Постанова № 59691781, 02.08.2016, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2933/16-а

Номер провадження 2-а/585/42/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Ганзя О.Д., з участю секретаря - Шаповаленко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в останній редакції уточнених позовних вимог якого, прохав суд визнати протиправним рішення Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2015 року; зобов'язати відповідача на підставі заяви позивача від 06.07.2016 року відновити виплату йому пенсії з 01.07.2016 року; зобов'язати Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити позивачу заборгованість по виплаті пенсії за віком з 01.06.2015 року по день поновлення виплати пенсії. Також прохав стягнути з відповідача сплачений судовий збір (а.с. 53). Свої вимоги мотивував тим, що після отримання дозволу на виїзд на постійне місце проживання до Ізраїлю, 19.11.2014 року він звернувся до відповідача, де за пропозицією спеціаліста фонду, написав заяву про закриття пенсійної справи з 01.12.2014 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. Однак, згодом він дізнався про те, що 07 жовтня 2009 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 25-рп/2009 встановив законне право всіх без виключення українських пенсіонерів, які проживають поза межами України, на отримання пенсії. А тому, починаючи з вказаної дати Пенсійний фонд України не має жодних перешкод для поновлення та виплати позивачу пенсії за віком, не дивлячись на його проживання за кордоном. Однак, звернувшись до відповідача 06.07.2016 року з відповідною заявою про поновлення виплати пенсії та виплату заборгованості, отримав листа від 08.07.2016 року яким фактично було відмовлено у задоволенні його заяви.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав і прохав їх задовольнити.

Представник відповідача, за довіреністю Нелін К.А., позовні вимоги не визнав і прохав відмовити в їх задоволенні, пославшись на те, що позивач пропустив визначений ч.2 ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду з позовом. Також послався на те, що питання поновлення виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, може бути вирішено після врегулювання на законодавчому рівні.

Суд вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію за віком, виплата якої була припинена з 01.12.2014 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

06.07.2016 року ОСОБА_1 на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року звернувся до Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про поновлення та виплату пенсії, яку позивач отримував в Україні (а.с. 5).

Листом № Н/26 від 08.07.2016 року Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, що відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок. Оскільки місцем постійного проживання заявника є Держава Ізраїль. Між Україною та Державою Ізраїль укладено Угоду про соціальне забезпечення від 28.09.2012 року у м. Нью-Йорку, яка Верховною Радою України не ратифікована, питання поновлення виплати пенсію заявнику може бути вирішено після врегулювання цього питання на законодавчому рівні (а.с. 6).

Вирішуючи вказаний спір, суд враховує, що згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В силу ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону №1058-ІV з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 цього Закону.

За таких обставин, відповідач не повинен був закривати пенсійну справу і припиняти нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2015 року. В цій частині дії ПФУ є протиправними і такими, що порушують права ОСОБА_1

Як вказано в Рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що вказана ситуація порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначила Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові в справі №21-180а15 від 12 травня 2015 року, з дня набрання чинності Рішенням N 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

При цьому, суд вважає, що відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, передбаченого статтею 46 Конституції України.

Суд також враховує, що статтею 2 Протоколу № 4 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір місця свого проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Позивач, як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватись усіма своїми конституційними правами, у тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод для виплати пенсій відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсій позивачу. Чинне громадянство України у ОСОБА_1 підтверджується закордонним паспортом (а.с. 10).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому слід визнати протиправним рішення Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2015 року, зобов'язати відповідача на підставі заяви позивача від 06.07.2016 року відновити виплату йому пенсії з 01.07.2016 року та виплатити заборгованість по виплаті пенсії за віком з 01.06.2015 року по день поновлення виплати пенсії.

Що стосується повернення судового збору суд керується вимогами ч.1 ст. 94 КАСУ згідно якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись cт. cт. 6-7, 11, 71, 86, 88, 94, 159, 160, 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -

Визнати протиправним рішення Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2015 року.

Зобов'язати Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.07.2016 року відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.07.2016 року.

Зобов'язати Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за віком з 01.06.2015 року по день поновлення виплати пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після спливу вказаного строку на її оскарження.

СУДДЯ: підпис ...

КОПІЯ ВІРНА:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О.Д. ГАНЗЯ

Повний текст рішення виготовлено 05 серпня 20 16 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Д. Ганзя