Постанова № 59675410, 08.08.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Справа № 809/788/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Микитин Н.М.

секретарі судового засідання Мулі Х.О.

за участю: представника позивача Кічури Г.В.,

представника відповідача Біяна Б.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 7 642 013,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7 642 013,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем добровільно не погашено податковий борг, що виник у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток в загальному розмірі 7 642 013,90 грн.

Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" адміністративний позов заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях від 25.07.2016 року (а.с. 56-58). Зокрема, відповідач посилається на те, що кошти відповідача, які закріплені за ним як комунальним підприємством на праві повного господарського відання та перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська, відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, п. 89.3 ст. 89, п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, не можуть бути стягнуті в рахунок погашення податкового боргу. Також, посилаючись на положення ст. 96 Податкового кодексу України, зазначає про те, що податковим законодавством не передбачено права контролюючого органу звертатись до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з платника податку - комунального підприємства. Окрім цього, звернув увагу суду, що 3 022 715, грн. податку на додану вартість, які були самостійно задекларовані, підприємством було погашено про що свідчать відповідні платіжні доручення. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в письмовому запереченні проти адміністративного позову, та просив суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 28.02.1996 року проведено державну реєстрацію Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.05.2014 року (а.с.7-9). За даними вказаного Реєстру, облікових карток, виписки, з яких подано представником позивача, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що податковий борг виник в тому числі в результаті несплати самостійно задекларованої суми в розмірі 3 022 715,00 грн., згідно поданих декларацій:

№9175199708 від 20.08.2015 року терміном сплати 31.08.2015 року на суму 6 746,00 грн.;

№9215384443 від 20.10.2015 року терміном сплати 30.10.2015 року на суму 755 341,00 грн.;

№9237353545 від 20.11.2015 року терміном сплати 30.11.2015 року на суму 1 443 991,00 грн.;

№9039331953 від 21.03.2016 року терміном сплати 30.03.2016 року на суму 676 660,00 грн.;

№9060284013 від 20.04.2016 року терміном сплати 30.04.2016 року на суму 138 977,00 грн.

Крім того, у відповідача виникла заборгованість по авансовому внеску з податку на прибуток, а саме: у зв'язку з неповною сплатою самостійно задекларованих зобов'язань по уточнюючому розрахунку № 9080456070 від 09.02.2016 року за листопад - грудень 2015 року та лютий 2016 року на суму 430897,29 грн.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання із вказаного вище податку в сумі 3 022 715,00 грн. та його несплата ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Представником відповідача у судовому засіданні представлено платіжні доручення про сплату вказаних вище зобов'язань (а.с. 64-71). Однак, суд бере до уваги доводи позивача про зарахування їх у погашення заборгованості, яка виникла у попередні періоди, а саме, за період починаючи із серпня 2012 року, що підтверджується витягом із облікової картки відповідача (а.с.112-114).

Відповідно до вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

У зв'язку із наявним у податкового органу в силу вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України обов'язку зараховувати кошти, що сплачував відповідач за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, суд вважає доводи відповідача про погашення податкового боргу в сумі 3 022 715,00 грн., необґрунтованими.

Також, позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, яка підтверджується актом від 06.11.2015 року №4599/15-02/03346058. На підставі акту начальником ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0020311502 від 19.11.2015 року, яким до відповідача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток застосовано фінансові санкції у сумі 23 162,25 грн.(а.с.29-30)

21.01.2016 року позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість, яка підтверджується актом №120/1501/03346058. На підставі акту начальником ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000641501 від 02.02.2016 року, яким до відповідача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано фінансові санкції у сумі 984 783,90 грн.

29.03.2016 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності за 2015 рік, яка підтверджується актом №953/12-02/03346058. На підставі акту начальником ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0002791502 від 29.03.2016 року, яким до відповідача за порушення гл. 2, ст. 49 п.49.18, пп.49.18.2 ПКУ за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належить комунальній власності застосовано фінансові санкції у сумі 170,00 грн. (а.с. 29-40).

Оскільки вищевказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені, то визначені ними суми грошових зобов'язань являються узгодженим податковим боргом відповідача, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період 19.08.2015р. по 12.05.2016р. в розмірі 3 096 727,86 грн., та по податку на прибуток за період 30.12.2015р. по 31.03.2016р. в сумі 11439,12 грн. (а.с. 41, 78-87).

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що заявником надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за №1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року та ''Ю2'' за №2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року. Зокрема, як вбачається з копій корінців першої податкової вимоги № 1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року на суму 3 039 947,04 грн. та другої податкової вимоги № 2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року на суму 3 180 163,64 грн., отримані відповідачем 14.05.2004 року та 18.06.2004 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення рекомендованих листів, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 42). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналогічна правова норма щодо порядку направлення вимоги і формування нового податкового боргу відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року.

Суд зазначає, що нормами матеріального права до і після 2011 року питання направлення податкової вимоги і звернення податкового органу на підставі неї до суду про стягнення заборгованості врегульовані ідентично.

Оскільки позивачем надана довідка про те, що податкові вимоги вручені ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" станом на липень 2016 року не відкликалися, так як податковий борг боржника не переривався, то такі податкові вимоги відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаними.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 п. 95.3).

Заперечення платника податку про те, що кошти не перебувають у його власності, а закріплені за ним на праві повного господарського відання, а тому не можуть бути предметом звернення згідно ст. 95 Податкового кодексу України, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються нормами ст. 96 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 55, 62, 66, 78, 133, 136 Господарського кодексу України, ст. 15, 87, 95 Податкового кодексу України, змістом п.п. 1, 5.3 статуту Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", згідно яких вказане підприємство є юридичною особою, платником податку, вільно розпоряджається майном підприємства, несе відповідальність по своїх зобов'язаннях, в тому числі й податкових, за рахунок закріпленого за ним майна, в тому числі й грошових коштів.

Також суд вважає безпідставними заперечення ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про те, що податковим законодавством не передбачено компетенції контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з платника податку - комунального підприємства, оскільки ст. 96 Податкового кодексу України, на яку відповідач посилається, передбачено лише особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств на стадії реалізації майна такого платника податків, що перебуває в податковій заставі, і жодним чином не встановлює заборони стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу за рішенням суду. Натомість з системного аналізу норм статей 87-96 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган здійснює на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу платника податку в першу чергу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, в тому числі з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а лише в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі. Жодних винятків вказаними нормами податкового закону не передбачено. При цьому, ст. 96 вказаного Кодексу встановлено лише особливу процедуру погашення податкового боргу комунальних підприємств у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства, не покриває суми його податкового боргу або в разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючий органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Податковий борг відповідача в розмірі 7 642 013,90 грн. підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість і витягами з облікових карток відповідача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість .

Жодних доказів, які б свідчили про відсутність податкового боргу у вказаному розмірі, погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду на підтвердження своїх заперечень проти позову згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в розмірі 7 642 013,90 грн., то суд вважає обґрунтованим звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, адміністративний позов Державної податкової інспекції міста Івано-Франківська Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу в розмірі 7 642 013,90 грн. належить задовольнити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код 03346058, місцезнаходження: 76007, місто Івано-Франківськ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 59А) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, податковий борг в розмірі 7 642 013,90 (сім мільйонів шістсот сорок дві тисячі тринадцять) гривень 90 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 12.08.2016 року.