Постанова № 59675979, 16.02.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року справа № 2а-6630/09/2370

м. Черкаси

10 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

при секретарі Дуженко С.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 міського центру зайнятості Черкаської області ОСОБА_2 за довіреністю № 445 від 24.03.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості Черкаської області до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 міський центр зайнятості Черкаської області, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 незаконно отримані кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 3 641 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення» під час реєстрації в ОСОБА_1 міському центрі зайнятості Черкаської області приховано факт реєстрації в якості субєкта підприємницької діяльності, що є підставою для стягнення з відповідача в судовому порядку незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не зявився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000р. (далі по тексту Закон № 1533).

Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, як то наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції тощо, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Право на забезпечення та соціальні послуги за Законом № 1533 мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних, а також особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності за умови сплати страховику страхових внесків.

Видами забезпечення за Законом № 1533 є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Судом встановлено, що 17.06.2003р. ОСОБА_3 звернувся з заявою до ОСОБА_1 міського центру зайнятості Черкаської області про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що в даний час не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданої ОСОБА_3 заяви 17.06.2003р. останньому було надано статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону № 1533 (наказ № 5842 від 17.06.2003р.).

05 вересня 2004 року ОСОБА_3 було припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з закінченням строку її виплати, встановленим статтею 31 Закону № 1533. Загальний розмір отриманої ОСОБА_3 за період з 17.06.2003р. по 05.09.2004р. допомоги по безробіттю згідно розрахунку від 25.09.2009р. складає 902 грн. 33 коп.

29 вересня 2006 року ОСОБА_3 вдруге звернувся з заявою до ОСОБА_1 міського центру зайнятості Черкаської області про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій також зазначив, що в даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданої ОСОБА_3 заяви 29.09.2006р. останньому було вдруге надано статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону № 1533 (наказ № НТ060929 від 29.09.2006р.).

19 червня 2007 року ОСОБА_3 було припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг відповідно до п.п. 10 п. 1 статті 31 Закону № 1533. Загальний розмір отриманої ОСОБА_3 за період з 29.09.2006р. по 19.06.2007р. допомоги по безробіттю згідно розрахунку від 25.09.2009р. складає 2 239 грн. 69 коп.

21 серпня 2007 року ОСОБА_3 втретє звернувся з заявою до ОСОБА_1 міського центру зайнятості Черкаської області про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій черговий раз зазначив, що в даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданої ОСОБА_3 заяви 21.08.2007р. останньому поновлено статус безробітного та допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 6.8.-6.10. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (наказ № НТ070821 від 21.08.2007р.).

06 грудня 2007 року ОСОБА_3 було припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 к.д. і більше згідно п. 1 статті 31 Закону № 1533. Загальний розмір отриманої ОСОБА_3 за період з 21.08.2007р. по 01.12.2007р. допомоги по безробіттю згідно розрахунку від 25.09.2009р. складає 498 грн. 98 коп.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи на обліку як безробітний в той же час був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.02.2003р.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991р. в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі:

працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»;

обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах тощо.

Безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус субєкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому статусу підприємця фізична особа позбавляється з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (ч. 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003р.). Як вбачається з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців жодних реєстраційних дій щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в тому числі про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, не знайдено.

Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач, як на момент звернення до центру зайнятості, так і в подальшому при отриманні допомоги по безробіттю, був зайнятою особою, а отже не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Відповідальність застрахованих осіб за порушення порядку отримання статусу безробітного передбачена статтею 36 Закону № 1533, згідно якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 міського центру зайнятості Черкаської області, ідентифікаційний код 21368520, кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 3 641 (три тисячі шістсот сорок одну) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження не була подана, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 22 лютого 2010 року.