Ухвала суду № 59693974, 25.04.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4271/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури до ОСОБА_1, третя особа Ужгородська міська рада про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

встановив:

Позивач керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа Ужгородська міська рада про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Крім того просив звільнити від оплати належних судових витрат, повязаних із розглядом справи або відстрочити сплату судових витрат на строк до ухвалення рішення у справі.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме: заява повинна містити найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Так, згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Частиною 1ст. 82 ЦПК України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

У статті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від такої сплати.

Крім того, згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 1 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Наведені в клопотанні позивача доводи не свідчать про такий майновий стан прокуратури за якого дана установа не позбавлена можливості сплатити судовий збір.

Відповідно дост. 4 Закону України « Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати;фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.ст.4,6 Закону України «Про судовий збір», позивачем повинно бути сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру, а саме 1378 гривень.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів Ужгородське УДКСУ Закарпатської області, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ38015610 (суду, де розглядається справа).

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого предявлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

При цьому позовна заява про вирішення спору, що виникає з певних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам встановленим ст.119 ЦПК України, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року№ 1952-IVсистему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку (ст. 30 цього Закону).

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року , відповідно до абзацу другого частини першоїстатті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістомстатті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.Відповідно до частини другоїстатті 30 цього Законудії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності» в порядку цивільного судочинство розглядаються спори за участю фізичних осіб про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог закону.

В позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, тобто ті юридично значимі факти відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, на основі яких він звертається з позовом саме до ОСОБА_1, оскільки в змісті позовної заяви не зазначено, в чому полягає порушення прав саме відповідачем ОСОБА_1 і яких саме, всупереч яким нормативним актам, внаслідок яких саме дій та з якими правовими наслідками.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних звязків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно конкретизувати вимоги та викласти обставини в обґрунтування предявлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які права, свободи чи інтереси були порушені та ким, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який він просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, ст.119 ЦПК Українипередбачає, що позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача, місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, разом з тим позовна заява таким вимогам не відповідає.

Згідно поданої до суду позовної заяви не зрозумілим є хто звертається з позовом до суду, а саме Ужгородська місцева прокуратура, чи керівник Ужгородської місцевої прокуратури та в інтересах кого.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України в новій редакції.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України,суддя-

ухвалив:

У задоволені клопотання керівника Ужгородської місцевої прокуратури про відстрочення або звільнення від сплати судового збору- відмовити.

Позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури до ОСОБА_1, третя особа Ужгородська міська рада про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків до 03 травня 2016 року, але не більше трьох днів з дня отримання ним ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_2