Ухвала суду № 59684371, 10.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1478/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

10.08.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Суржика М.М.

секретар Гусак А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Захдінкомбанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Західінкомбанк»» до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, приватного підприємства «Центросталь ТМ» про стягнення кредитної заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, приватного підприємства «Центросталь ТМ» про стягнення кредитної заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 25 червня 2007 року між Банком та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів в сумі 1 000 000 грн. зі сплатою 21 % річних на строк до 20 грудня 2010 року. Додатковими договорами до кредитного договору змінювався розмір процентної ставки та розмір кредитної лінії , змінено термін користування коштами до 24 серпня 2012 року.

На забезпечення виконання умов договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 25 листопада 2011 року № 1623, за умовами якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Також між Банком та ПП «Центросталь ТМ» в забезпечення виконання умов кредитного договору, 17 серпня 2010 року було укладено договір застави, за умовами якого в заставу о передано належний ПП прес гідравлічний.

Позичальник належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого виникла непогашена кредитна заборгованість в сум і 2 481 590,32 грн., з яких 1 003 165 грн. сума основної кредитної заборгованості; 905 750,63 грн. - несплачені проценти за користування кредитом; 572 674 грн. штраф за невиконання умов договору.

Відповідно до постанови НБУ від 22 липня 2014 року № 433 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 липня 2014 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» та визначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку. Уповноважена особа просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 2 481 590,32 грн.. В рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 серпня 2008 року на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 шляхом надання Банку права від свого імені продати предмет іпотеки,а також звернути стягнення на предмет застави - прес гідравлічний, 2008 року випуску, що належить ПП «Центросталь ТМ» (а.с.1-5).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору від 25 червня 2007 року на користь ПАТ «Західінкомбанк» в сумі 2 481 590,32 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 37 223,85 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.164-169).

В апеляційній скарзі Уповноважена особа просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави (а.с.180-183).

Рішення в частині задоволення позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не оскаржується.

В судове засідання апеляційної інстанції Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» не прибула, надала письмову заяву, в якій просить розглянути справи в її відсутність, апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила заочне рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 25 червня 2007 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, повним правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк» та підприємцем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0303/175, за яким позичальнику надано кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів в сумі 1000000, 00 грн., зі сплатою 21 % річних. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору термін користування кредитними коштами встановлювався до 20.12.2010 року (а.с. 7)

Додатковими угодами до кредитного договору неодноразово вносилися зміни щодо розміру кредиту, процентної ставки. Додатковою угодою від 25.08.2011 року, зокрема, було змінено розмір наданих кредитних коштів до 11564126, 00 грн. зі сплатою 21% річних, а також змінено термін користування кредитними коштами до 24.08.2012 року включно (а.с. 9-22).

Для додаткового забезпечення зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - позичальника за кредитним договором № 0303/175 від 25 червня 2007 року та додаткової до нього угоди № 0303/175-DU/ХІ від 25 серпня 2011 року, між позивачем та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 25.08.2011 року, зареєстровано в реєстрі за № 1623, за умовами якого, ОСОБА_2, як іпотекодавець передала квартиру № 9, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 61, 14 кв.м, житловою площею 35,9 кв.м.. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 10 квітня 2006 року.

Відповідно до п.3.5 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки - 335 564 грн.(а.с.27-30).

Також в забезпечення виконання умов кредитного договору та додаткових договорів до нього, між Банком, та Приватним підприємством «Центрсталь ТМ» укладено договір застави № 0303/175-Z-II від 17.08.2010 року. За умовами договору ПП «Центросталь ТМ» надало в заставу прес гідравлічний Y83-250В UA, виробництва Китай, 2008 року випуску, що належить заставодавцю на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 04 травня 2010 року (а.с.24-26).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Банку до ПП «Центросталь ТМ» про звернення стягненя на заставне майно, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянув його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

За положеннями частини першої статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Такі спори розглядаються господарськими судами.

Частинами першою і другою статті 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-745цс15, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1521 цс 15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1599-цс15, від 17 лютого 2016 року № 6-1965 цс 15.

Відповідно до ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав,визначених ст.205 ЦПК України.

Таким чином, зазначена справа в частині позовних вимог Банку до ПП «Центросталь ТМ» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому ухвалене у справі судове рішення в частині позову до ПП «Центросталь ТМ» про звернення стягнення на заставне майно підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині позовних вимог.

Також відповідно до вимог частини другої статті 206 ЦПК України суд повідомляє банк, що розгляд його позовних вимог до ПП «Центросталь ТМ» про звернення стягнення на заставне майно віднесено до юрисдикції господарських судів.

Звертаючись з позовом до ОСОБА_2, як іпотекодавця, Банк просив суд звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3 шляхом надання ПАТ «Західінкомбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення дій по реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником

основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої

вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на

предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12

цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на

підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з

договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно статті 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші

встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет

іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого

договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку,

встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет

іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у

порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Пунктом 7.3.3.2. іпотечного договору передбачено, що іпотеко держатель має право продати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку». Ціною продажу є ціна, що буде визначена на підставі звіту про оцінку предмету іпотеки, виконаного незалежним експертом (суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Заонк Украхни «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Сторони домовились, що кандидатура належного експерта - суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно. Реалізація зазначеного позасудового способу врегулювання повинна бути здійсненна із дотриманням вимог ст.38 Закону України «Про іпотеку». Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цього договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Для реалізації іпотекодержателем права звернути стягнення на предмет іпотеки способом, визначеним даним підпунктом, іпотекодавець, керуючись ст.237-239 ЦК України, доручає іпотеко держателю отримувати витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно (для відчуження) щодо предмета іпотеки, а також представляти інтереси іпотекодавця в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації, установах, організаціях та підприємствах (незалежно від їх форм власності) з питань, пов'язаних із предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви та запити, а також отримувати будь-які документи відносно предмета іпотеки.

При цьому іпотекодавець свідчить, що для виконання іпотеко держателем дій, визначених даним підпунктом, будь-якої окремої довіреності не вимагається (окрім повноважень, окреслених у довіреності обумовленої вище).

Відповідно до п.7.4 іпотечного договору підпункти 7.3.3.1, 7.3.3.2 цього договору є договором про задоволення вимог іпотеко держателя в розумінні ст.36 Закону України «Про іпотеку», що надає право іпотекодержателю на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 628 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем обрано позасудовий порядок врегулювання питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згода іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя підтверджена умовами п.7.3.3.2 іпотечного договору та підписанням договору іпотекодавцем.

Банком не надано доказів порушення його прав щодо продажу від свого імені предмета іпотеки відповідно до умов п.7.3.3.2. іпотечного договору та наявності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно в судовому (примусовому) порядку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо підстав відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як свідчать матеріали справи, заочним рішенням суду першої інстанції судовий збір стягнуто судом з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід держави.

Сам відповідач заочне рішення в цій частині не оскаржив. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» уповноважений представляти інтереси ОСОБА_3, зокрема щодо оскарження вказаного заочного рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд позбавлений права переглядати рішення суду в частині, в якій воно не оскаржено.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч. 1 ст.205, ч.1 ст.310, ст.308, ст.ст.313,315 ЦПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» задовольнити частково.

Скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» до Приватного підприємства «Центросталь ТМ» про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення кредитної заборгованості, провадження у справі в цій частині закрити.

В частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

М.М.Суржик