Постанова № 59676159, 15.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2016 року письмове провадження № 826/22391/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного позашкільного навчального закладу «Український сувенір» до Дарницької районної у місті Києві районної державної адміністрації про визнання протиправним та нечинним рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та нечинним рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є орендарем нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності. Розпорядження зазначеним майном здійснює відповідач згідно з Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Нерухоме майно передане позивачу на підставі укладеного з Управлінням освіти Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві договору оренди, строк дії якого неодноразово продовжувався сторонами. Водночас, відповідач, порушуючи вимоги ст.19 Конституції України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після фактичного продовження строку дії договору оренди нерухомого майна, визнав нечинним раніше прийнятий ним акт про продовження строку дії договору. Таке рішення відповідача перешкоджає позивачу реалізувати свої права на користування орендованим приміщенням та функціонуванню приватного позашкільного навчального закладу.

Ухвалою суду від 02.10.2015 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 09.02.2016.

09.02.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечень на позов суду не надав, водночас, заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з її непідсудністю адміністративному суду.

Ухвалою по справі від 15.08.2016 року у задоволенні клопотання відповідача відмовлено.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд встановив:

01.12.2004 між позивачем (орендарем) та Управлінням освіти Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві (орендодавцем) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва.

Згідно з п.1. 1. Договору орендодавець передає на підстав Розпорядження Голови райдержадміністрації у Дарницькому районі м. Києва від 01.12.2004 № 64, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) за адресою вул. Кошиця, 9а, ШДС Вирлиця, загальною площею 129,4 кв.м. для проведення занять з дітьми.

Згідно з п.11.1 Договору його укладено на один рік з 01.12.2004 по 01.12.2005.

Зі змісту даного Договору судом встановлено відсутність положень, що регулюють порядок продовження строку його дії.

Як з'ясовано із доводів представника позивача, строк дії даного Договору продовжувався в силу положень ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також додаткової угоди без номеру і без дати до Договору № 192 від 01.12.2004, і тривали також станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

06.08.2014 Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією прийнято Розпорядження «Про продовження строку дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва у Дарницькому районі» № 455.

Згідно з п.1 вказаного Розпорядження передбачено продовжити строк дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатком.

Згідно з п.2 цього Розпорядження здійснення організаційно-правових заходів з цього питання покладено на Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно з Додатком до вказаного вище Розпорядження визначено Перелік нежитлових приміщень, які віднесені до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та договори оренди яких продовжуються на новий строк.

Зазначений Перелік містить лише один пункт, в якому вказано про Договір оренди, укладений між позивачем та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 193 від 01.12.2004. Строк, на який продовжується договір оренди визначено як 2 роки 364 дні.

З аналізу змісту вказаного вище Розпорядження № 455 видно, що воно спрямоване на разове застосування, не має норм, які б регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем на майбутнє, індивідуалізоване, має чітко визначеного адресата - Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та позивача, які вказані у Додатку до цього Розпорядження.

Таким чином, факт продовження користування позивачем орендованими ним на підставі договору від 01.12.2004 № 193 нежитловими приміщеннями свідчить про виконання Розпорядження № 455.

У зв'язку з цим, дане Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 06.08.2014 № 455 припинило свою дію внаслідок його виконання у спосіб продовження строку дії орендних правовідносин.

З огляду на це відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного Розпорядження № 57 від 13.02.2015 та визнавати таким, що втратило чинність Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 06.08.2014 № 455, яке вичерпало свою чинність його виконанням.

Такий висновок суду обґрунтованими Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, згідно з яким органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Аналізуючи доводи позивача стосовно порушення відповідачем вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до якої Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку, суд не бере їх до уваги у даному конкретному випадку, оскільки дотримання наведеного порядку неможливе у відношенні до акта, дію якого вичерпано виконанням.

Зважаючи на викладене, оскаржуване позивачем Розпорядження постанова підлягає визнанню нечинною та протиправною.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що прийняте відповідачем Розпорядження № 57 від 13.02.2015 суперечить наведеній вище нормі закону.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач у справі доказів, які б переконливо свідчили про правомірність прийнятого ним акта суду не надав.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 57 «Про визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 455 від 06.08.2014 «Про продовження строку дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва у Дарницькому районі».

Визнати нечинним Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 57 «Про визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 455 від 06.08.2014 «Про продовження строку дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва у Дарницькому районі».

Судові витрати в сумі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. присудити на користь Приватного позашкільного навчального закладу «Український сувенір» (код ЄДРЮОФОП 21504420) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Р.О. Арсірій