Постанова № 59676124, 15.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2016 року № 826/1007/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України

до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління

юстиції у м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови № 49197940

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (надалі - Позивач) звернулася з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим провадженням від 24.12.2015 р. № 49197940.

Позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки строк пред'явлення постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 12 березня 2013 року №68/13 до виконання починає свій відлік із дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження даної постанови, а саме: за результатами розгляду адміністративного позову ФОП Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності та приписів, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року по справі №826/20918/13-а. Тому, на думку Позивача, саме з дня ухвалення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року по справі №826/20918/13-а постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 12 березня 2013 року №68/13 набрала юридичної сили, відповідно, строк пред'явлення її до виконання закінчується 20.05.2016 р. року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Заперечень на позовну заяву не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2016 р. витребувано у Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №49197940.

На адресу суду від Відповідача надійшли матеріали виконавчої справи.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2015 року ДАБІ звернулась до ВДВС Святошинському РУЮ із заявою про примусове виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 27.03.2013 року №68/13, у якій просила відкрити виконавче провадження та замінити сторону у виконавчому провадженні, а саме: стягувача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на ДАБІ.

Старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києва винесено Постанову від 24.12.2015 р. ВП №49197940, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Позивач не погоджується з винесеним Відповідачем Постанови 24.12.2015 р. ВП №49197940 звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 березня 2013 року заступником начальника Інспекції Алєксєєнком І.О. за результатом розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності на підставі акту перевірки від 11 лютого 2013 року, припису від 11 лютого 2013 року, протоколу від 28 лютого 2013 року винесено постанову №68/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103230,00 грн. (надалі - Постанова №68/13).

Не погоджуючись з Постановою №68/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103230,00 грн. фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році подано до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності та приписів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року по справі 826/20918/13-а, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про скасування постанов про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності та приписів задоволено, визнано протиправними та скасовано приписи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 11 лютого 2013 року та від 16 березня 2013 року, винесені щодо позивача, та постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 12 березня 2013 року №68/13 та від 23 квітня 2013 року №123/13/1, винесені щодо позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року по справі №826/20918/13-а, апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, а саме, визнано протиправними та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 16 березня 2013 року та постанову №123/13/1 від 23 квітня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в решті позову відмовлено.

У відповідності до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частина друга статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності свідчить, що відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язком державного виконавця.

У свою чергу підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені у частині першій статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як свідчить зміст оскаржуваної Постанови, у відкритті виконавчого провадження за заявою ДАБІ відмовлено у зв'язку із пропуском встановленого у статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" строку пред'явлення документа до виконання.

Вирішуючи питання дотримання Позивачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, Суд зазначає наступне.

Частина перша статті 22 Законом України "Про виконавче провадження" встановлює, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" передбачає, що строк пред'явлення до виконання інших виконавчих документів може мати іншу тривалість ніж рік, про що передбачено у відповідному законі.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудування регулюється Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів, є виконавчими документами і підлягають виконанню в порядку установленому Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до пункту 4 частини третьої Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Тобто, згадана вище норма Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлює строк пред'явлення до виконання постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності тривалістю два роки.

Виходячи з викладеного, Суд звертає увагу, що строк пред'явлення до виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 12.03.2013 року №68/13 триває до 20.05.2016 року, а тому приходить до висновку, що пред'явлення до виконання цієї постанови 02.11.2015 року відбулося у межах встановленого строку

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчуком С.В. за виконавчим провадженням від 24.12.2015 №49197940 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування.

Натомість в ході судового розгляду справи представниками Відповідача не було надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваних дій.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчуком С.В. за виконавчим провадженням від 24.12.2015 №49197940

3. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Державної архітектурно-будівельної інспекції України судові витрати в розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук