Постанова № 59687628, 10.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/4181/16-п Головуючий суддя І інстанції Васильєва Н. М.

Провадження № 33/790/511/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 21червня 2016 року про притягнення

ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Харковіі, працює охоронцем на ринку «Лоск», мешкає за адресою: АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2016 року постановою судді Жовтневого районного суду м.Харкова ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення за правилами ч.2 ст.36 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2016 року о 20 год.00 хв. ОСОБА_2 у м.Харкові в районі буд.1-Б по в-ду Магістральному, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», держномер НОМЕР_1 , порушив п.12.1 ПДР України, а саме - відповідно до дорожньої обстановки невірно обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Samand», держномер НОМЕР_2. Водії ОСОБА_4, ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_5 були доставлені до ХМКЛШНМД ім.Мещанінова з тілесними ушкодженнями. Автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків.

Крім того, 26 квітня 2016 року о 21 год. 30 хв. гр. ОСОБА_2 у м. Харкові по вул.Шевченка, 26, порушивши п. 2.5 ПДР України, керував автомобілем «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.5, 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді від 21 червня 2016 року скасувати в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та провадження в цій частині закрити. Апелянт, не спростовуючи фактичних обставин та висновку суду про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП., вважає, що до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП він притягнутий необґрунтовано та вказує на те, що факт перебування його в стані алкогольного сп*яніння є недоведеним; із консультативним висновком лікаря-спеціаліста №10/6097 від 27.06.2016 р., згідно якого результат алкотеста складає 2,02%, він не згоден, оскільки такий висновок складений більш ніж через 5 годин після ДТП та не містить даних про прилад, за допомогою якого проводився тест; а такий результат, з огляду на тяжкість алкогольного сп*яніння, апелянт вважає недостовірним. ОСОБА_2 посилається на те, що працівники поліції не пропонували йому пройти алкотест на місці ДТП за участю свідків; протокол за ч.1 ст.130 КУпАП складений також через декілька днів не на місці ДТП, а в службовому кабінеті. Враховуючи хворобливий стан після ДТП, він не пам*ятає, щоб відмовлявся від проходження тесту для визначення стану алкогольного сп*яніння, а матеріали справи не містять пояснень свідків, які б підтвердили факт його відмови від проходження огляду. Також апелянт вважає, що судом застосоване до нього занадто суворе стягнення та не враховано, що він має сім*ю, неповнолітню дитину, є приватним підприємцем та використовує автомобіль для забезпечення потреб родини. Окрім того, автор апеляційної скарги посилається на порушення судом його процесуальних прав з огляду на розгляд справи у його відсутність.

Одночасно апелянт заявив клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, посилаючись на те, що про дату розгляду справи йому не було відомо, справа розглянута за його відсутності, а копію оскаржуваної постанови він отримав поштою лише 01 липня 2016 року.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

При апеляційному розгляді ОСОБА_2 змінив свої апеляційні вимоги і просив постанову суду першої інстанції змінити в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і в письмовій формі заявив що визнає свою провину в скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП внаслідок порушення вимог п.12.1 пдр України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, думку потерпілого ОСОБА_3, який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково , виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддею повно і всебічно встановлені всі обставини правопорушень на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.

Фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та висновок суду про його винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не оспорює, а тому апеляційний суд, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, переглядає справу лише в межах апеляційної скарги.

Пункт 2.5 ПДР України зобов*язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп*яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп*яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров*я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп*яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп*яніння згідно з ознаками такого стану.

В той же час, пункт 8 розділу І Інструкції визначає: у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп*яніння учасників цієї пригоди є обов*язковим у закладі охорони здоров*я.

Із матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2016 року о 20 год. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2, внаслідок якої водії обох транспортних засобів (ОСОБА_3 та ОСОБА_2.) та пасажир ОСОБА_5 були травмовані і доставлені до ХМКЛШНМД ім.Мещанінова з тілесними ушкодженнями. За таких обставин водій ОСОБА_2 підлягав огляду на стан сп*яніння лише лікарем в закладі охорони здоров*я, а не на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції, як на те вказує апелянт. Неспроможними є і доводи апелянта щодо відсутності свідків огляду, оскільки зазначена Інструкція та положення ч.2 ст.266 КУпАП зобов*язують саме працівників поліції залучати свідків для проведення огляду на стан сп*яніння на місці зупинки транспортного засобу. Для проведення огляду лікарем у закладі охорони здоров*я така вимога відсутня.

В матеріалах справи міститься Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп*яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №916 від 26 квітня 2016 року, із якого вбачається, що перебуваючи у Комунальному закладі охорони здоров*я «Обласний наркологічний диспансер» 26 квітня 2016 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 відмовився від медичного огляду (а.с.18).

Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, серії АП2 №229335, складений саме за відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп*яніння в установленому законом порядку, а не за керування ОСОБА_2 автомобілем в стані алкогольного сп*яніння. З огляду на це апеляційний суд не вважає за доцільне досліджувати обставини складення Консультативного висновку лікаря-спеціаліста №10/6097 від 27.06.2016 р., згідно якого результат алкотеста ОСОБА_2 складає 2,02%, оскільки факт виявлення у ОСОБА_2 алкогольного сп*яніння в іншому закладі охорони здоров*я - ХМКЛШНМД ім.Мещанінова та в інший час не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суперечать наявним в матеріалах справи фактичним даним та є необґрунтованими.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості призначеного судом адміністративного стягнення є безпідставними.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом*якшують і обтяжують відповідальність.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за декілька адміністративних правопорушень, при цьому правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим порушенням у розумінні положень ст.30 КУпАП, адже особа в стані сп*яніння втрачає можливість адекватно оцінювати дорожню обстановку, вчасно реагувати на її зміни та швидко приймати правильні рішення, що призводить до скоєння ДТП, тобто умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку зазначеного адміністративного правопорушення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, у вчиненні якої ОСОБА_2 визнано винним, не тільки транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а й були травмовані та отримали тілесні ушкодження учасники дорожнього руху.

Адміністративне стягнення ОСОБА_2 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, що передбачено санкцією більш тяжкого адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суддею призначено виважено, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та за відсутності обставин, що пом*якшують відповідальність, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. Обставини, на які посилається апелянт щодо його сімейного стану, наявності неповнолітньої дитини та використання автомобіля для потреб сім*ї, на правильність висновків суду щодо застосування саме такого виду стягнення не впливають.

Між тим, посилання ОСОБА_2 на те, що справу було розглянуто без його участі, за відсутності даних про отримання ним судової повістки заслуговє на увагу.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В оскаржуваній постанові суд зазначив про неявку в судове засідання ОСОБА_2, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість, матеріали справи не містять жодних відомостей про належне сповіщення ОСОБА_2, про розгляд у судовому засіданні 21 червня 2016 року матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього.

За таких обставин ОСОБА_2, був позбавлений можливості реалізувати в суді передбачені законом (ст. 268 КУпАП) права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо. Це є грубим порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справи нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Суд визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції від 21 червня 2016 року підлягає зміні в межах апеляційних вимог, якими не оспорюється провина ОСОБА_2 в ДТП, фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та стягнення судового збору.

На даний час процесуальні права ОСОБА_2 реалізовані в повному обсязі шляхом звернення з апеляційною скаргою та можливістю взяти участь у перегляді справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст.38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після зміни постанови суду першої інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання про накладення стягнення на ОСОБА_2, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП, що не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови суду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП змінити.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.7 ст.247 КУпАП закрити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області Я.В.Чопенко