Постанова № 59676089, 01.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2016 року № 826/26387/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Агроімпорт ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015р. № 000602207.

Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, та додаткових поясненнях, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.08.2015р. № 000602207, яке підлягає скасуванню.

Представники Відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи Відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Співробітниками Державної податкової інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатом перевірки складено акт №515/1-22-07/35917124 від 20.08.2015р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 192.1, ст. 192, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1200100,00грн. за січень 2013року.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом 31.08.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 000602207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1800150,00грн., з яких за основним платежем - 1200100,00грн. та за штрафними санкціями -600050,00грн.

Позивач вважає, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до змісту акту перевірки, а також поданих відповідачем письмових заперечень, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки Контролюючого органу, щодо безпідставного зменшення Позивачем зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2013 року за результатами взаємовідносин з ПП «Партнер-Україна», оскільки таким суб'єктом господарювання розмір податкового кредиту, за вказаний період не коригувався.

Судом встановлено, що між Позивачем (Постачальник), з однієї сторони, та ПП «Партнер Україна» (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір поставки №ДГ-К956 від 29.12.2012 р. (надалі - Договір №ДГ-К956).

У відповідності до п. 1.1 , п. 1.2 Договору №ДГ-К956, у порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк" аміачну селітру (далі - Продукція), а Покупець зобов'язується своєчасно й належним чином прийняти та оплатити таку Продукцію. Постачальник гарантує, що Продукція належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, органами державної влади чи місцевого самоврядування, територіальними громадами та державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.

Згідно п. 5.1 - п. 5.3 Договору №ДГ-К956, продукція відвантажується Покупцю протягом одного дня з моменту підписання цього Договору. Поставка Продукції здійснюється на умовах ЕХW, відповідно до Інкотермс 2010. Пунктом поставки Продукції є склад Постачальника, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, село Павлівка, вулиця Коцюбинського, № 60.

Судом встановлено, що на підставі Договору №ДГ-К956 Позивачем здійснювалось поставка товару, а саме, аміачної селітри в мішках, на користь ПП «Партнер-Україна».

Доказами поставлення вищезазначеного товару підтверджується наступними документами: рахунок-фактури №СФ-0005950 від 29.12.2012 р. на загальну суму з ПДВ 7200600,00 грн. (в тому числі ПДВ на суму 1200010,00 грн.); видаткова накладна №РН-0009708 від 29.12.2012 р. на загальну суму з ПДВ 7200600,00 грн. (в тому числі ПДВ на суму 1200010,00 грн.); податкова накладна від 29.12.2012 р. №597 на загальну суму з ПДВ 7200600,00грн.(в тому числі ПДВ на суму 1200010,00 грн.).

Вищезазначену суму податку на додану вартість Позивачем включено до загальної суми зобов'язань із даного платежу.

Крім того, між Позивачем (Зберігач), з однієї сторони, та ПП «Партнер Україна» (Поклажодавець), з іншої сторони, укладено Договір про надання послуг з відповідального зберігання (схову) №2912/1 від 29.12.2012 р. (надалі - Договір №2912/1).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.6 Договору №2912/1, за умовами цього Договору Зберігач зобов'язується за плату зберігати аміачну селітру в мішках (далі - Майно) передану йому Поклажодавцем і повернути це Майно у схоронності. Найменування, кількість та вартість Майна, переданого на відповідальне зберігання, визначається в актах приймання-передачі майна на зберігання. Строк зберігання Майна обчислюється з моменту його прийняття Зберігачем та до моменту пред'явлення Поклажодавцем вимоги про його повернення, але не пізніше строку дії цього Договору. Право власності на Майно до Зберігача не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути дане ним третім особам. Якість послуг за цим Договором повинна відповідати вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого виду та характеру.

На підставі Договору №2912/1 сторонами підписано Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 29.12.2012 р. №1.

На адресу Позивача надійшов лист №03.01.13 від 03.01.2013 р. від ПП «Партнер- Україна», в якому останній повідомив Позивача про розірвання Договору №ДГ-К956 та повернення товару.

Між Позивачем (Зберігач), з однієї сторони, та ПП «Партнер Україна» (Поклажодавець), з іншої сторони, 04.01.2013 р. укладено Додатковий Договір №1 про розірвання Договору про надання послуг з відповідального зберігання (схову) №2912/1 від 29.12.2012 р. (надалі - Додатковий договір №1).

Відповідно до п. 1 - п. 5 Додаткового договору №1, у зв'язку з недоцільністю подальшої співпраці, Сторони пришли до згоди розірвати Договір з « 04» січня 2013 року. З моменту вступу в дію цього Додаткового договору, Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і зобов'язаннями, що виникли з Договору. Усі зобов'язання Сторін за Договором припиняються з моменту набрання чинності цим Додатковим договором. Сторони підтверджують, що на момент укладення цього Додаткового договору, між ними немає неврегульованих спорів, судових процесів з приводу виконання Договору. Цей Додатковий договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками.

В підтвердження повернення товару Позивачем надано суду наступні документи: видаткову накладну (повернення) №ВП-0000001 від 03.01.2013 р. на загальну суму з ПДВ 7200600,00грн.(в тому числі ПДВ на суму 1200010,00грн.); Акт приймання-передачі (повернення) майна на відповідальне зберігання від 03.01.2013 р. №2.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» 19.02.2013р. до Декларації з ПДВ за січень 2013 року подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість, яким зменшено розмірі зобов'язання на 1200010,00 грн. у зв'язку із поверненням товару.

Як свідчать надані Позивачем докази, повернення товару відбулося за взаємною згодою сторін по договору, у зв'язку із неможливістю ПП «Партнер-Україна» виконати свої зобов'язання за договором.

Позивачем, у зв'язку із поверненням товару складено розрахунок коригування кількісних та вартісних показників за №25 від 03.01.13р. до податкової накладено № 597 від 29.12.12р., який скеровано до контрагента, та відповідно зареєстровано у Єдиному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Слід зауважити, що докази припинення договірних відносин з ПП «Партнер-Україна» та повернення товару Позивачем надавались до перевірки, проте Контролюючим органом не взято до уваги доказ зменшення суми компенсації на користь платника податку - Постачальника, оскільки таким у поданій до контролюючого органу звітності, суму податкового кредиту сформовано саме з урахуванням цих коштів, та відповідно не коригувалось контрагентом Позивача у зв'язку із поверненням товарів. Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З гідно з частинами першою, другою та третьої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України встановлено, що в разі коли, внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Пунктом 192.3 статті 192 ПК України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

В аналізу наведених норм податкового законодавства, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, вбачається обов'язок платника податку здійснювати коригування, задекларованих раніше, сум податкового кредиту та зобов'язання з податку на додану вартість, як в разі зменшення таких показників так і випадку їх зменшення, що виникли в силу змін істотних умов договірних зобов'язань, що стосуються вартісних показників.

Судом встановлено, що саме на виконання таких норм, Позивачем здійснено коригування показника зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із зменшенням обсягу реалізованого товару.

Слід зазначити, що національним законодавством ведення податкової звітності та формування податкових зобов'язань вставиться в залежність виключно до норм законодавства, що регулює справляння податків та зборів, а також реальних господарських операції, що безпосередньо впливають на формування зобов'язань, формування показників в супереч вимогам чинного законодавства є недопустиме.

Натомість, як зазначено Контролюючим органом, Позивачем безпідставно здійснено коригування показників зобов'язань з податку на додану вартість, виключно в силу показників контрагента, що значаться загальній податковій базі, не надаючи при цьому доказів правомірності віднесення ПП «Партнер-Україна» таких сум по складу податкового кредиту.

Недопустимість перекладення відповідальності за порушення контрагентом, норм податкового законодавства на суб'єкта господарювання, що не допускав такого.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що збільшення Позивачу зобов'язання з податку на додану вартість здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 р. №000602207 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 р. № 0006042207 повністю.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києва за рахунок державних асигнувань Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ 35917124) судові витрати в сумі 27002,25 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук