Ухвала суду № 59678581, 15.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4693/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Межевича М.В., Хрімлі О.Г., секретаря Козуб А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколінія» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм «Р», «В1», -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду містка Києва від 30 червня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, про що складено відповідний Акт від 16 грудня 2015 року № 3/26-15-13-01-03/32013204 (надалі - Акт №3), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.17-48).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 1 118 034,00 грн. податку на прибуток за 2014 р.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201.10 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 455 035,00 грн. податку на додану вартість, у тому числі за вересень 2014 р. на 62 541,00 грн., за грудень 2014 р. на 392 494,00 грн., та на 38 456,00 грн. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2014 р.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року форми «Р» № 10/26-15-13-01-03, № 11/26-15-13-01-03 та форми «В1» № 075/26-15-13-01-03, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.49-51), якими збільшено на 568 794,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 455 035,00 грн. за основним платежем та на 113 759,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); збільшено на 1 677 051,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у тому числі на 1 118 034,00 грн., за основним платежем та на 559 017,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); зменшено на 38 456,00 грн. суму бюджетного відшкодування за вересень 2014 р. з податку на додану вартість та нараховано 9 614,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарги» від 11.03.2015 року №5185/6/99-99-10-01-01-15 (Т.1, а.с. 52-56), зокрема залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2015 № 10/26-15-13-01-03, №11/26-15-13-01-03 з урахуванням листа ГУ ДФС у м. Києві від 29.02.2016 р. № 4598/10/26-15-13-01-03 (податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.02.2016 р. №075/26-15-13-01-03), а скаргу, у відповідній частині - без задоволення.

Між Публічним акціонерним товариством Страхова компанія «Кремінь» (Страховиком) та Позивачем (Страхувальником) укладено Договір добровільного страхування фінансових ризиків від 01.10.2013 р. №1014370-08-01-13 (т.1 а.с. 69-71), предметом якого є страхування майнових інтересів, пов'язаних зі збитками або витратами, понесеними Страхувальником при здійсненні ним комерційної діяльності.

До зазначеного Договору Сторонами укладено Адендуми № 1 від 14.10.2013 р., № 2 від 07.11.2013 р., № 3 від 14.11.2013 р., № 4 від 20.12.2013 р., № 5 від 26.12.2013 р., № 6 від 23.05.2014 р., № 7 від 06.08.2014 р., № 8 від 07.08.2014 р., № 9 від 13.08.2014 р., № 10 від 21.08.2014 р., № 11 від 11.09.2014 р., № 12 від 03.10.2014 р., № 13 від 09.10.2014 р., № 14 від 03.10.2014 р., № 15 від 14.10.2014 р., № 16 від 14.10.2014 р., № 17 від 14.10.2014 р., № 18 від 14.10.2014 р., № 19 від 14.10.2014 р., № 20 від 14.10.2014 р., № 21 від 15.10.2014 р., № 22 від 22.10.2014 р., № 23 від 22.10.2014 р., № 24 від 29.10.2014 р., № 25 від 30.10.2014 р., № 26 від 30.10.2014 р., № 27 від 14.11.2014 р., № 28 від 19.11.2014 р., № 29 від 24.11.2014 року (т.1 а.с. 72-86).

Також, 01.11.2013 р. між Позивачем, як Страхувальником, та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Кремінь», як Страховиком, укладено Договір добровільного страхування майна №1001939-17-01-13 (т.1 а.с. 58-63), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Відповідно до п. 1.3 зазначеного Договору Сторони укладають Адендуми, в яких визначаються конкретні умови страхування, а саме: об'єкти страхування, терміни страхування, страхові суми, територію страхування, страхові ризики, розміри страхових тарифів, а також розміри страхових платежів та строки їх сплати. Адендуми виступають невід'ємними частинами Договору, до якого Сторонами укладено Адендуми № 1 від 01.11.2013 р., №2 від 01.12.2013 р., № 3 від 01.04.2014 р., № 4 від 30.04.2014 р., № 5 від 01.08.2014 р., № 6 від 01.09.2014 р., № 7 від 01.10.2014 р., № 8 від 01.11.2014 року (т. 1 а.с. 64-67).

До зазначених Договорів від 01.10.2013 р. №1014370-08-01-13 та від 01.11.2013 р. №1001939-17-01-13 Сторонами укладено додаткові угоди №01, якими внесено зміни до договорів в частині строку їх дії.

В перевіряємому періоді Позивачем отримано послуги зі страхування, у зв'язку з чим перед Страховиком у нього виникла кредиторська заборгованість, яку належним чином відображено в бухгалтерському податковому обліку Позивача і правомірно віднесено до складу витрат суми з операцій зі страхування майна.

Також, між Позивачем, як Зерновим складом, та ТОВ «Агроконтинент 2014», як Поклажодавцем, укладено Договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 17.09.2014 року № 60 (т.1 а.с. 88-90).

Згідно з п. 1.1 зазначеного Договору, зокрема Зерновий склад зобов'язується за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури), яка йому передавалася Поклажодавцем, надавати послуги по доведенню якості отриманої на зберігання продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуги по її навантаженню.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання зерна на зберігання проводиться на підставі товарно-транспортних накладних, оформлених належним чином.

На підтвердження поставки товарів, Позивачем надано товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком, акти надання послуг, накладні на відпуск товару (сої), банківські виписки та оборотно-сальдові відомості (т.1 а.с. 91-222).

Щодо доводів Відповідача про те, що ТОВ «Агроконтинент 2014» не є сільськогосподарським Підприємством, у нього немає належних засобів здійснення такого роду діяльності та земельних ділянок, що перебувають у його власності або користуванні, слід зазначити наступне.

Позивачем витребувано та отримано від ТОВ «Агроконтинент 2014» ряд підтверджуючих документів, зокрема, належним чином завірені копії: витягу та виписки з ЄДРПОУ, сторінок (з ідентифікуючою та підтверджуючою інформацією) Статуту ТОВ «Агроконтинент 2014», Наказу №1-К від 23.06.2014 р. щодо призначення на посаду Директора ТОВ «Агроконтинент 2014» - Погорлюк Ганни Миколаївни, паспорта Директора ТОВ «Агроконтинент 2014» Погорлюк Г.М., Довідки від Чортківської ОДПІ ГУ ДФС (Борщівське відділення) №1389 від 19.09.2014 р. про відсутність у ТОВ «Агроконтинент 2014» заборгованості з податків і зборів, що контролюються органами доходів і зборів, Витягу №1419024500002 з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію ТОВ «Агроконтинент 2014» суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, Довідки Управління Держкомзему у Камянець-Подільському районі Хмельницької області №086/1 від 01.09.2014 р. про наявність у ТОВ «Агроконтинент 2014» земельних сільськогосподарських угідь у власності чи оренді в межах Слобідко-Кульчієвецької сільської ради площею в 220 га., статистичної звітності ТОВ «Агроконтинент 2014» «Сівба та збирання врожаю с/г культу, проведення інших польових робіт» станом на 01.09.2014 р. (форма 37-сг.) з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми, статистичної звітності ТОВ «Агроконтинент 2014» «Посівні площі с/г культур» під урожай 2014 року (форма 4-сг.) з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми, статистичної звітності ТОВ «Агроконтинент 2014» «Підсумки збору врожаю с/г культур, плодів, ягід та винограду» на 01.12.2014 р. (форма 29-сг.) з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми (т.1 а.с. 223-249, т. 2 а.с. 1-2).

Отже, наведеним спростовуються висновки Відповідача, що ТОВ «Агроконтинент 2014» не є суб'єктом спеціального режиму оподаткування та у нього немає належних засобів здійснення такого роду діяльності та земельних ділянок, що перебувають у його власності або користуванні.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно зі ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А ст. 198 Податкового кодексу України визначено при здійсненні яких операцій виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту, його визначення, складові та випадки, коли суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп.пп. 200.1., 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; зокрема при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження здійснення Позивачем з його контрагентом господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення правочинів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у даній справі, зокрема відстрочено Державній фіскальній службі України сплату судового збору до закінчення перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (надалі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1) п.3 частини другої зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

А відповідно до пп. 2) п. 3 частини другої ст. 4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги, зокрема на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні, зокрема позовної заяви.

Як вбачається з адміністративного позову, Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру (скасування податкових повідомлень-рішень Відповідача форми «Р» від 29.12.2015 року № 10/26-15-13-01-03, яким Позивачу на 568 794,00 грн. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 455 035,00 грн. за основним платежем та на 113 759,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 11/26-15-13-01-03, яким Позивачу на 1 677 051,00 грн. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 1118034,00 грн. за основним платежем та на 559 017,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), форми «В1» від 29.02.2016 року № 075/26-15-13-01-03, яким Позивачу на 38 456,00 грн. зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 р. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на 9 614,00 грн.), у зв'язку з чим за подачу апеляційної скарги Відповідач мав сплатити судовий збір у сумі 37849,60 грн. (568794,00 грн. + 1677051,00 грн. + 38456,00 грн. + 9614,00 грн.) х 1,5% х 110%), тому як мінімальну заробітну плату встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», яка на перше січня 2016 року становить 1378 грн.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2016 року - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39439980) в дохід Державного бюджету України 37849 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 60 коп. суми судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 15.08.2016 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Межевич М.В.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Межевич М.В.

Хрімлі О.Г.