Постанова № 59676250, 09.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2016 рокусправа № 804/4028/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Синельниківська теплоізоляція» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 р.

у адміністративній справі № 804/4028/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Синельниківська теплоізоляція» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Синельниківська теплоізоляція» - задоволено частково, визнано протиправними та скасовано винесені 12 листопада 2014 року Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення: №0007372202, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 170 грн.; №0007362202, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 170 грн.; №0007392202, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення на суму грн., з них за основним платежем 23113,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5778,34 грн.; №0007342202, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині 369299 грн., з них за основним зобов'язанням 369299 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн.; №0007382202, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в частині 1240839,75 грн., з них за основним зобов'язанням 992672 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 248167,75 грн., а також відмовлено у задоволені позову в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010841703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 17789,17 грн., з них за основним платежем 14231,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3557,85 грн.; № 0007342202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 68004,75 грн. (50747 грн. + 4571 грн. + 12686,75 грн.), з них за основним платежем 55318 грн. (50747 грн. + 4571 грн.), за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) 12686,75 грн.; № 0007382202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 65526,25 грн. (48330 грн. + 12082,50 грн. + 4091 грн. + 1022,75 грн.), з них за основним платежем 52421 (48330 грн. + 4091 грн.), та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13105,25 грн. (12082,50 грн. + 1022,75 грн.).

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено до апеляційної інстанції позивачем та відповідачем по цій справі. Проте, апеляційна скарга податкового органу йому повернута у зв'язку з несплатою судового збору.

Апеляційна скарга позивача мотивована незаконністю та необґрунтованістю рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007342202 від 12.11.14р. в частині 68 004,75 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0007382202 від 12.11.14 р. в частині 65 526,25 грн., та суттєвими порушеннями судом судом першої інстанції матеріального та процесуального права, і невірним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю дійсним обставинам справи висновків, що викладені у цій частині, у зв'язку з чим позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року в частині відмови ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція» у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007342202 від 12.11.14р. в частині 68 004,75 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0007382202 від 12.11.14р. в частині 65 526,25 грн.; та винести нове судове рішення в частині, в якій задовольнити вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007342202 від 12.11.14р. в частині 68 004,75 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0007382202 від 12.11.14р. в частині 65 526,25 грн., а в іншій частині - судове рішення суду 1 інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши доводи апеляційної скарги позивача та перевіривши висновки суду першої інстанції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами і додатково наданими позивачем первинними документами, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованність доводів апеляційної скарги позивача, та для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволені його вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007342202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 68004,75 грн. та № 0007382202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 65526,25 грн.

Судом першої інстанції встановолено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області на підставі акту №673/22-02/00290475 від 29.10.2014 року, складеного за результатами проведеної в період з 14.10.2014 року по 22.10.2014 року документальної позапланової виїзної первірки з питань дотримання ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.08.2014 року, за висновками якого встановлено порушення ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція»: 1). підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 137.4, 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року у сумі 424617 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року у розмірі 373870 грн., за І квартал 2012 року у розмірі 50747 грн.; 2). пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим платником податків занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2014 року на загальну суму 1536316 грн., в тому числі по періодах: у січні 2011 року на 40169 грн., у лютому 2011 року на суму 53290 грн., у березні 2011 року на суму 101347 грн., у квітні 2011 на суму 92247 грн., у травні 2011 року на суму 40033 грн., у червні 2011 року на суму 160897 грн., у липні 2011 року на суму 1134 грн., у вересні 2011 року на суму 2106 грн., у листопаді 2011 року на суму 4091 грн., у січні 2012 року на суму 48344 грн., у травні 2012 року на суму 2687 грн., у липні 2012 року на суму 54191 грн., у серпні 2012 року на суму 85123 грн., у вересні 2012 року на суму 70993 грн., у листопаді 2012 року на суму 49588 грн., у грудні 2012 року на суму 111426 грн., у січні 2013 року на суму 86031 грн., у лютому 2013 року на суму 109514 грн., у квітні 2013 року на суму 104621 грн., у травні 2013 року на суму 97697 грн., у червні 2013 року на суму 122123 грн., у липні 2013 року на суму 653 грн., у серпні 2013 року на суму 3879 грн., у вересні 2013 року на суму 6940 грн., у жовтні 2013 року на суму 10116 грн., у листопаді 2013 року на суму 10535 грн., у грудні 2013 року на суму 13398 грн., у березні 2014 року на суму 3062 грн., у квітні 2014 року на суму 20035 грн., у травні 2014 року на суму 9452 грн., у червні 2014 року на суму 10049 грн., у липні 2014 року на суму 7718 грн., у серпні 2014 року на суму 2827 грн.; 3). підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, оскільки станом на 31.08.2014 року не перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 14231,32 грн., в тому числі податку на доходи фізичних осіб за липень 2014 року у сумі 85,85 грн., за січень 2014 року у сумі 396,36 грн., за листопад 2013 року 1077,47 грн., за жбвтень 2013 року 991,45 грн., за вересень 2013 року 935,93 грн., за серпень 2013 року 1282,90 грн., за липень 2013 року 969,02 грн., за червень 2013 року 1082,20 грн., за травень 2013 року 817,29 грн., за квітень 2013 року 2155,51 грн., за березень 2013 року 1979,06 грн., за лютий 2013 року 1720,72 грн., та частково за січень 2013 року 737,56 грн.; 4). підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим нараховано пені за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичцих осіб у сумі 683,33 грн. у періоді з вересня 2012 року по травень 2014 року; 5). статей 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування та не сплати до бюджету суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (38,28%) в сумі 1849,32 грн.; 6). підпункту 263.6.1 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим підприємством занижено суму плати за користування надрами на загальну суму 28342,94 грн., в тому числі за: 2 квартал 2011 року 1638,39 грн., З квартал 2001 року грн., 4 квартал 2011 року 591,50 грн., 1 квартал 2012 року 97,65 грн., 2 квартал року 3964,35 грн., З квартал 2013 року 2600,50 грн., 4 квартал 2013 року 4585,35 грн., 1 квартал 2014 року 5891,58 грн., 2 квартал 2014 року 5382,43 грн.; 7). підпункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, у зв'язку із несвоєчасним поданням податкових декларацій за 2012 рік (по м. Синельникове та Раєвській сільській раді за місцем розташування земельних ділянок).

Вирішуючи спір у цій справі, судом першої інстанції із шісті заявлених позивачем вимог, що пов'язані проведенням однієї перевірки, було задоволено частково позов, а саме, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0007372202, №0007362202, №0007392202, №0007342202, та №0007382202 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1240839,75 грн. (за основним зобов'язанням 992672 грн., і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 248167,75 грн).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Синельниківська теплоізоляція» в наведеній в попередньому абзаці частині, суд першої інстанції виходив з: відсутності порушень позивачем строку подання декларацій з плати за землю за 2012 рік №9009900680 та №9009900793 (стосовно податкових повідомлень-рішень №0007372202, №0007362202); не обгрунтованості доводів контролюючого органу про заміну позивачем документів бухгалтерського обліку, що унеможливило доведення контролюючим органом власної позиції щодо заниження суми плати за користування надрами, оскільки первинно належним чином матеріалами перевірки такі факти не задокументовані, отже, відсутні й первинні данні із якими б належало порівнювати данні платника податків (стосовно податкового повідомлення-рішення №0007392202); помилковості збільшення позивачу валових доходів за податковий період III квартал 2013 року, як період закінчення строку позовної давнини за векселями, держатель яких припинений у II кварталі 2006 року, оскільки за податковий період 2006 рік позивачем 09.02.2007 року була подана декларація з податку на прибуток підприємств за вх.№20836, та 18.12.2006 року за податковий період 11 місяців 2006 року вх.№17481, отже, відсутні підстави не застосовувати період тривалістю 1095 днів з дати наступної за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за 2006 рік - 20.02.2007 року (стосовно податкового повідомлення-рішення №0007342202); не відповідності принципам адміністрування ПДВ донарахування податквим органом позивачу ПДВ не за конкретними операціями, де наявні відомості про податкову накладну, продавця та покупця, найменування товару та його кількість, без порівняння із договірною ціною, без порівняння із сплаченими сумами ПДВ від таких операцій і без зменшення нарахування на сплачені суми податку, а за різницею показників по рахунках 701/901 та 702/902 (стосовно податкового повідомлення-рішення № 0007382202 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 240 839,75 грн.)

