Рішення № 59687584, 10.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4391/16 Головуючий 1 інст. - Божко В.В.

Справа № 2018/2-1255/11

Категорія: інші Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 січня 2011 року,

у с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування вимог позивач вказав, що на підставі Наказів начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 486 від 10 листопада 2007 року та Начальника Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба Міністерства оборони України (по стройовій службі) № 270 від 29 листопада 2007 року його було звільнено у запас за підпунктом «г» пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу у зв'язку зі скороченням штату.

Він з 03 березня 1995 року перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі № 134, а з 10 листопада 2007 року - в загальній черзі № 645 зі складом родини - три особи.

Пунктом 8 статті 1 Закону України від 15 червня 2004 року № 1763-1У (з наступними змінами) «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» (далі - Закон № 1763-1У), передбачено, що особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, і потребують поліпшення житлових умов, забезпечення житлом проводиться відповідно о Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХП (з наступними змінами) «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХП).

Посилаючись на те, що житла після звільнення у запас до цього часу не надано, позивач просив зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України надати йому за рахунок Міністерства оборони України ізольоване житлове приміщення на склад сім'ї при першому надходженні житла.

Відповідач в особі свого представника ОСОБА_3 в письмовій заяві позов визнав, посилаючись на недостатнє фінансування житлового будівництва Міністерством оборони України.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 січня 2011 року позов задоволено.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України зобов'язано надати ОСОБА_1 за рахунок Міністерства Оборони України ізольоване житлове приміщення на склад його сім'ї при першому надходженні житла.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в позові. Зокрема зазначає, що до повноважень відповідача не входить вирішення питання щодо розподілу та надання житлових приміщень військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку; Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України не є належною особою.

Сторони рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності в повному обсязі. Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права.

За статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що на підставі Наказів начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 486 від 10 листопада 2007 року та Начальника Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба Міністерства оборони України (по стройовій службі) № 270 від 29 листопада 2007 року ОСОБА_1 було звільнено у запас за підпунктом «г» пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу у зв'язку зі скороченням штату.

Позивач з 03 березня 1995 року перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі № 134, а з 10 листопада 2007 року - в загальній черзі № 645 зі складом родини - три особи. Однак житла після звільнення у запас до цього часу не отримав.

Посилаючись на підстави, передбачені пунктом 8 с татті 1 Закону № 1763-1У, позивач звернувся у суд із відповідним позовом.

Згідно абзаців 1, 7 пункту 1 статті 12, частини 1 статті 23 Закону № 2011-ХП (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечую військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначається Кабінетом Міністрів України.

Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Механізм забезпечення житловим приміщенням військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), окрема Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових приміщень, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей врегульовано Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Зокрема порядком передбачено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво, зокрема, Збройними Силами України, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання (пункт 4, абзац другий Порядку).

Організація забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульована Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі - Інструкція).

Так, згідно пунктів 4.5., 6.3., 7.1. Інструкції військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією житловою комісією військової частини.

Списки розподілу житлової площі розробляються квартирно-експлуатаційним органом та з необхідними документами проходять правову експертизу і перевіряються на відповідність чинному законодавству помічником начальника гарнізону з правової роботи, направляються на затвердження начальнику гарнізону.

У разі непогодження гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини списків розподілу житлової площі або погодження із зауваженнями керівник квартирно-експлуатаційного органу протягом 5 днів доповідає начальнику гарнізону внесені гарнізонною житловою комісією та житловою комісією військової частини обгрунтовані письмові зауваження для прийняття ним відповідного рішення.

Списки розподілу житлової площі подаються начальником гарнізону, головою гарнізонної житлової комісії та керівником квартирно-експлуатаційного органу на перевірку до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для подальшого їх розгляду комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.

Рішення (пропозиції) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України є остаточними і обов'язковими для розгляду начальником гарнізону, керівником квартирно-експлуатаційного органу та головою гарнізонної житлової комісії.

Контроль за розподілом житлових приміщень в гарнізонах Збройних Сил України, перевіркою правильності оформлення облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.

Начальник гарнізону несе персональну відповідальність за належну організацію роботи житлових комісій гарнізону, дотримання законності під час забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Аналіз вказаних норми права свідчить, що жилі приміщення для постійного проживання виділяються за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті на відповідний рік для Міністерства оборони України. Прийняття рішення щодо розподілу вказаних житлових приміщень серед осіб, які мають право на їх отримання, передбачає чітко визначену процедуру, в якій в обов'язковому порядку приймають участь: квартирно-експлуатаційний відділ (КЕЧ) району; гарнізонна житлова комісія; начальник гарнізону; житлова комісія військової частини; відповідні структурні підрозділи Міністерства оборони України; Міністр оборони України, інші (Головне КЕВ Збройних Сил України; Комісія з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, яка створюється за наказом Міністра оборони України).

Таким чином, до повноважень квартирно-експлуатаційного відділу не входить вирішення питання щодо розподілу та надання житлових приміщень для постійного проживання осіб, які перебувають на квартирній черзі.

Звільнені з військової служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів (реформуванням), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку виключно в порядку черговості.

Однак позивачу не було відмовлено у його праві на отримання житла на склад родини - три особи, оскільки він перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі: з 03 березня 1995 року за № 134, а з 10 листопада 2007 року - за № 645.

Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України зобов'язано надати ОСОБА_1 ізольоване житлове приміщення на склад його сім'ї при першому надходженні житла за рахунок Міністерства Оборони України.

При цьому Міністерство Оборони України до участі у справі в якості належної особи залучено не було.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову та зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України надати ОСОБА_1 ізольоване житлове приміщення на склад його сім'ї при першому надходженні житла за рахунок Міністерства Оборони України у суду першої інстанції не було.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 307 ЦПК України..

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 197 січня 2011 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

І.Ю.Трішкова