YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Харківська область

/

Барвінківський районний суд Харківської області

Постанова № 59686121, 10.08.2016, Барвінківський районний суд Харківської області

Дата ухвалення

10.08.2016

Номер справи

611/670/16-а

Номер документу

59686121

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

справа № 611/670/16-а

н/п 2- а/611/24/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2016 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі :

головуючого - судді Черниха Є.А.

секретаря - Левченко Т.В.

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача Санжаревського В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18. ОСОБА_1, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 до Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на наступне.

12 жовтня 2015 року позивачі подали письмові заяви до Великокомихувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області про поділ земельних ділянок:

-площею 6.0096 га. кадастровий номер НОМЕР_1 з метою реалізації права ОСОБА_3 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1.5024 га. згідно ст.. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742 - ІV «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України;

-площею 6.0096 га кадастровий номер НОМЕР_1 з метою реалізації права ОСОБА_4 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1.5024 га. згідно ст.. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742 - ІV «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України;

- площею 6,0096 га кад. НОМЕР_2 з метою реалізації права ОСОБА_5 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,5024 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 6,0096 га кад. НОМЕР_2 з метою реалізації права ОСОБА_6 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,5024 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 6,4379 га кад. НОМЕР_3 з метою реалізації права ОСОБА_7 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,6094 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 6,4379 га кад. НОМЕР_3 з метою реалізації права ОСОБА_8 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,6095 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 6,4379 га кад. НОМЕР_3 з метою реалізації права ОСОБА_9 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,6095 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,2395 га кад. НОМЕР_4 з метою реалізації права ОСОБА_10 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8479 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,2395 га кад. НОМЕР_4 з метою реалізації права ОСОБА_11 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8479 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,2395 га кад. НОМЕР_4 з метою реалізації права ОСОБА_12 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8479 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,2395 га кад. НОМЕР_4 з метою реалізації права ОСОБА_13 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8479га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,2395 га кад. НОМЕР_4 з метою реалізації права ОСОБА_14 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8479 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,0252 га кад. НОМЕР_5 з метою реалізації права ОСОБА_15 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8050 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,0252 га кад. НОМЕР_5 з метою реалізації права ОСОБА_16 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8050 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,0252 га кад. НОМЕР_5 з метою реалізації права ОСОБА_17 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8050 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,0252 га кад. НОМЕР_5 з метою реалізації права ОСОБА_18 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1, 8050 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,0252 га кад. НОМЕР_5 з метою реалізації права ОСОБА_1 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,8052 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,5592 га кад. НОМЕР_6 з метою реалізації права ОСОБА_19 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,9120 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,5592 га кад. НОМЕР_6 з метою реалізації права ОСОБА_20 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,9118 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,5592 га кад. НОМЕР_6 з метою реалізації права ОСОБА_21 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,9118 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,5592 га кад. НОМЕР_6 з метою реалізації права ОСОБА_22 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,9118 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

-площею 9,5592 га кад. НОМЕР_6 з метою реалізації права ОСОБА_23 на безкоштовне отримання земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 1,9118 га згідно ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N 742-IV, пп «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗКУ;

Крім того, позивачі поставили питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни виду використання з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство, відведення земельних ділянок у розмірах, вказаних вище по відношенні до кожного позивача для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності (товарного сільськогосподарського виробництва) Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області за межами населеного пункту на території Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області для подальшого надання у власність.

12 жовтня 2015 року рішенням сесії Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області № 435 - VІ, позивачам в задоволенні поданих заяв було відмовлено.

Не погодившись з діями відповідача, позивачі звернувшись до суду, просили визнати протиправною відмову в задоволенні заяв з наступних підстав.

В п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на який посилається відповідач як на підставу свого рішення зазначено, що учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються такі пільги: «14) першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.»

Як вбачається з процитованої статті закону, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, пільги на отримання учасниками бойових дій земельних ділянок з цільовим призначенням особисте селянське господарство відсутні в законі. А тому посилання відповідача на дану норму закону, на думку позивачів, в обґрунтування свого рішення, є незаконним.

Угоди (меморандуму) між відповідачем та відділом Держгеокадастру в Барвінківському районі Харківської області від 01.10.2015 року на який також посилався відповідач не існує, оскільки така угода як, вказували позивачі з'явилася лише 30 жовтня 2015 року, тобто після їх звернення з заявами до відповідача. Сама угода (меморандум) не містить будь-якої конкретики, та посилається фактично на п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про який було зазначено вище.

Крім того, як вказували позивачі, на час їх звернення, відповідач не мав жодного зареєстрованого учасника бойових дій який міг би скористатися своїм правом, а якщо б і мав, то такий учасник мав б лише першочергове право на отримання інших земель аніж особисте селянське господарство. З рішення ж відповідача вбачається що жоден учасник бойових дій не звертався до сільської ради з заявою про надання у власність будь-яких земель сільської ради.

Про наявність земель комунальної власності жителі села знали досить тривалий час.

Відповідачем з приводу відсутності розгляду питання на постійній комісії про звернення позивачів «З питань АПК та земельних відносин» не зазначено, саме на якій підставі було зроблено висновок щодо необхідності розгляду цього питання на постійно діючій земельній комісії.

А якщо така підстава була, то чому заява не була відкладена на іншу сесію, а розглянуто заяву по суті.

Щодо відсутності на балансі відповідача земельних ділянок на час розгляду заяв, позивачі вказували на ті обставини, що відповідачем не зазначено правових підстав свого рішення.

Крім того, позивачі звертали увагу на те, що рішенням цієї ж сесії №434-VI яке є попереднім відносно оскаржуваного, земельна ділянка площею 6,4379 га кад. НОМЕР_3 щодо якої ставиться питання поділу та виділення була прийнята на баланс відповідача (Додаток №8).

З даного обґрунтування відповідача вбачається як відсутність фактичної обставини не прийняття на баланс сільради, так і відсутність правової підстави прийняття рішення відповідачем.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 118 ЗКУ відповідач, за результатами розгляду заяви зобов'язаний був надати дозвіл проектним організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗКУ громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В ч. 7 ст. 118 ЗКУ зазначено, що єдиною підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів,

Як вбачається з заяв позивачів на приватизацію, на якій проставлена відмітка відповідача про отримання, заяви складені відповідно до вимог чинного законодавства, до якої долучено: копія паспорту громадянина на 4 аркушах; викопіювання з кадастрової карти плану з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки на 1 аркуші; копія довідки по ф.- 6 Зем. про віднесення земель до категорії сільськогосподарського призначення на 1 аркуші; копія витягу земельної ділянки з кадастровим номером на 1 аркуші.

Окрім іншого в заявах позивачами було також зазначено, що земельні ділянки необхідні позивачам для забезпечення себе та членів своїх родин роботою, отримання стабільного заробітку шляхом вирощування та реалізації вирощеної екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм визначених ч. 1 ст. 121 ЗКУ, не користувалися.

Пунктом «б» ст. 12 ЗКУ зазначено, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин відповідно належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні повноваження встановлені у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто, як зазначали позивачі, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають у комунальній власності. Реалізовуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування мають право безоплатно передавати землі у приватну власність громадянам.

Згідно п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського виробництва передаються у власність та надаються у користування громадянам.

З витягу про право власності на спірні земельні ділянки вбачається, що її власником є відповідач.

В порушення статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії відповідач відмовив позивачам у реалізації їх права на приватизацію зазначеної земельної ділянки.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на норми законодавства є загальними нормами, та не містять вичерпної відповіді щодо підстав такої відмови

В ч. 2 152 ЗКУ зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

В статті 19 ЗКУ визначені категорії земель. Згідно п. «а» ч. 1 ст. 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення.

На виконання ст. 19 ЗКУ Держаний комітет України із земельних ресурсів виніс Наказ від 23.07.2010 N 548 ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1011/18306) « Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», про що зазначено в преамбулі Наказу N 548.

Однак Наказ N 548 замість поняття «категорії земель» встановленому в ст. 19 ЗКУ вживає поняття «види цільового призначення земель». Такий висновок підтверджено також п. 1.4. Наказу №548 де зазначено «1.4. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів».

Згідно таблиці наведеній в зазначеному наказі землі сільськогосподарського призначення мають код розділу КВЕД під №01, землі житлової забудови мають код №02, землі громадської забудови код №03, і т.д., що кореспондується зі ст. 22 ЗКУ.

Тобто законодавство встановлює кодування для певного виду цільового призначення (категорії землі).

Розділ №01 має декілька підрозділів серед яких: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

В разі переводу земельної ділянки з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство змінюється лише код підгрупи, сама ж земельна ділянка знаходиться в межах однієї і тієї ж групи №01 - землі сільськогосподарського призначення.

Тобто зміна цільового призначення є зміною категорії землі, зміною виду цільового призначення земель та зміною групи землі під іншим номером ніж №01.

Таким перехід земельної ділянки з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство не є зміною цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, позивачі зазначали, що на час їх звернення з заявами до відповідача про поділ земельних ділянок та передачі цих земель у власність позивачів мали законне право на їх задоволення. Тобто позивачі на час винесення спірного рішення, мали право відповідно до ст.. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742 - ІV, п.п. «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України, на безкоштовне отримання вказаних у позові земельних ділянок.

В цьому зв?язку, звернувшись до суду, позивачі просили визнати протиправною відмову Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни виду використання з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство, відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності (товарного сільськогосподарського виробництва) Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області за межами населеного пункту на території Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області .

Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у адміністративному позову. Крім того, представник позивачів зазначив, що він представляє інтереси всіх позивачів і з мотивувальної частини оскаржуваного рішення та протоколу сесії вбачається, що позивачам відмовлено по суті звернення та заявлених вимог а не на підставі порушення регламенту сесії. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні не ототожнює право подання заяв громадян з часом на подання таких заяв. Тобто, кожен громадянин має право подати заяву у зручний для нього час з урахуванням робочого часу сільської ради , а сільська рада, відповідно до регламенту може розглянути таку заяву в той час, в який вона вважає можливим та законним. В цьому зв?язку представник позивачів наголошує на тлму, що з яких причин відповідач не переніс розгляд заяв позивачів на іншу сесію, якщо їх розгляд на цій сесії порушував регламент. Адже п. 2 оскаржуваного рішення, на який посилається відповідач, зобов'язує позивачів повторно звернутися з такими ж заявами до відповідача. Саме повторність звернення і вказує на відмову у першому.

Коли відповідач наполягає на порушенні регламенту при винесенні оскаржуваного рішення, то це є не що інше, як визнання позову, оскільки це є додатковою підставою визнання недійсним оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідач в тому ж 2 пункті рішення зазначив, що при повторному зверненні заявлені вимоги будуть розглянуті згідно чинного законодавства України. Тим самим відповідач вказував на те, що спірне рішення не було розглянуто згідно чинного законодавства. Заяви позивачів на сесії не було розглянуто та не передано на розгляд постійно діючої земельної комісії. Не передавалися вказані заяви позивачів для розгляду і на наступні сесії сільської ради.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що за рішенням ХLVІІ сесії VІ скликання № 435 - VІ від 12 жовтня 2015 року було відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_1 ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни виду використання з аграрного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство, відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності (товарного сільськогосподарського виробництва) Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області за межами населеного пункту на території Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області та подальшого надання у власність. В зв'язку з тим, що вищеназвані подані заяви громадян не були розглянуті відповідно до законодавства України на постійній комісії «З питань агропромислового комплексу та земельних відносин» та на час надходження заяв земельні ділянки, на які претендують громадяни, ще не були прийняті на баланс сільської ради (а.с. 134).

Згідно заяв, позивачі 12 жовтня 2015 року письмово зверталися до Великокомишувахської сільської ради с питань поділу земельних ділянок з метою їх права на безкоштовне отримання земельних ділянок під особисте селянське господарство та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни виду використання з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство, відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності (товарного сільськогосподарського виробництва) Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області за межами населеного пункту на території Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області(а.с. 34 - 55).

Відповідно до витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування від 28.05.2015 року за власником - територіальною громадою сіл Велика Комишуваха та Барабашівка Барвінківського району Харківської області в особі Великокомихувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області зареєстровано право на земельну ділянку площею 6.4379 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.124).

Відповідно до витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування від 17.09.2015 року за власником - територіальною громадою сіл Велика Комишуваха та Барабашівка Барвінківського району Харківської області в особі Великокомихувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області зареєстровано право на земельну ділянку площею 9.2395 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.126).

Відповідно до витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування від 17.09.2015 року за власником - територіальною громадою сіл Велика Комишуваха та Барабашівка Барвінківського району Харківської області в особі Великокомихувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області зареєстровано право на земельну ділянку площею 9.5592 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.128).

Відповідно до витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування від 17.09.2015 року за власником - територіальною громадою сіл Велика Комишуваха та Барабашівка Барвінківського району Харківської області в особі Великокомихувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області зареєстровано право на земельну ділянку площею 9.0252 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.130).

Відповідно до витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування від 17.09.2015 року за власником - територіальною громадою сіл Велика Комишуваха та Барабашівка Барвінківського району Харківської області в особі Великокомихувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області зареєстровано право на земельну ділянку площею 6.0096 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.132).

Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на який посилається відповідач, як на підставу відмови поданих заяв позивачів у рішенні, зазначено, що учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються пільги у вигляді першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Суд погоджується з думкою позивачів у тому, що для вказаної категорії осіб на час винесення рішення сесії, пільги на отримання учасниками бойових дій земельних ділянок з цільовим призначенням особисте селянське господарство - відсутні в законі. Крім того, представником відповідача не надано доказів, що саме особи вказаної категорії на час винесення рішення, зверталися з вказаних вище питань до сільської ради.

Представником відповідача також не надано доказів стосовно тих обставин, що на час винесення рішення сесії існувала угода (меморандум) між відповідачем та відділом Держгеокадастру в Барвінківському районі Харківської області з посиланням на п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд також погоджується з доводами позивачів з приводу того, що відповідачем не зазначено та не аргументовано, саме на якій підставі було зроблено висновок щодо розгляду питання, викладених позивачами у заявах, необхідності розгляду питання на постійно діючий земельній комісії. А коли така підстава була, то з яких причин заяви не було відкладено на розгляд іншої сесії та розглянуто по суті.

Суд також приймає до уваги заяву позивачів з приводу того, що на час розгляду питань позивачів, земельні ділянки не перебували на балансі відповідача, що спростовується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Крім того, позивачами надано докази стосовно того, що земельна ділянка площею 6,4379 га кад. НОМЕР_3 щодо якої ставиться питання поділу та виділення була прийнята на баланс відповідача (Додаток №8).

Статтею 118 Земельного Кодексу України, встановлений порядок реалізації права на безкоштовне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, а саме: громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність чи комунальної власності у власність в відповідно до повноважень, визначених ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 118 ЗКУ відповідач, за результатами розгляду заяви зобов'язаний був надати дозвіл проектним організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗКУ громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В ч. 7 ст. 118 ЗКУ зазначено, що єдиною підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як вбачається з поданих заяв позивачів на приватизацію, на якій проставлена відмітка відповідача про отримання, заяви складені відповідно до вимог чинного законодавства, до якої долучено: копія паспорту громадянина на 4 аркушах; викопіювання з кадастрової карти плану з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки на 1 аркуші; копія довідки по ф.- 6 Зем. про віднесення земель до категорії сільськогосподарського призначення на 1 аркуші; копія витягу земельної ділянки з кадастровим номером на 1 аркуші.

Окрім іншого в заявах позивачами було також зазначено, що земельні ділянки необхідні їм для забезпечення себе та членів своїх родин роботою, отримання стабільного заробітку шляхом вирощування та реалізації вирощеної екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм визначених ч. 1 ст. 121 ЗКУ не користувалися.

Пунктом «б» ст. 12 ЗКУ зазначено, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин відповідно належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні повноваження встановлені у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто, як зазначали позивачі, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають у комунальній власності. Реалізовуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування мають право безоплатно передавати землі у приватну власність громадянам.

Згідно п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського виробництва передаються у власність та надаються у користування громадянам.

В порушення статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії відповідач відмовив позивачам у реалізації мого права на приватизацію зазначеної земельної ділянки.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на норми законодавства є загальними нормами, та не містять вичерпної відповіді щодо підстав такої відмови

В ч. 2 152 ЗКУ зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

В статті 19 ЗКУ визначені категорії земель. Згідно п. «а» ч. 1 ст. 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення.

На виконання ст. 19 ЗКУ Держаний комітет України із земельних ресурсів виніс Наказ від 23.07.2010 N 548 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1011/18306) «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», про що зазначено в преамбулі Наказу N 548.

Однак Наказ N 548 замість поняття «категорії земель» встановленому в ст. 19 ЗКУ вживає поняття «види цільового призначення земель». Такий висновок підтверджено також п. 1.4. Наказу №548 де зазначено «1.4. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів».

Згідно таблиці наведеній в зазначеному наказі землі сільськогосподарського призначення мають код розділу КВЕД під №01, землі житлової забудови мають код №02, землі громадської забудови код №03, і т.д., що кореспондується зі ст. 22 ЗКУ.

Тобто законодавство встановлює кодування для певного виду цільового призначення (категорії землі).

Розділ №01 має декілька підрозділів серед яких: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

В разі переводу земельної ділянки з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство змінюється лише код підгрупи, сама ж земельна ділянка знаходиться в межах однієї і тієї ж групи №01 - землі сільськогосподарського призначення.

Тобто зміна цільового призначення є зміною категорії землі, зміною виду цільового призначення земель та зміною групи землі під іншим номером ніж №01.

Таким перехід земельної ділянки з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство не є зміною цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільового призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому до зміни цільового призначення землі.

ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі 6 - 32 цс 15 від 8 квітня 2015 року.

Окрім того, позивачі зазначали, що на час їх звернення з заявами до відповідача про поділ земельних ділянок та передачі цих земель у власність позивачів, мали право на їх задоволення. Тобто позивачі на час винесення спірного рішення, мали право відповідно до ст.. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742 - ІV, п.п. «в» ч. 3 ст. 116 та п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України, на безкоштовне отримання вказаних у позові земельних ділянок.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на порушення ст. ст. 104, 105, 106, 99 - 102 КАСУ вважаючи їх надуманими та безпідставними. При цьому особисте волевиявлення позивачів підтверджується їхніми особистими підписами при зверненні сільської ради.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що позивачам відмовлено по суті звернення та заявлених вимог а не на підставі порушення регламенту.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не ототожнює право подання заяв громадян з часом на подання таких заяв. Тобто, кожен громадянин має право подати заяву у зручний для нього час, з урахуванням робочого часу сільської ради, а сільська рада, відповідно до регламенту може розглянути таку заяву в той час, в який вона вважає можливим та законним. В цьому зв'язку, суд погоджується з доводами представника позивачів в тому, з яких причин відповідач не переніс розгляд заяв позивачів на іншу сесію, якщо їх розгляд на цій сесії порушував регламент. Адже п. 2 оскаржуваного рішення, на який посилається відповідач, зобов'язує саме позивачів повторно звернутися з такими ж заявами до відповідача. Саме повторність звернення і вказує на відмову у першому.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пропозиції, зауваження, висловлені депутатами на цій сесії ради або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради, або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення громадян розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

З наведеного вбачається, що сільська рада могла не прийняти оскаржуваного рішення а передати його на розгляд постійно діючої земельної комісії, а рішення винести на іншій сесії за результатми висновків земельної комісії протягом одного місяця з дня надходження заяв.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, при вирішенні справи судом застосовуються для вирішення законних прав та свобод громадянина, якщо такі були порушені з боку суб'єкта ладних повноважень чинні нормативно правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність, обґрунтованість та законність рішення ХLVІІ сесії VІ скликання № 435 - VІ від 12 жовтня 2015 року, яким було відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_1 ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни виду використання з аграрного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство, відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності (товарного сільськогосподарського виробництва) Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області за межами населеного пункту на території Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області та подальшого надання у власність.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 71, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України,Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про особисте селянське господарство», суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18. ОСОБА_1, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 до Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Великокомишувахської сільської ради Барвінківського району Харківської області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_1, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 рішенням ХLVІІ сесії VІ скликання № 435 - VІ від 12 жовтня 2015 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни виду використання з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство, відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності (товарного сільськогосподарського виробництва) Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області за межами населеного пункту на території Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області та подальшого надання у власність.

Зобов?язати Великокомишуваську сільську раду Барвінківського району Харківської області винести рішення про поділ земельних ділянок: