Ухвала суду № 59682844, 12.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-322/2011

Провадження № 11-кп/779/379/2016

Категорія ч.3 ст.258 КК України

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Васильєв О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.

суддів Шкрібляка Ю.Д., Кривобокової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук І.Я.

прокурора Паньківа П.Д.

захисника засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного йому вироком Івано-Франківського міського суду від 12.09.2012 року.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вирок Івано-Франківського міського суду від 12.09.2012 року набрав законної сили, він підлягає до виконання і може бути зміненим не інакше, як у випадках, що передбачені вимогами КПК України. Незгода учасників процесу з прийнятим судовим рішенням за жодних обставин не може бути підставою для звільнення засудженого від призначеного судом покарання. А тому клопотання захисника ОСОБА_2 про звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі є незаконним, необґрунтованим, вимоги якого не ґрунтуються на відповідних нормах КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та невмотивованою. Звертає увагу на те, що ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2016 року, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови в зарахуванні засудженому ОСОБА_3 строку попереднього ув'язнення у строк покарання, було встановлено, що правила закріплені в ст. 72 КК України щодо зарахування строку попереднього ув'язнення у строк позбавлення волі розповсюджуються лише на осіб, яким призначено строковий вид покарання. Вважає, що наведене свідчить про те, що відмова в зарахуванні строку попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі особам, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі відповідно до Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р. та ст. 72 КК України не проводиться в зв'язку з тим, що у вказаній статті покарання у виді довічного позбавлення волі не зазначено. Вказує, що клопотання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання ґрунтується на нормах чинного законодавства та подано до суду відповідно до ст.ст.537, 539 КПК України, ст.72 КК України, які регулюють порядок вирішення судом питань, пов'язаних з виконанням вироку, в тому числі, при відповідних обставинах звільнення особи від покарання. При цьому, суд, відхиляючи клопотання, не вказав які норми чинного законодавства було порушено при подачі клопотання та не обґрунтував, чому не можна звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року та звільнити від відбування покарання ОСОБА_3, засудженого до довічного позбавлення волі відповідно до ч.5 ст.72 КК України.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги задовольнити;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Івано-Франківського міського суду від 19.09.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Вирішено строк відбуття покарання рахувати з 22.08.2010 року (а.п. 48-61 т.8).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2013 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, вказаний вище вирок залишено без змін (а.п. 160-167 т. 8.).

Вирок суду першої інстанції набув чинності 26.02.2013 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2016 року відмовлено у зарахуванні засудженому ОСОБА_6 строку попереднього ув'язнення у строк покарання, у зв'язку із тим, що вимоги Закону не поширюються на осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Вказану ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2016 року.

Зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, яку подано в інтересах засудженого ОСОБА_3 вбачається, що він обґрунтовуючи законність своїх вимог щодо звільнення засудженого від призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі, вважає, що в зв'язку з тим, що покарання у виді довічного позбавлення волі не передбачено ч.1 ст.72 КК України, то відповідно до вимог ч 5 ст.72 КК України засуджений підлягає звільненню від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки при призначенні основного покарання, не зазначеного в ч.1 ст.72 КК України, суд зобов'язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.

Колегія суддів вважає, що вищевказані доводи апеляції захисника ОСОБА_2, яку подано в інтересах засудженого ОСОБА_3, необхідно визнати неспроможними, оскільки вони не відповідають чинному кримінальному закону.

Так, вироком Івано-Франківського міського суду від 19.09.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України та засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ст.51 КК України, встановлені відповідні види покарань, які можуть бути застосовані до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, до яких віднесено і довічне позбавлення волі, а ч.1 ст.64 КК України встановлено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Ст. 72 встановлені відповідні правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення. Зокрема, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.2 ст.70 КК України при складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КК України при складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Таким чином, вимоги ст.72 КК України в частині визначених правил складання покарань та встановленого співвідношення покарань при їх переводі з менш суворого виду покарання в більш суворий, не розповсюджуються на такий вид покарання як довічне позбавлення волі, який є найсуворішим видом покарання у кримінальному праві України і поглинає менш суворі покарання при складанні покарань.

За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_2 стосовно того, що відповідно до вимог ч 5 ст.72 КК України засуджений підлягає звільненню від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки таке покарання не зазначено в ч.1 ст.72 КК України, не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на безпідставність доводів захисника ОСОБА_2 стосовно звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки його твердження про те, що вказане покарання взагалі не могло бути призначено засудженому, не відповідає вимогам кримінального закону.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вирок Івано-Франківського міського суду від 12.09.2012 року набрав законної сили, підлягає до виконання і може бути зміненим не інакше, як у випадках, що передбачені вимогами КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376,404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців із дня проголошення, а засудженим - той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий О.П. Васильєв

Судді: Ю.Д. Шкрібляк

Н.М. Кривобокова