Постанова № 59676201, 25.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2016 року № 826/26990/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0003681701, № 0003691701.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України в частині не подання податкових декларації з єдиного податку та податку на доходи фізичних осіб, є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. ОСОБА_1 Звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що під час проведення перевірки встановлено не подання позивачем податкових декларації, що є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в загальній сумі 340 грн. За таких обставин контролюючий орган просить суд в позові відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

15 червня 2015 відповідачем на підставі акта перевірки № 528-26-54-17-01-17-2856501307 від 10.06.2015, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0003681701, яким позивачу за порушення п.п. 19.18.2, 177.5.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування» всього в сумі 170 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 0 грн, штрафними (фнансовими) санкціями в сумі 170 грн;

- 0003691701, яким позивачу за порушення п.п. 49.18.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» всього в сумі 170 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 0 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах не подання позивачем у визначені ПК строки податкових декларацій з єдиного податку та податку на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень рішень позивач посилається на те, що: 1) оскільки в І кварталі 2015 у ОСОБА_1 не виникало об'єкту оподаткування, то остання відповідно до п.49.2 ПК України була вільна від обов'язку подання декларації платника єдиного податку; 2) 28.02.2015 була припинена підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1, на загальну систему оподаткування позивач не переходила, внаслідок чого відсутній обов'язок подання декларації з податку на доходи фізичних осіб

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця та була платником єдиного податку ІІІ групи.

27 лютого 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис 20690060002032681 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, НОМЕР_3.

При цьому, станом на 27.02.2015 позивачем до контролюючого органу не подавалась декларація платника єдиного податку.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас п. 40.1 ст. 40 Кодексу передбачено, що у разі якщо іншими розділами Кодексу або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Кодексу.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п. 294.1 ст. 294 Кодексу).

Податкова декларація фізичними особами-підприємцями - платниками єдиного податку третьої групи подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. 49.18.5 ст. 49 Кодексу).

Відповідно до пп. 296.5.3 п. 296.5 ст. 296 Кодексу фізичні особи-підприємці платники єдиного податку третьої групи у податковій декларації відображають обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою.

Пунктом 292.14 ст. 292 Кодексу встановлено, що визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Норми глави 1 розділу XIV Кодексу не містять виключення для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку третьої групи щодо можливості неподання податкової звітності у разі відсутності доходу за податковий (звітний) період.

Отже, є можливим дійти висновку, що обсяг доходу для платників єдиного податку третьої групи є показником, який підлягає декларуванню, навіть у випадку коли обсяг такого доходу дорівнює нулю.

При цьому, посилання позивача на те, що до початку закінчення І кварталу 2015 підприємницька діяльність була припинена, внаслідок чого обов'язок подання декларації відсутній, судом відхиляються, враховуючи наступне.

Відповідно до п.63.2. ст.63. Податкового кодексу України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Відповідно до пп.14.1.226. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.65.2. ст.65. Податкового кодексу облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Відповідно до пп.65.10.3 п.65.10. ст.65 Податкового кодексу внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

- внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.67.1.1. Податкового кодексу підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є: повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.

Зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у порядку, відповідно до пп.11.32. розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р. (надалі - Порядок обліку платників податків і зборів).

Так, відповідно до п.1) пп.11.32 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Абзацом 4 п.3) пп.11.32 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів передбачено, що внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

В той же час, відповідно до п.4) пп.11.32 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Пунктами 5), 6) пп.11.32 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.102.1. ст.102 Податкового кодексу України строк давності становить 1095 днів.

Отже, з вищевикладеного випливає, що після припинення підприємницької діяльності, платник податків залишається на обліку для можливості проведення взаєморозрахунків по платежам за податками та зборами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки факт не подання декларації платника єдиного податку ОСОБА_1 не заперечується та підтверджується матеріалами справи, а зазначені вище норми свідчать на користь обов'язку позивача подати таку податкову декларацію, то суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0003691701, яким позивачу за порушення п.п. 49.18.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» всього в сумі 170 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 0 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0003681701, яким позивачу за порушення п.п. 19.18.2, 177.5.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування» всього в сумі 170 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 0 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стало те, що відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування фізична особа підприємець від 27.02.2015р. № 10323 з 01.03.2015р. позивач перейшла на загальну систему обліку та звітності, однак декларації не подала.

Суд не погоджується з обґрунтованістю зазначених доводів відповідача, приймаючи до уваги наступне.

Як вже зазначалось, 27.02.2015р. державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Максименко М.В. був внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20690060002032681 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

При цьому, відповідно до Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 27.02.2015р., на яку посилається ДПІ, ФОП ОСОБА_1 відмовилась від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності і на загальну систему оподаткування насправді не переходила, оскільки станом на 01 березня 2015 року підприємницька діяльність суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 була припинена.

За таких обставин, позивач в рамках спірних правовідносин не набула статусу платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, оскільки з 27.02.2015 не була фізичною особою-підприємцем.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № 0003681701 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0003681701 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. на користь ОСОБА_3 шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Б. Федорчук