Рішення № 59690917, 11.08.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7533/14-ц

Провадження № 2/500/1165/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Баннікової Н.В.

при секретарі Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дінекс-Агро», третя особа Фермерське господарство «ОСОБА_2А.», про визнання недійним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійним договору оренди земельної ділянки, в якому зазначила, що 04.01.2011 р. вона уклала з Фермерським господарством «ОСОБА_2А.» (далі ФГ «ОСОБА_2А.») договір оренди земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, а у 2014 р. вона уклала договір оренди з Фермерським господарством «Дінекс-Агро» (далі ФГ«Дінекс-Агро») під впливом інформації про неможливість ФГ «ОСОБА_2А.» виконувати свої обовязки за договором оренди.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.03.2015 р. задоволено позовні вимоги з тих підстав, що раніше укладений договір оренди земельної ділянки від 04.01.2011 р. розірвано не було, і земельна ділянка знаходилась у користуванні третьої особи - ФГ «ОСОБА_2А.».

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.05.2015 р. вказане рішення суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки доказів у підтвердження введення позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, при укладені оспорюваного договору оренди (ст.230 ЦК України) надано не було.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.11.2015 р. рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанції скасовані.

Уточнивши 19.05.2016 р. у судовому засіданні, та в той же день письмово, підстави позовних вимог, позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з тих підстав, що у договорі оренди земельної ділянки від 01.09.2014 р. не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, також до договору не долучено план або схема земельної ділянки, її кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі, що визначає місце розташування земельної ділянки на місцевості, а також, оскільки договір укладено в порушення ст.3 Закону України «Про оренду землі» та ст. 792 ЦК України, оскільки в оренду ФГ «Дінекс-Агро» передана земельна ділянка, що перебуває у користуванні іншої особи (209-213, 242-243).

У судове засідання 11.08.2016 р. позивач не зявилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує (а.с.241).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, подав до суду заперечення, зазначив, що оспорюваний договір не піддано державній реєстрації, а тому не може бути визнан недійсним (176-180, 244-248).

Представник третьої особи ФГ «ОСОБА_2А.» у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає, що вони підлягають задоволенню.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судами встановлено, шо згідно з державним актом па право власності на земельну ділянку серії PI № 452009, виданим 19.02.2002 року на підставі рішення 22 сесії XXIII скликання Новопокровської сільської Ради народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області від 09.10.2001 року № 77, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 4,09 га, що розташована на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (а. с. 13, 14).

04.01.2011 року між ОСОБА_1 та ФГ «Стоянов A.A.» укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком па 10 років (а. с. 810).

01.09.2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Діиекс-Агро» укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком на 10 років, план або схема земельної ділянки, її кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі, що визначає місце розташування земельної ділянки на місцевості до договору не долучено (а. с. 67- 68).

Земельна ділянка, згідно поясненням представника третьої особи, після укладення договору оренди від 04.01.2011 року постійно перебувала в користуванні ФГ «Стоянов A.A.» та ФГ «Діиекс-Агро» не передавалась.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами статей 125, 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Виходячи зі змісту ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди 01.09.2014 р.) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місцерозташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження(обтяження)щодовикористанняземельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу тавнесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки звідображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведенняземельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірний договір не відповідає вищевказаним ознакам договору оренди землі.

Крім того, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом та з цього часу набирає чинності,однакв порушення вимог ст. 210 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України оспорюваний договір оренди землі не пройшов державної реєстрації, тому в будь-якому разі не вважається укладеним, а отже в силу вищенаведеного не може бути визнаний недійсним.

Пунктом 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р.

«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У звязку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, враховуючи, що за договором оренди земельної ділянки від 01.09.2014 року, укладеним між ОСОБА_3 та ФГ «Діиекс-Агро», не проведено державну реєстрацію прав, суд приходить до висновку, що цей договір оренди землі не набрав чинності та ФГ «Діиекс-Агро» не набуло прав орендаря за цим договором.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 01.09.2014 р.), ст.ст. 203, 205210, 215, 638, 640, 792 ЦК України, п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р.

«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ст.ст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дінекс-Агро», третя особа Фермерське господарство «ОСОБА_2А.», про визнання недійним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_4