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та не вбачає правових підстав для сасування постанови суду першої інстанції в зазначеній частині.

Правильним судова колегія визнає рішення суду першої інстанції в частині вирішення ініційованого позивачем спору щодо встановеного перевіркою по правовідносинам позивач з ТОВ «Сігма-Захист» завищення податкового кредиту на 2687 грн. у зв'язку із розбіжностями податкового кредиту та додатком 5 до декларації, також як і погоджується з висновками суду першої інстанції в частині правомірності донарахування податковим органом позивачу грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 17789,17 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0010841703), і оскільки в даній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, судова колегія не вбачає підстав для детального обговорення постанови Дніпропетропетровського окружного адміністративного суду в цій частині.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволені його вимог вимог щодо визнання протиправними та сакасування податкових повідомень-рішень № 0007342202, № 0007382202, виходячи з нижченаведеного.

Відмовляючи у задоволені наведених в попередньому абзаці вимог позивача, суд першої інстанції виходив: з нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП «Панір» (колишня назва ТОВ «Ферріт-Д») в результаті чого підприємство декларувало взаємовідносини з ризиковим підприємством постачальником та сформувало податковий кредит від платника ПП «Панір» за січень 2012 року на суму ПДВ 60000 грн.; відсутності підстав для відображення позивачем спірних операцій з ТОВ «Техпромінвестторг» в податковому обліку; та з завищення позивачем по правовідносинам з ТОВ «Сігма-Захист» податкового кредиту на 2687 грн. у зв'язку із розбіжностями податкового кредиту та додатком 5 до декларації.

Як вбачаться зі змісту рішення суду першої інстанції, підставою для відмови у задоволені вимог позивача в часттині, яка стосується правовідносин з ПП «Панір» (колишня назва ТОВ «Ферріт-Д») мотивована тим, що зазначений контрагент позивача має стан платника 28, відносно нього триває процедура припинення, декларацію з податку на прибуток за 2012-2013 рік податкову звітність з податку на додану вартість за 2013 рік з податку на додану вартість вказане підприємство не надавало, додаток AM до декларації з податку на прибуток не подавало, що свідчить про відсутність основних фондів на ПП «Панір», а надісланим на адресу Дніпропетровської ОДПІ від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська актом перевірки підприємства ТОВ «Ферріт-Д» встановлено нікчемність правочинів між ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція» та ПП «Панір» (колишня назва ТОВ «Ферріт-Д»), а ТОВ «Ферріт-Д» відсутнє за юридичною адресою, що в свою чергу обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів цього контрагента, тому за вказаних обставин, та з урахуванням висновків перевірок ТОВ «Ферріт-Д», згідно яких було встановлено відсутність товару у основних його постачальників, суд першої інстанції у цій справі зазначив, що невизнання реальними операцій позивача з ТОВ «Ферріт-Д» обумовлено тим, що найбільш поширеним способом порушення норм податкового законодавства є штучне введення в операції реального сектору економіки інших суб'єктів господарювання з метою отримання податкових та інших переваг, надання таких переваг на користь третіх осіб, що призводить до порушень бюджетних інтересів держави та прямо пов'язано із діями таких суб'єктів господарювання, які в свою чергу знаходяться поза межами контролю податкових органів, та мають ознаки кримінальних правопорушень.

Підставою для відмови у задоволені вимог позивача в частині, яка стосується правовідносин з ТОВ «Техпромінвестторг» стало те, що зазначений контрагент позивача має стан платника 8, і до ЄДР внесено запис про відсутність його за місцезнаходженням, декларацію з податку на прибуток за 2012-2013 роки та додаток AM до декларації з податку на прибуток не надавало, що свідчить про відсутність основних фондів на ТОВ «Техпромінвестторг», також вказане підтприємство не подавало податкову звітність з податку на додану вартість за період 2012-2013, а на адресу Дніпропетровської ОДПІ від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області надійшов акт №237/22-022/37275536 від 26.04.2012 року про результати перевірки ТОВ «Техпромінвестторг», яким встановлено нікчемність правочинів, нереальність здійснення господарських операцій між ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція» та ТОВ «Техпромінвестторг».

Проте, всі наведені вище висновки суду першої інстанції щодо відносин позивача з ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Техпромінвестторг», фактично грунтуються лише на доводах податкового органу, який не приймачи до уваги під час перевірки первинні бухгалтерські документи позивача та дані його податкового обліку, виходив лише з фіктивності діяльності контрагента позивача - ТОВ «Ферріт-Д», та не підтвердження первинними документами господарських операцій з ТОВ «Техпромінвестторг»

Так, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Ферріт-Д», є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентом правочинів через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності товару у основних постачальників ТОВ «Ферріт-Д», та відсутність останнього за його місцезнаходженням.

Однак в даному випадку суд першої інстанції не взяв до уваги, що зазначені вище обставини не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Правомірність висновку контролюючого органу про відсутність підстав для відображення позивачем спірних операцій з ТОВ «Техпромінвестторг», в податковому обліку стало те, що з огляду на вимоги статті 9, пунктів 2.4, 2.14-2.16 Положення первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Як встановлено судовою колегією, єдиним недоліком первинних документів, наданих позивачем до перевірки по правовідносинам з ТОВ «Техпромінвестторг», виявилося відсутність розшировки в приймальних актах посади особи, її П.І.Б, яка здійснила відпуск товару з боку продавця та отримання товару з боку позивача, у звязку з чим суд визнав зазначені докази неналежними.

З огляду на недоліки первинних документів, судова колегія зазначає, що, досліджуючи надані сторонами докази, в даному випадку документи, за формальними ознаками, тобто щодо наявності в них всіх обов'язкових реквізитів суд не надає оцінки щодо їх дійсності. Доказування того факту, що документи підроблені, покладається на органи державної податкової служби, що наполягають на нікчемності правочинів та фіктивності господарських операцій та відповідно на наявності обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з ПДВ. Зокрема, це випливає із вимог статті 71 КАС України, згідно з якими обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Крім того, судова колегія враховує позицію ВАСУ із зазначеного питання, викладену в визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, в основному, при розгляді справ даної категорії суди повинні виходити із реальності здійснення платником податку господарських операцій. Предметом доказування є факт здійснення господарських операцій в рамках звичайної виробничої діяльності платника податку, а також, зясування питання, чи містять відомості первинних бухгалтерських документів повну, достовірну, взаємопов'язану і несуперечливу інформацію. Адже відсутність окремих реквізитів у первинному документі не може бути достатньою підставою для визнання господарської операції необгрунтованою».

Даний висновок узгоджується і з правовою позицією ВАСУ, на яку зроблено посилання в листі 02.06.2011 р. 742/11/13-11. Відповідно до неї, відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Крім того, податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів з правом платника податків на податкові відрахування з ПДВ або формування валових витрат. «Якщо ж первинні облікові документи складені з порушенням законодавства і наявні недоліки в їх заповненні не дозволяють отримати об'єктивну інформацію, суд приймає сторону податкових органів. Незначні помилки, допущені при заповненні рахунків-фактур, видаткових накладних (наприклад, неправильне зазначення ІПН, незначення ПІБ особи, яка одержала товар), не є підставою для відмови в застосуванні платником податків податкових відрахувань», лист ВАСУ від 02.06.2011 р.

Тому, на думку судової колегії, відсутність у первинних облікових документах реквізитів, напойменованих у статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», само по собі не заперечує факту поставки товару (надання послуги) і не є безумовною підставою для відмови у відрахуванні ПДВ або отриманні бюджетного відшкодування»

При розгляді даної справи суд першої інстанції мав би виходити із реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д» та з ТОВ «Техпромінвестторг», оскільки предметом доказування по даной категорії справ є факт здійснення господарських операцій в рамках звичайної виробничої діяльності платника податку, а також, з'ясування питання, чи містять відомості первинних бухгалтерських документів повну, достовірну, взаємопов'язану і несуперечливу інформацію.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК. Так, згідно з положенням п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХIV. Відповідно до ст.1 цього закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі ст.1 закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Факт поставки позивачу товару - піддони під цеглу та запчастини на загальну суму 23 850,00 грн. за договором з ТОВ «Техпромінвестторг», підтверджено податковими накладними: № 37 від року, №47 від 04.11.2011 року, №77 від 09.11.2011 року, №92 від 10.11.2011 року, №99 від 11.11.2011 року, № 117 від 15.11.2011 року, № 126 від 16.11.2011 року, № 134 від 17.11.2011 року на загальну суму 24 546,00 грн у т.ч. ПДВ- 4091,00 грн. (т.2, а.с. 52-139) та видатковими накладними № 03/11 від 03.11.2011 року, № 04/11 від 04.11.2011 року, № 09/11 від року, № 10/11 від 10.11.2011 року, № 15/11 від 15.11.2011 року, № Т-171101 від року, (т.2, а.с. 16-22), а також відображено позивачем в регістрах бухгалтерського обліку на рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», який призначений для обліку розрахунків з постачальниками (підрядниками) за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи та надані послуги і Журналі-ордері, які надавалися до перевірки.

Факт поставки позивачу від ТОВ «Ферріт-Д» за договором поставки № 04/01-12 від 04.01.2012 р. товару-вугілля ДОМ на загальну суму 360 000,00 грн. згідно видаткових накладних № 216 від 20.01.2012, № 217 від 23.01.2012 року, № 218 від 23.01.2012 року, № 219 від 24.01.2012 року, № 220 від 24.01.2012 року, № 221 від 25.01.2012 року, № 222 від 25.01.2012 року (т.1, а.с. 117-123) - був відображений позивачем у регістрах бухгалтерського обліку на рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», який призначений для обліку розрахунків з постачальниками (підрядниками) за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи та надані послуги. Журнал-ордер за цією господарською операцією був наданий до перевірки (абз.3 стор.9 Акту).

За змістом чч.1 та 2 ст.9 закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення саме ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Факт приймання позивачем товару від ТОВ «Техпромінвестторг» підтверджується приймальними Актами № 683 від 03.11.2011 року, № 690 від 04.11.2011 року, № 698 від 09.11.2011 року, № 702 від 10.11.2011 року, № 709 від року, №712 від 06.11.2011 року, № 713 від 17.11.2011 року, (т.2, а.с.16-22), а факт доставки цього товару за маршрутом вул. Ленінградська б.68 м. Дніпропетровськ (Постачальник) - вул. Кирпична б.13, м. Синельникове, Дніпропетровська обл. (Позивач) підтверджуються подорожніми листами № 752 від 03.11.2011 року, № 753 від 04.11.2011 року, № 754 від 09.11.2011 року, № 755 від 10.11.2011 року, № 756 від 15.11.2011 , № 757 від 17.11.2011 року, № 758 від 17.11.2011 року (т.7 а.с. 121-127).

Розрахунок позивача з ТОВ «Техпромінвестторг» у повному обсязі та у строки передбачені договором підтверджується платіжними дорученнями № 1454 від 11.11.2011 року, № 1504 від 23.11.2011 року, № 1505 від 23.11.2011 року, № 1506 від 23.11.2011 року.

Використання придбаного позивачем у ТОВ «Техпромінвестторг» товару у власній господарській діяльності підтверджується: документами про переміщення піддонів під цеглу для відвантаження готової продукції - цегли з виробництва цегли керамічної (абз.5 стор.8 Акту перевірки); аналізом рахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції», який свідчить про те, що зі складу піддони відправлено на виробництво; Звітом по складу готової продукції від 01.11.2011 року та Актом № 200 від 01.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції та Актом № 201 від 02.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції, вимогою № 569 від 03.11.2011 року та Актом № 202 від 03.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції від 04.11.2011 року, вимогою № 569«а» від 04.11.2011 року та Актом № 203 від 04.11.2011 року, Звітом по складу готової продукції від 07.11.2011 року, вимогою № 573 від 07.10.2011 р та Актом № 204 від 07.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції від 08.11.2012 р.. та Актом № 205 від 08.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції, вимогою № 57а від 09.11.2011 року та Актом № 206 від 09.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції від 10.11.2011 року, вимогою № 581 від 10.11.2011 року та Актом № 207; Звітом по складу готової продукції від 11.11.2011 року та Актом № 208; Звітом по складу готової продукції від 14.11.2011 року та Актом № 209; Звітом по складу готової продукції від 15.11.2011 року, вимогою № 590 та Актом № 210 від 15.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції, вимогою № 591 від 16.11.2011 року та Актом № 211 від 16.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції від 17.11.2011 року, вимогою № 592 від 17.11.2011 року та Актом № 212; Звітом по складу готової продукції від 18.11.2011 року, вимогою № 594 та Актом № 213 від 18.11.2011 р; Звітом по складу готової продукції та Актом № 214 від 21.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції та Актом № 215 від 22.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції, вимогою № 597«а» від 23.11.2011 року та Актом № 216 від 23.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції від 24.11.2011 року та Актом № 217 від 24.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції від 25.11.2011 року, вимогою № 599«а» від 25.11.2011 року та Актом № 218; Звітом по складу готової продукції від 28.11.2011 року, вимогою № 600а та Актом № 218 від 28.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції, вимогою № 609 від 29.11.2011 року та Актом № 219 від 29.11.2011 року; Звітом по складу готової продукції від 30.11.2011 року, вимогою № 610 від 30.11.2011 року та Актом № 220.

Як вбачається з материалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д» позивачем на перевірку контролюючого органу та суду надавалися: податкові накладні: № 166 від 20.01.2012 року, № 167 від 23.01.2012 року, № 168 від 23.01.2012 року, № 169 від 24.01.2012 року, № 170 від 24.01.2012 року, № 171 від 25.01.2012 року, № 172 від 25.01.2012 року на загальну суму 360 000,00 грнут.ч. ПДВ- 59 999,96 грн.(т.1, а.с. 126-132); приймальні акти № 164 від 23.01.2012 року; № 165 від 23.01.2012 року; № 163 від 20.01.2012 року; № 168 від 25.01.2012 року;№ 169 від 25.01.2012 року; № 166 від 24.01.2012 року; № 167 від 24.01.2012 року (т.3, а.с. 83-86), якими підтверджено факт приймання товару; подорожні листи № 829 від 20.01.2012 року, № 832 від 23.01.2012 року, № 833 від 23.01.2012 року, № 834 від 24.01.2012 року, № 835 від 24.01.2012 року, № 836 від 25.01.2012 року (т. 7 а.с. 128-133), якими підтверджуються факт доставки товару за маршрутом Луганська обл., сел. Харківське - вул. Кирпична буд.13 м. Синельникове Дніпропетровська обл. автомобілем «КАМАЗ», державний номер НОМЕР_4 та автомобілем НОМЕР_5 під керуванням водіїв - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які на момент здійснення перевезення були співробітниками позивача; картку складського обліку матеріалів № 736, складану матеріально відповідальною особою в момент оприбуткування на склад товару, та підтверджуючу факт оприбуткування придбаного у ТОВ «Ферріт-Д» товару на складі (т.7, а.с. 118); копії типових договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з завідуючим центральним складом (склад матеріалів) В.Ф.Прокофєвим та начальником цеху по виробництву цегли Н.Г.Парафейник, якими здійснювалося прийняття товару з центрального складу до виробничої дільниці; регістр бухгалтерського обліку за рахунком 20 «Виробничі запаси», який призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини та матеріалів (в т.ч. сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запчастин, матеріалів сільськогосподарського призначання, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва та 23 «Виробництво», що підтверджують факт оприбуткування вугілля ДОМ; журнал-ордер за січень 2012 року по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у кореспонденції з рахунком 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво» та рахунком 64 «Податковий кредит», що підтверджують оприбуткування товарів та рух даних товарів; «Звіти про використання сировини та матеріалів на виробництво цегли керамічної» за жовтень та листопад 2012 року з яких вбачається рух вуглю у кількості 145 т на виробництво у жовтні 2012 року та у кількості 40,42 т продаж на сторону у листопаді 2012 року (т.3, а.с. 87-88); а також платіжні доручення № 91 від 21.02.2012 року, № 1649 від 26.04.2012 року, № 310 від 25.03.2012 року, № 345 від 07.06.2012 року (т.1, а.с. 124-125).

Таким чином, наведеними вище по тексту судового рішення первинними документами, які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем доведено факт поставки йому товару ТОВ «Ферріт-Д», який на той час був платником ПДВ та вправі був виписувати податкові накладні, також як і підтверджено факт транспортування товару від TOB «Ферріт-Д» на транспортних засобах, які належать позивачу на праві власності, та факт облікування цього товару на складі, і використання його у власній господарській діяльності під час виготовлення продукції.

Щодо критичного відношення суду першої інстанції до документів, якими позивач підтверджує факт транспортування ним товару від його контрагентів, судова колегія зазначає, що в даному випадку беззаперечено встановлено, та відповідачем не заперечується, що вивiз товару здiйснювався позивачем самостiйно на власному транспортi, а тому товарно-транспортні документи для нього не є обов'язковими, і відповідно допущені помилки при складені подорожних листів не можуть слугувати підставою для визнання операцій позивача з його контрагентами безтоварними.

На пiдтвердження перевезення вантажу власними силами для власної господарської дiяльностi позивачем надано роздрукiвку оборотно-сальдової вiдомостi по рахунку 105 з перелiком транспортних засобiв, якi знаходяться на балансi позивача та завiренi копiї подорожнiх листiв, якi пiдтверджують рух транспортних засобiв позивача, проте належної правової оцiнки судом першої iнстанцiї цим доказам надано не було.

За результатом дослідження вищеперелічених первинних документів позивача та змісту акту перевірки №673/22-02/00290475 від 29.10.2014 року, судова колегія дійшла висновку про помилку суду першої інстанції в частинні не приняття до уваги доводів позивача щодо транспортування ним товару власним транспортом і складення подорожних листів диспетчером позивача, оскільки зазначені твердження повністю узгоджуються з наявними в матеріалах справи письмовими доказами, які підтверджують відповідний рух активів від ТОВ «Ферріт-Д» до Позивача за спірним правочином.

Помилковими також є посилання суду першої інстанції на ДСТУ 3472-96 «Вугілля буре, кам'яне та антрацит. Класифікація», затвердженого наказом №567 від 31.12.1996 року, яке не містить в своєму переліку вугілля марки ДОМ, оскільки в даному випаку слід брати до уваги не лише ДСТУ, яке передбачає поділ вугілля на 9 марок (перелік є вичерпним): буре (Б), довгополумя'не (Д), довгополумя'не газове (ДГ), газове (Г), жирне (Ж), коксівне (К), піснувате спікливе (ПС), пісне (П), антрацит (А) (п.3.1.), а й ГОСТ 19242, в якому міститься Класифікація за розміром кусків вугілля (п. 1 ГОСТ 19242-73) , і поставлене позивачу вугілля довгополумя'не (Д) розміром кусків 13-50 мм маркується за ГОСТом літерами «О» та «М», відповідно разом таке вугілля маркується - «вугілля ДОМ».

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що позивач має у користуванні приміщення, обладнання, технічні умови, що підтверджується копіями договорів, які містяться у матеріалах справи, та не заперечується відповідачем по справі.

Підсумовуючи вищенаведене, та виходячи з того, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що в свою чергу виключає можливість застосування до позивача, як платника податків негативних правових наслідків, судова колегія вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови позивачу у задоволені його вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007342202 від 12.11.14 р. в частині 68 004,75 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0007382202 від 12.11.14 р. в частині 65 526,25 грн.

Враховуючи, що судом апеляцiйної iнстанцiї встановлено факт здiйснення господарських операцiй, наявнiсть у позивача та його контрагентiв податкової правосуб'єктностi учасникiв господарської операцiї, зв'язок мiж укладеними договорами та господарською дiяльнiстю платника податку, усi витрати пiдтвердженi належним чином оформленими первинними документами, пiдстави для прийняття відповідачем оскаржуваних повiдомлень-рiшень № 0007342202 від 12.11.14 р. та № 0007382202 від 12.11.14 р. вiдсутнi.

Оскiльки в порушення ст. 71 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, податковим органом не доведено правомiрностi прийняття спiрних податкових повiдомлень-рiшень, колегiя суддiв погоджується з доводами апеляцiйної скарги позивача про задоволення його позову в зазначеній частині.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.202 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Синельниківська теплоізоляція» - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 р. - в часттині відмови ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» у задоволені вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0007342202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 68004,75 грн. та № 0007382202 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 65526,25 грн., і прийняти в цій частині нову постанову про задоволення вимог рлзивача в зазначеній частині

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0007342202 яким ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 68004,75 грн. (за основним платежем 55318 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12686,75 грн.);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0007382202, яким ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 65526,25 грн. (за основним платежем 52421 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13105,25 грн.).

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 р. - залишити без змін

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський