Ухвала суду № 59687507, 10.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2345/16 Головуючий 1 інст. - Федорова О.В.

Справа № 645/11022/13-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Зазулинської Т.П.,

Міненкової Н.О.

секретаря Шпарага О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року позивач звернувся з позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь 70 000,00 грн. боргу за договором позики, 2157 грн. 3% річних та 78400 грн. заборгованості щомісячних процентів.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 70 000 боргу за договором позики, 50 027 грн. заборгованості з щомісячних процентів та 2 151,78 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, та призначити справу до розгляду в загальному порядку у новому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні заочного рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Рішення суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону і при розгляді справи не надано належної оцінки доказам у справі.

Висновки суду першої інстанції повністю не були з'ясовані та є такими, що не відповідають фактичним даним та обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача і представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щоматеріали справи не містять доказів повернення відповідачем боргу.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно розписки, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 20 лютого 2011 року грошові кошти в сумі 70 000,00 грн. зі сплатою 3,5 % на місяць та зобов'язався повернути кошти до 01 листопада 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Наявність у відповідача перед позивачем невиконаного грошового зобов'язання на підставі письмової розписки від 20.02.2011 року підтверджується матеріалами справи та оригіналом цієї розписки, який міститься в матеріалах справи (а.с.34-а).

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк.

За умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язався сплачувати позивачеві 3,5 % від суми позики щомісячно.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) суми позики у визначений сторонами строк кредитор може вимагати застосування наслідків, встановлених ч. 1 ст. 1050 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів повернення суми боргу відповідачем позивачу.

Відповідно до ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами розписки від 20.02.2011 року сторонами визначена процентна ставка у розмірі 3,5 % щомісяця, з зазначенням терміну повернення коштів - 01 листопада 2012 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що згідно з розпискою від 20.02.2011 року позикодавець відповідно до вимог ст. ст. 625, 1048 ЦК Українимає право на одержання суми боргу 70000,00 грн. за договором позики, 50027,00 грн. заборгованості з щомісячних процентів, 2151,78 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд першої інстанції правильно стягнув судовий збір в сумі 1221,78 грн. з відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга взагалі не містить обгрунтування в чому полягає незаконність рішення по суті справи, а обмежена лише переліком порушень норм процесуального права, які не можуть бути підставою для скасування рішення в розумінні ст.309 ЦПК України. В суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що письмових доказів, якіб свідчили про повернення ним боргу позивачу в нього не має. Гроші частково він повертав, але розписок у позивача не брав. Тобто будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - відповідач не надав.

Відповідно до ст.ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2-відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2014 року-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.С. Кругова

Судді Т.П. Зазулинська

Н.О. Міненкова