Рішення № 59682298, 03.08.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17666/15-ц

Провадження № 2/344/2314/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 р. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

секретаря Прокопів С.Р.

позивача ОСОБА_1, представників позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 і третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання дій незаконними, зобов`язання здійснити дії,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що відповідачка є власником земельної ділянки за адресою м. Івано-Франківськ Калуське шосе кадастровий номер 2610100000010040084, на якій збудувала чотирьох поверховий будинок. Позивачі є власниками сусідніх земельних ділянок біля спірного будинку відповідачки. Згідно генерального плану м. Івано-Франківськ територія знаходження вказаних земельних віднесена до садибної житлової забудови. Цільове призначення земельної ділянки відповідачки визначена як будівництво та обслуговування житлового будинку. На час будівництва відповідачка повідомила позивачів про намір здійснити будівництво житлової садиби, тому позивачі погодились надати згоду на підключення до мереж постачання. Збудований відповідачкою будинок позивачі вважають самочинним будівництвом і на підставі п. 7 ст. 376 ЦК України просили суд про визнання незаконними дій щодо будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою м. Івано-Франківськ Калуське шосе кадастровий номер 2610100000010040084 без належної документації та з істотними порушеннями будівельних та протипожежних норм і правил, зобов`язання відповідачки знести об`єкт будівництва - багатоквартирний будинок на земельній ділянці за адресою м. Івано-Франківськ Калуське шосе кадастровий номер 2610100000010040084, зобов`язати відповідачку здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки за адресою м. Івано-Франківськ Калуське шосе кадастровий номер 2610100000010040084 у відповідності до чинних будівельних норм, стандартів і правил та цільового призначення земельної ділянки.

В судовому засіданні позивачка та її представники подали суду клопотання про призначення експертизи та після повернення суду із нарадчої кімнати представники позивачки самовільно залишили судове засідання та не подали до суду заяв щодо оголошення перерви в судовому засідання, не надали суду доказів про наявність поважних причин для цього. В судовому засіданні позивачка просила суд про відкладення судового засідання з підстав не з`явлення в нього її представників, після виходу суду з нарадчої кімнати щодо розгляду клопотання позивачки та її представників, хоча обов`язок забезпечення присутності представників в судовому засіданні законом покладено безпосередньо на сторону, яка запросила собі представника. В наступному, за усним клопотанням позивачки для її ознайомлення з матеріалами справи судом було оголошено перерву на 10 хвилин, однак позивачка не з`явилась для ознайомлення з матеріалами справи, а також перебуваючи в коридорі суду, під залою судових засідань, після запрошення секретарем судового засідання позивачки та представника відповідачки до зали судових засідань, позивачка відмовилась від повернення до зали судових засідань, не подала до суду будь-яких клопотань, не надала доказів щодо наявності поважних причин для оголошення перерви.

Вказані дії позивачки та її представників представник відповідача просив розглядати в якості дій щодо умисного затягування судового розгляду, оскільки усі подані документи представником надавались в іншому судовому засіданні, в яких позивачка особисто брала участь, раніше позивачка та її представники ознайомлювались із матеріалами відповідних проваджень та із наданими документами, частину із вказаних документів саме позивачкою долучено до її позову, частину з них нею отримано у відповіді на запити її представників до відповідних контролюючих органів, а також і попередні кілька судових засідань представники позивачки використовували для затягування судового розгляду.

Відповідно до п. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини залежно від соціальної значимості спору для позивача суд може самостійно вирішити питання про продовження його розгляду за обставин неявки позивача в судове засідання і не подання позивачем письмової заяви про припинення судового розгляду. Продовження судового розгляду також обумовлена необхідністю забезпечення реалізації положень принципу юридичної визначеності у даному спорі, що передбачає вирішення спору за обставин звернення позивачем до суду.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд про продовження судового розгляду, оскільки позивач та його представники затягують судовий розгляд та не подали заяви про відмову від позову. Також представник відповідача надав суду пояснення про те, що відповідачка здійснила будівництво спірного будинку на підставі розробленої проектно-технічної документації, без порушення будь-яких норм в галузі містобудування, без порушення будь-яких державних будівельних нормативів і стандартів, в межах площі земельної ділянки відповідачки; на земельній ділянці, що відведена для відповідного виду користування; у даному спорі раніше вже було ухвалено рішення адміністративного суду, яким скасовано рішення про зупинення декларації; законодавство не передбачає правових підстав для визнання дій забудовника незаконними, оскільки він не є органом державної влади чи місцевого самоврядування; відповідно до державного акту на землю цільове призначення земельної ділянки житлова чи громадська забудова; власник на власний розсуд, без погодження із будь-ким, незалежно від волі інших осіб здійснює володіння та користування земельною ділянкою на підставі її цільового призначення; містобудівні умови та обмеження є чинними; відповідно до ДБН 360.92 садибна забудова не повинна перевищувати чотири поверхи, однак в одній із частин будинок складають три поверхи і лише в іншій частині чотири поверхи, що також обумовлено нерівністю земельної ділянки; відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради район, в якому знаходиться спірна земельна ділянка на даний час вже відноситься до малоповерхової, а не садибної забудови; перед будівництвом відповідачкою розроблено проект будівництва, який пройшов державну експертизу, отримано декларацію на початок будівельних робіт; відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, однак спірне будівництво не порушує жоден із вказаних імперативів; після завершення будівництва відповідач звернувся до суб`єкта експертної діяльності, якого раніше просив залучити позивач, який надав висновок про відповідність будівництва державним будівельним нормативам; відповідно до правових позицій Верховного Суду України навіть за умови визнання будівництва самочинним воно підлягає знесенню тільки у разі відмови забудовника привести будівництво до існуючих норм і стандартів за позовами компетентних державних органів, а не сусідів; відповідно до правових позицій Верховного Суду України знесення будівництва за позовом сусідів може бути здійснено виключно у разі порушення будівництвом їх речових прав на землю, тобто коли має місце самовільне захоплення частини земельної ділянки, а не на підставі абстрактних припущень про зменшення інсоляції та, про зміну вартості земельних ділянок позивачів; позивачі не довели зменшення вартості їх земельних ділянок внаслідок будівництва відповідачкою будинку на підставі дозвільної документації; в позові зазначено на його підставу про те, що в процесі експлуатації будинку жильці будуть ставити свої автомобілі на вулиці, де проживають позивачі взагалі є очевидним припущенням.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №10902041 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 2610100000010040099.

Відповідно до державного акту від 19/06/2009 р. ОСОБА_15 є власником земельної ділянки по вул. Гімназійна, 6 в м. Івано-Франківськ для обслуговування житлового будинку.

Відповідно до державного акту № 849768 ОСОБА_9 є власником земельної ділянки по вул. Гімназійна 18 в м. Івано-Франківськ для обслуговування житлового будинку.

Відповідно до державного акту №932361 ОСОБА_10 є власником земельної ділянки в районі Калуського шосе в м. Івано-Франківськ.

Відповідно до будівельного паспорту №61/15-51 ОСОБА_10 передбачала здійснити на спірній земельній ділянці будівництво індивідуального житлового будинку.

Відповідно до інформації Департаменту будівництва та архітектури від 15/07/2015 р. ОСОБА_10 надано містобудівні умови та обмеження для реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний триповерховий житловий будинок.

Відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови від 17/06/2015 р. відповідачці надано погодження на реконструкцію незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний триповерховий житловий будинок.

Відповідно до інформації Департаменту будівництва та архітектури від 31/08/2015 р. згідно чинного на той час генерального плану територія в районі вулиць Лятошинського-Хоминишина територія садибної забудови.

20/07/2015 р. видано декларацію на початок виконання будівельних робіт будівництва 3 поверхів, площею 839,78 кв.м.

24/12/2015 р. видано декларацію на початок виконання будівельних робіт з реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок три поверхи та цоколь.

29/12/2015 р. зареєстровано декларацію про готовність спірного об`єкта будівництва до експлуатації у встановленому законом порядку багатоквартирного житлового будинку в три поверхи та цоколь.

Відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності, довговічності об`єкта будівництва поверховість об`єкта складає три поверхи.

В 2015 році відповідачка замовила складення містобудівного розрахунку реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку на вул. Гімназійній в м. Івано-Франківськ.

26/11/2015 р. відповідачка уклала договір про пайову участь замовників у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та в наступному 01/12/2015 р. сплатила 5000 гривень, 15/12/2015 р. сплатила 41356,27 гривень, 30/12/2015 р. сплатила 180000 гривень.

Відповідно до висновку №1/03/03 від 03/03/2016 р. судового будівельно-технічного експерта ОСОБА_16 проектно-технічна документація на будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Гімназійна 17 в м. Івано-Франківськ розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до її цільового призначення.

Проектно-будівельна фірма «Конструктив» розробило робочий проект «Реконструкції незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок на вул. Гімназійній в м. Івано-Франківськ».

Відповідно до розрахунку інсоляції житлового будинку на Хоминишина 14 в м. Івано-Франківськ тривалість інсоляції забезпечує встановлений законодавством норматив.

Відповідно до п. 3 ст. 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

13/06/2016 р. представник відповідачів подав заяву про розгляд справи без його участі, позову підтримав і просив задовольнити.

Відповідно до п. 3.19 ДБН 360-92 район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів.

При цьому позивачами не доведено обставин будівництва спірного будинку не на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Досліджені судом докази вказують на те, що на час будівництва, реконструкції будівництва та прийняття будівництва в експлуатацію відсутні правові підстави для висновку про самочинність спірного будівництва.

В позовній заяві зазначено лише на припущення позивачів про порушення відповідачем порядку будівництва спірного будинку.

Разом з цим представником відповідача надано суду пояснення, які не спростували позивачі про те, що на даний час за рішенням Івано-Франківської міської ради район спірної забудови відноситься до малоповерхової, а не садибної забудови. В свою чергу відповідно до генплану району, в якому перебуває спірна земельна ділянка передбачено здійснювати садибну забудову.

Іншою підставою позову було те, що спірний будинок складається із чотирьох поверхів, що перевищує дозволені законодавством норми. Разом з цим в п. 3.19 ДБН 360-92 передбачено можливість будівництва житлових садиб не більше 4 поверхів, що і здійснено відповідачем.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

В ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обовязковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Генеральний план населеного пункту не передбачає заборони забудови спірної земельної ділянки. Відповідачем розроблено проектну документацію на спірне будівництво.

В п. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що субєкти містобудування зобовязані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва обєктів.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво обєктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів; 6) реєстрація права власності на обєкт містобудування.

Також відповідачем дотримано, встановленого законом порядку забудови спрної земельної ділянки.

Даний спір виник між сторонами з приводу реалізації відповідачем свого права на забудову земельної ділянки та не задоволенням позивачами порушенням їх речових прав на земельні ділянки, що перебувають у їх власності. Отже позивачі зобов`язані довести перед судом обставину безпосереднього порушення відповідачем їх речових прав на їх земельні ділянки у спосіб будівництва спірного будинку.

Відповідно до п. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Однак позивачами не доведено обставин істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил. Крім цього відповідно до п. 7 ст. 376 ЦК України право на подання позову у зазначеному випадку належить виключно компетентному органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а не позивачам.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-180 цс14 за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Факту порушення будь-яких речових прав позивачів ними перед судом не доведено.

Відповідно до п. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва обєкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого обєкта та компенсацію витрат, повязаних з таким знесенням.

Доказів про видання щодо спірного будівництва, передбачених законом приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання позивачі суду не надали.

Разом з цим у разі здійснення самочинного будівництва законом в п. 7 ст. 376 ЦК України визначено спеціальний правовий наслідок відповідних дій, саме у формі зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

І тільки у разі, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Однак в позові одночасно вказано на прохання позивачів про знесення спірного будинку та зобов`язання відповідача здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки.

Тобто у спосіб, що передбачений законом, позивачі не просили суд про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, а просили суд про зобов`язання відповідача здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки.

Разом з цим судом встановлено, що будівництво спірного будинку здійснено на основі та у відповідності до технічної проектної документації на відповідне будівництво та з отриманням дозволів на початок робіт. Також спірне будівництво прийнято до експлуатації у порядку, що встановлений законом.

При цьому в позові абсолютно не обґрунтовано правових підстав та змісту дії, про яку просили позивачі, а саме: про зобов`язання відповідача здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки, адже позивачі не довели незаконності проекту будівництва, а вказували на невідповідність будівництва його проекту.

Отже у вказаній частині позов позбавлений будь-яких правових підстав, а тому є надуманим.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ст. 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відношення власності є абсолютним речовим відношенням, а тому зміст права власності передбачає зобов`язання усіх учасників цивільних відносин не порушувати право власності особи.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином за вказаного правового регулювання на позивачів покладено обов`язок довести перед судом незаконність спірного будівництва та істотного відхилення будівництва від його проекту, істотного порушення такими діями саме речових прав позивачів.

Натомість позов засновано на припущенні позивачів про недозволену поверховість будівництва, можливість незадоволення інтересів в майданчиках осіб, які придбають квартири у спірному будівництві, зниження інсоляції, самочинності будівництва, відсутності проходів.

Однак в п. 1 ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з цим в судовому засіданні представник відповідачів спростував усі підстави позову, зазначені в позовній заяві.

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі суд повинен вирішити справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, незалежно від того вірно чи помилково позивач просить застосувати ту чи іншу правову норму.

В свою чергу відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

В п. 6 ст. 13 ЦК України, вказано, щоу разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Таким чином, позов позбавлено будь-яких правових підстав, а тому він не підлягає до задоволення.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконними дій щодо будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці за адресою м. Івано-Франківськ Калуське шосе кадастровий номер 2610100000010040084 без належної документації та з істотними порушеннями будівельних та протипожежних норм і правил, зобов`язання відповідачки знести об`єкт будівництва - багатоквартирний будинок на земельній ділянці за адресою м. Івано-Франківськ Калуське шосе кадастровий номер 2610100000010040084, зобов`язати відповідачку здійснити коректуру проекту забудови земельної ділянки за адресою м. Івано-Франківськ Калуське шосе кадастровий номер 2610100000010040084 у відповідності до чинних будівельних норм, стандартів і правил та цільового призначення земельної ділянки, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення через місцевий суд. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський