Постанова № 59674640, 09.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа № 922/2259/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 13.06.2016р.,

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1933Х/1-43) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі №922/2259/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний заклад "Олексіївський", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМ-Стиль", м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі №922/2259/16 (суддя Прохоров С.А.) прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та вирішено здійснювати розгляд справу з їх урахуванням; задоволено заяву ТОВ "Торгівельний заклад "Олексіївський" про забезпечення позову; до вирішення спору по суті накладено арешт на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 3270,40 кв. м., м. Харків, проспект Перемоги, 55-Е, реєстраційний номер обєкту нерухомого майна 956874863101, та нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 398,20 кв. м., м. Харків, вул. Котельниківська, 2, реєстраційний номер обєкту нерухомого майна 956876363101, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТДМ-Стиль" (ЄДРПОУ 38634786, місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, 370) вчиняти будь-які дії щодо розпорядження нежитловою будівлею літ. "А-2", загальною площею 3270,40 кв. м., м. Харків, проспект Перемоги, 55-Е, реєстраційний номер обєкту нерухомого майна 956874863101, та нежитловою будівлею літ. "Б-1", загальною площею 398,20 кв. м., м. Харків, вул. Котельниківська, 2, реєстраційний номер обєкту нерухомого майна 956876363101; визначено, що стягувачем за цією ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний заклад "Олексіївський" (61051, м. Харків, проспект Перемоги, 55-Є, код ЄДРПОУ 39910509), боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДМ-Стиль" (місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, 370, код ЄДРПОУ 38634786).

Відповідач з оскаржуваною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить її скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.07.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2016р. клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 діб та відкладення розгляду справи задоволено; продовжено строк розгляду справи на 15 діб; розгляд справи відкладено на 03.08.2016р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у звязку із відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/2259/16 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Тихого П.В., судді Медуниці О.Є., судді Терещенко О.І.

У звязку зі зміною складу колегії суддів у даній справі відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору розпочинається знову.

Відповідач надав додаткові правові обґрунтування до апеляційної скарги (вх.7644 від 03.08.2016р.), які долучені до матеріалів справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7656 від 03.08.2016р.), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі № 922/2259/16 - без змін.

Відповідач надав клопотання (вх.7645 від 03.08.2016р.), в якому просить розгляд справи, призначений на 03.08.2016р. проводити без участі уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 03.08.2016 року, у звязку зі зміною складу суддів, розгляд справи було відкладено на 09.08.2016 року; визнано обовязковою явку представника відповідача. Попереджено сторони, що в разі неявки їх представників з належним чином оформленими повноваженнями, ненаданням витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників сторін.

У судове засідання представник відповідача не з'явився.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника третього відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд зазначив про наявність зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, відповідач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства

Відповідачем також наголошується, що йому, ТОВ «ТДМ-Стиль», дійсно відповідно до свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в проваджені справи про банкрутство, виданих 24.12.2015 року, належать нежитлові будівлі за адресою м. Харків проспект Перемоги 55-Е та вул. Клочківська, 370, на які ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2016 року по справі № 922/2259/16 накладений арешт.

Але, на цей час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є записи про право власності на зазначене нерухоме майно за Позивачем - ТОВ «Торгівельнии заклад «Олексіївський», які зроблені в травні 2016 року, тобто після придбання апелянтом права власності на ці будівля та видачі свідоцтв. Протиправність зазначених записів та їх скасування є предметом судового розгляду в Харківському окружному апеляційному суді по справі 820/3104/16.

Зазначає, що з одного боку ТОВ «ТДМ-Стиль» є власником спірного нерухомого майна, але не може здійснити його державну реєстрацію за протиправних дій ТОВ «ТЗ «Олексіївський» та державного реєстратора. З іншого боку ТОВ «ТЗ «Олексіївський» рахується власником зазначених приміщень згідно записам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і фактично просить накласти арешт на своє майно.

З метою задоволення клопотання про накладення арешту на майно Позивач штучно та необґрунтовано збільшив позовні вимоги с 90 000 грн. до 1 700 000 грн.

Вважає, що клопотання ТОВ «ТЗ «Олексіївський» про вжиття заходів забезпечення позову майже не співвідноситься з предметом позову, з викладених вище обставин. А має на меті ускладнити або зробити неможливим виконання рішення адміністративного суду в разі задоволення позову ТОВ «ТДМ-Стиль» і визнання протиправними і скасування записів державного по справі 820/3104/16.

Колегія суддів апеляційної інстанції також не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову визначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивачем в якості доказів обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12.07.2016 року вбачається, що статутний капітал ТОВ ТДМ - Стиль складає 7000,00 грн., таким чином виконання судового рішення у цієї справі, в разі прийняття його на користь позивача, за рахунок статутного капіталу не вбачається можливим.

Водночас позивач вказав, що відповідач ТОВ ТДМ - Стиль набув у власність нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 3270,40 кв. м., м. Харків, проспект Перемоги, 55-Е на підставі протоколу аукціону від 13.07.2015 року та свідоцтва №2019 від 24.12.2015 року за ціною 1355145,45 грн., а нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 398,20 кв. м., м. Харків, вул. Котельниківська, 2 на підставі протоколу аукціону від 13.07.2015 року та свідоцтва №2022 від 24.12.2015 року за ціною 165000,00 грн., та просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на сказані нежитлові приміщення, оскільки відповідачем здійснюються дії щодо продажу цього майна, що вбачається з оголошення про продаж цих будівель від імені відповідача ТОВ ТДМ - Стиль у газеті Премєр - Дайджест від 11.07.2016 року.

Судова колегія вважає, що вказані доводи не є достатніми на підтвердження неможливості виконання рішення суду в подальшому бо лише свідчать лише про припущення позивача, які не підтверджені належними доказами.

В пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у процесуально встановленому порядку. Достовірність доказів - це відповідність дійсності фактичних даних, які отримані з законних джерел. Достовірність є відповідністю інформації, отримуваної із доказу, дійсності.

Харківський апеляційний господарський суд, надавши оцінку доводам позивача та доказам, які викладені в оскаржуваній ухвалі, дійшов висновків про те, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів неможливості виконання рішення суду в подальшому.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції, наголошується, що вжиття судом відповідних заходів до забезпечення позову повинно здійснюватись з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника.

Так адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову і особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, тобто між сторонами виник спір майнового характеру, ймовірне задоволення позову за наслідками розгляду якого матиме грошове вираження.

Водночас, зі змісту ухвали від 14.07.2016 р. не вбачається та судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано, яким чином арешт нерухомого майна відповідача пов'язаний з предметом позову про стягнення з відповідачів грошових коштів, а також, яким чином така заборона може призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів.

З огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлена судом заборона не відповідає суті предявлених позовних вимог.

Крім того, в порушення зазначених вище норм процесуального права позивачем не доведено відсутність у відповідача грошових коштів. Позивачем не було подано на підтвердження своїх доводів відомостей щодо наявності рахунків у відповідача в банківських установах. Ні в заяві позивача, ні в ухвалі суду не зазначено мотивів та підстав щодо необхідності вжиття засобу забезпечення позову та яким чином незастосування заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, також не містяться обґрунтування, щодо необхідності забезпечення позову, не зазначені обставини, наявність яких може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, не доведена адекватність засобу забезпечення позову, а також позивачем не доведено, що невжиття заходів може заподіяти шкоди його правам, свободам та інтересам, як позивача.

Отже, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду про задоволення позову, оскільки саме такі обставини є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, твердження відповідача, що позивач просить накласти арешт на своє ж майно, не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявна Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна станом на 01.07.2016 року, відповідно до якої спірні обєкти нерухомості належать відповідачу на праві приватної власності.

Крім того, з резолютивної частини оскаржуваної ухвали від 14.07.2016р. вбачається, що судом було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та задоволено заяву про забезпечення позову.

З апеляційної скарги відповідача вбачається, що він оскаржує ухвалу суду від 14.07.2016р. в повному обсязі.

В статті 106 Господарського процесуального кодексу України, міститься виключний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається зі змісту частини 1 ст. 106 ГПК України ухвала про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог не входить до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

За таких обставин, апеляційне провадження в частині оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі №922/2259/16 про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог підлягає припиненню.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесені ухвали від 14.07.2016р. у справі №922/2259/16 господарським судом Харківської області було порушено норми процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а ухвала частковому скасуванню.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та відмову в задоволені заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у розмірі 1378,00 грн.

Керуючись статтями 22, 49, 99, п.1 ч.1 статті 80, 101, 102, п.2 статті 103, п. 4 ч.1 ст. 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі №922/2259/16 в частині забезпечення позову скасувати.

В задоволенні заяви позивача від 12.07.2016 року (вх.№22924) про забезпечення позову відмовити.

Апеляційне провадження в частині оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі №922/2259/16 про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний заклад Олексіївський (61051, м. Харків, проспект Перемоги, 55-Є, код ЄДРПОУ 39910509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТДМ-Стиль (ЄДРПОУ 38634786, місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, 370) 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.08.2016 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.