку та під його оболонки, перебіг якої ускладнився гнійним запаленням мозкових оболонок і речовини головного мозку, з послідуючим набряком та набуханням, внаслідок яких 18 квітня 2015 року о 22 годині 15 хвилин настала смерть ОСОБА_11

Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, об'єднані одним злочинним умислом, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 в ході словесного конфлікту із ОСОБА_12 умисно нанесли їй численні удари кулаками рук та взутими ногами в ділянку голови, живота та грудної клітки, в результаті заподіявши останній множинні зливні гематоми (синці або кровняки) та набряк м'яких тканин обличчя, обох вушних раковин, навколо обох очей, множинні (не менше 12) синці (гематоми або кровняки) передньої поверхні грудей, верхніх кінцівок, правої сідниці, обох стегон, правого колінного та лівого гомілково-стопного суглобів різноманітної форми, кілька саден правої кисті та передпліччя, які належать до легких тілесних ушкоджень, а також закриту черепно- мозкову травму у виді струсу головного мозку, відкриті та закриті уламкові переломи носа і решітчастої кістки основи черепа з втисненням у бік мозкового черепа, усіх стінок верхньощелепних синусів, обох виличних кісток та нижньої стінки правої очниці та закриті переломи: грудини, шести лівих та дев'яти правих ребер з ознаками забиття легень, двобічним пневмогемотораксом, правобічною поширеною підшкірною емфіземою (від шиї до живота), що супроводжувались травматичним (больовим, плевропульмональним) шоком важкого ступеня, а також переломи поперечних відростків першого - четвертого поперекових хребців і перелом лівої лонної кістки без зміщення уламків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен місити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі "Камасінскі проти Австрії", п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі "Матточіа проти Італії", п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі "І.Н. та інші проти Австрії", п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі "Даллос проти Угорщини" п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллос проти Угорщини", п. 47).

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що розгляд кримінального провадження за відсутності конкретного обвинувачення порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, у тому числі і їх право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Мається на увазі той факт, що суд, засудивши обвинувачених за ч.2 ст.121 КК України, не дотримався вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України щодо змісту вироку, де зазначено, що у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Обвинувачення, яке міститься у вироку місцевого суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які спричинили тілесні ушкодження двом потерпілим, що потягли різні наслідки, неконкретизоване, сформульоване одним реченням, суперечливе по своїй суті, як наслідок, незрозуміле, а відтак порушує право на захист останніх.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирок Тернопільського міськрайсуду від 05 травня 2016 р. відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

При цьому, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому при новому розгляді місцевому суду належить з'ясувати усі фактичні обставини справи у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, та, перевіривши інші доводи, зазначені у поданій апеляційній скарзі, прийняти законне та обґрунтоване рішення, давши належну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності.

Разом з тим місцевому суду при новому розгляді кримінального провадження у випадку винесення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувального вироку слід звернути увагу на неналежне реагування судом на відповідь ст. о/у Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській обл. Ладишка В.М., який на ім"я начальника Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській обл. склав сім рапортів про неможливість встановити місце проживання свідка ОСОБА_13, яка, за показаннями обвинувачених, була єдиним очевидцем подій, що відбулися між ними та потерпілими по справі.

При цьому на ухвали суду щодо приводу зазначеного свідка, які були винесені судом 8 та 22 грудня 2015 р. (а.с.102,117 т.2), працівниками поліції були дані лише формальні відписки.

Також колегія суддів вважає, що у випадку визнання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначене їм максимальне покарання за даний злочин без урахування вимог, передбачених ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання слід вважати занадто суворим.

Під час нового розгляду місцевому суду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно розглянути матеріали кримінального провадження, перевірити обгрунтованість доводів захисників та обвинувачених і постановити законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, обвинувачених ОСОБА_3 ОСОБА_2, їх захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 05 травня 2016 року задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 05 травня 2016 р. відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_15, обвинувачених за ч.2 ст.121 КК України, - скасувати з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба