Постанова № 59676364, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 року

справа № 804/4285/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року

у адміністративній справі № 804/4285/13-а за позовом приватного підприємства "ТЕСОРО" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.02.2013 року №0000252202, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року задоволено адміністративний позов приватного підприємства “ТЕСОРО” до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.02.2013 року №0000252202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 209430,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн., а з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “ТЕСОРО” присуджено судові витрати у розмірі 2094,31 грн.

Зазначене судове рішення оскаржено податковим органом в апеляційному порядку з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову ПП “ТЕСОРО”.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши надану судом першої інстанції правову оцінку фактичним обставинам по справі на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача по справі та про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям у справі іншої постанови про відмову у задоволені вимог позивача, виходячи з нижченаведеного

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000252202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 209430,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн., було винесено відповідачем на підставі акту перевірки від 12.02.2013 № 702/222/33114923, складеного за результатами проведеної в період з 11.02.2013 року по 12.02.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “ТЕСОРО” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ “ВЄНТЕК” (код ЄДРПОУ 36494829) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦПК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством “ТЕСОРО” при придбанні товарів у постачальника ТОВ “ВЄНТЕК” у лютому 2011 року; та абз. “а” п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, абз. “а” п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 209430,00 грн., у тому числі по операціях з контрагентом ТОВ “ВЄНТЕК” - на суму 209430,00 грн. та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року..

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги ПП “ТЕСОРО” щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання позивачем зі своїм контрагентом господарських операцій, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не може погодитись з такою позицією суду першої інстанції, оскільки висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та витрат за період, що перевірявся по взаємовідносинах зі своїм контрагентом ТОВ “ВЄНТЕК” є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді ПП «ТЕСОРО» 01.02.2011 року було укладено з ТОВ"ВЄНТЕК" Договір поставки № 01-02 та Договір надання послуг №02-02, відповідно до умов яких:

-постачальник (ТОВ "ВЄНТЕК") зобов'язувався поставити у зазначений у Договорі № 01-02 строк Замовникові (ПП "ТЕСОРО") зазначену у п.1.2. Договору № 01-02 певну продукцію, а Замовник зобов'язувався прийняти Товар і сплатити за нього. При цьому, в п.1.2 Договору № 01-02, сторони дійшли згоди, що до складу Товару входять наступні речі (майно), що вказано у Додатку № 1 цього Договору, який є невід'ємною частиною;

-виконавець (ТОВ "ВЄНТЕК") зобов'язувався надати Замовникові (ПП "ТЕСОРО") послугу за Договором № №02-02, а саме, упаковку товару необхідну для доставки, та доставку товару автомобільним транспортом в пункт призначення і здійснити вантажні роботи в місці відправлення та доставки вантажу, а Замовник зобов’язувався оплатити зазначені послуги. При цьому в 1.2 Договору №02-02 між сторонами було чітко обговорено, що конкретні умови, кількість і вид вантажу, маршрут, вантажовідправник та вантажоотримувач, графік подачі транспорту, вартість наданих послуг буде обговорено в Додатку № 1 до Договору, який є невід’ємною частиною

Під час перевірки податковим органом та до суду ПП "ТЕСОРО" було надано: по Договору № 01-02 - специфікацію на товар, отримані від ТОВ "ВЄНТЕК" видаткову і податкову накладні, та простий вексель ПП "ТЕСОРО" (бланк серії АА 1710941) на ТОВ "ВЄНТЕК" (дата видачі 30.03.2011р., дата погашення 29.04.2011р.) на суму 656580,00 грн. та акт прийому-передачі векселя № 1 від 30.03.2011р.; по Договору № 02-02 - акт виконаних робіт по договору послуг, податкову накладну, платіжні доручення на суму 600000,00 грн., журнал-ордер по бухгалтерському рахунку 631.

Разом з тим, позивачем ні до перевірки податковим органом ні до суду не було надано: Журнал реєстрації векселів, в якому ПП "ТЕСОРО" було зареєстровано переданий ТОВ "ВЄНТЕК" вексель; Товарно-транспортні накладні, або інші транспортні документи, згідно яких здійснювалось транспортування товарів, також як і не було надано інформації та інших документів щодо працівників (обладнання, механізмів, пристроїв), якими було здійснено вантажно-розвантажувальні роботи, та які б свідчили про реальність господарських операцій з його контрагентом.

Відповідно до змісту укладених між позивачем та його контрагентом Договорів поставки та надання послуг: оплату вартості товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника після підписання акту прийому-передачі товару (п.2, п.3 та п.4 Договору № 01-02); передачу товару постачальником замовник за адресою м.Дніпропетровськ вул Автопаркова 5 за Актом прийому-передачі, підписаному уповноваженими представниками сторін за кількість, комплектністю, асортиментом і іншими показниками зазначеними у Додатку № 1 до цього Договору (п.4 Договору № 01-02); сплату пені на користь виконавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.5 Договору № 01-02); виконавець послуг зобов’язувався забезпечити своєчасне надання справного транспортного засобу до пункту навантаження і виконання вантажно- розвантажувальні роботи, упаковку вантажу (п.2 Договору № 02-02); а замовник зобов’язувався перевірити поданий транспортний засіб, та забезпечити повне оформлення в установленому порядку товарно-транспортні накладні, путьові листи і передати їх водію автомобіля разом з вантажем, а також забезпечити оформлення інших первинних документів необхідних у зв’язку з отриманням послуг (п.2.3 Договору № 02-02).

За наслідками дослідження укладених між позивачем та його контрагентом договорів і оформлених позивачем первинних документів, судовою колегією встановлено, що всупереч умов укладених договорів поставки та надання послуг, позивач по цій справі не оформлював акт прийому-передачі товару, що суперечить приписам п.4 Договору № 01-02, а оформив лише акт прийому-передачі послуг від 28.02.2011 р. в якому зазначив про виконання послуг по транспортуванню і упаковці на загальну суму 600 000 грн.(а.с.51), не вказуючи при цьому про виконання ТОВ "ВЄНТЕК" вантажно- розвантажувальних робіт, хоча ці послуги були предметом Договору № 02-02 (а.с.47-48).

Крім того, позивач, на якого договорами було покладено обов’язок забезпечити повне оформлення в установленому порядку товарно-транспортні накладні, путьових листі, з передачею їх водію автомобіля разом з вантажем, та інших первинних документів необхідних у зв’язку з отриманням послуг (п.2.3 Договору № 02-02) – не оформлював будь-яких транспортних документів, яким би підтверджувалося переміщення товару, та документів, які б свідчили про надання ТОВ "ВЄНТЕК" послуг по вантажно- розвантажувальним роботам.

Таким чином, документами, якими має підтверджуватися факт здійснення ТОВ "ВЄНТЕК" поставки товару та послуг є, зокрема, акт прийому-передачі товару ( п.4 Договору № 01-02), товарно-транспортні накладні, путьових листів інші документи про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт (п.2.3 Договору № 02-02) з дотриманням нормам охорони праці і техніки безпеки для водіїв і інших працівників (п.2.3.3. Договору № 02-02).

Зазначених вище документів позивач суду не надав, та не зазначив причин неможливості їх надання.

На підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських відносин з ТОВ "ВЄНТЕК" позивач надав до суду копії договорів, специфікації та додатку до них, рахунок фактуру, і видаткової та податкової накладної.

У наданих позивачем: рахунку фактурі (а.с.53), видаковій накладній (а.с.54) та податковій накладній (а.с.64) містяться лише підпис та печатка ТОВ "ВЄНТЕК" і ПП «ТЕСОРО», водночас не зазначено посади та дані осіб, які вчинили зазначені підписи.

Таким чином, з рахунку фактуи, видаткової та податкової накладних неможливо встановити, хто саме їх підписав, а отже, встановити особу, яка відвантажила товар і прийняла його.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рахунк фактура, видаткова та податкова накладні, копії яких надав позивач на підтвердження здійснення поставки товару та надання послуг, не можуть бути товару та надання послуг позивачу.

Крім того, судовою колегією за матеріалами справи встановлено, що згідно Додатку до № 1 до Договору № 02-02 (а.с.50), вартість упаковки товару була визначена в сумі 420000,00 грн, а вартість перевозки в сумі 180000,00 грн., загальна вартість послуг складала суму – 600 000 грн. Про отримання зазначених послуг позивач склав акт прийому- передачі від 28.02.2011 року (а.с.51) згідно якого вартість наданих по Договору послуг складала суму в розмірі 600 000 грн. в т.ч. ПДВ – 100 000 грн., у зв’язку з чим ТОВ "ВЄНТЕК" була виписана податкова накладна № 203 від 28.02.2011 р. (а.с.64)

Проте, грошові кошти за Договором надання послуг № 02-02, позивачем на рахунок ТОВ "ВЄНТЕК" не перераховувалися, також як і не переховувалися відповідно до умов Договору поставки № 01-02 грошові кошти на рахунок ТОВ "ВЄНТЕК" за поставлений ним товар (плитка керамічна) в сумі 656 580,00 грн., а з долученої до матеріалів справи копії «простого векселя» на суму 656 580,00 грн. строком погашення до 29.04.2011 року (а.с.55) міститься лише підпис директора ПП «ТЕСОРО», та відсутній підпис бухгалтера, що суперечить вимогам Закону «Про обіг векселів в Україні». На вимогу суду позивачем не надано для огляду зазначений вексель та Журнал реєстрації векселів, в якому б ПП "ТЕСОРО" було зареєстровано переданий ТОВ "ВЄНТЕК" вексель, також як і не надано інформацію про погашення зазначеного векселя, що у сукупності з тим, що ТОВ "ВЄНТЕК" Ухвалою Госодарського суду від 25 липня 2011р. у справі №10/7/2011/5003 був оголошений банкрутом, з подальшим припиненням його діяльності, свідчить про те, що позивач по справі не здійснив оплату поставленого ТОВ "ВЄНТЕК" товар ута послуг взагалі, а відповідно у ПП "ТЕСОРО" не було правових підстав для формування в перевіряємому періоді податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ВЄНТЕК"

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач не надав суду вичерпного переліку первинних документів, які слід було скласти відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ "ВЄНТЕК", а також доказів на підтвердження здійснення транспортування товару та перерахування коштів зазначеному контрагенту, а надані позивачем первинні документи не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару та послуг, судова колгія дійшла висновку, що позивач не надав належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів, укладених з контрагентом ТОВ "ВЄНТЕК", а отже, факт здійснення поставки товару не доведено.

Вищезазначені обставини справи судом першої інстанції до уваги прийняті не були, що є підставою для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду з прийняттям у справі нової постанови про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія –

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби – задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року – скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову приватного підприємства "ТЕСОРО" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.02.2013 року №0000252202

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Згідно з оригіналом

Помічник судді Т.Л. Близнюк