Рішення № 59674298, 04.08.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/60/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016 Справа № 908/1707/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Пікалової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1707/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна, м. Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, м. Запоріжжя

про стягнення 213848,00 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 2/20160722 від 03.08.2016 року

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 182228,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 1870,00 грн., пені в сумі 29750,00 грн. за договором поставки № 150397 від 28.12.2015 року, що разом складає 213848,00 грн.

07.07.2016 року на адресу суду від позивача у справі надійшли пояснення згідно приписів ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що на виконання умов договору поставки № 150397 від 28.12.2015 року передав у власність відповідачу товар 500 шаф SUM 320 RAL 7035 на загальну вартість 700002,50 грн. Товар передавався відповідачу партіями по 125 шаф кожна партія, як це передбачено графіком відвантаження товару (додаток № 2 до договору). Вказує, що відповідач оплатив 3 партії товару (375 шаф) у відповідності до п. 4.2. договору та п. 5 специфікації до договору, факт оплати підтверджується відповідними виписками з банку про рух коштів на рахунку позивача. При цьому зазначає, що четверту партію товару (125 шаф) представник відповідача отримав за видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року, товарно-транспортною накладною № НОМЕР_1 від 25.01.2016 року. Крім видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, для здійснення оплати товару під кожну поставку товару позивачем надавалися відповідачу оригінали рахунків на оплату, реквізити рахунків вказані самим відповідачем в довіреностях на отримання товару. Тобто, виписуючи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідач вже мав і рахунки позивача на оплату товару. Вказує, що остання партія товару на загальну суму 175000,50 грн. разом з документами відповідно до п. 5.8. договору була отримана представником відповідача 25.01.2016 року, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна підписані і оформлені відповідно до законодавства, ніяких претензій чи зауважень щодо отриманого товару та документів на нього від відповідача не надходило. Позивач зазначає, що з його боку виконані всі зобовязання, передбачені договором: поставлений товар та надані відповідачу документи для оплати товару відповідно до п. 4.2. договору, п. 5 специфікації до договору, а відповідач товар прийняв, але оплатив його частково. Також вказує, що у звязку з невиконанням умов договору відповідачем, а саме нездійсненням оплати в обумовлені строки за отриманий товар в загальній сумі 175000,50 грн. заявлено борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 182228,00 грн., три відсотка річних в сумі 1870,00 грн. за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року та пеня за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року на підставі п. 7.2.1 договору в сумі 29750,00 грн. Просить суд також врахувати, що підписанню договору поставки між сторонами передував процес переговорів, протягом якого сторони обмінювались листами, ціновими пропозиціями, гарантійними листами. Зокрема зазначає, що на початку грудня 2015 року відповідач направляв позивачу гарантійний лист № 96 з проханням прийняти замовлення на виготовлення шаф для зберігання одягу в кількості 500 шт., а також в грудні 2015 року від відповідача на електронну адресу позивача надходив запит цінової пропозиції щодо закупівлі шаф Sum 320 RAL 7035 в кількості 500 шт. з типовою формою цінової пропозиції, а позивач направляв відповідачу цінову пропозицію по отриманій формі.

07.07.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки в судове засідання його представника з поважних причин.

Разом з тим 07.07.2016 року до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якому останній просить витребувати у позивача докази складання та направлення позивачем відповідних актів приймання-передачі товару на адресу відповідача, обґрунтовуючи вказане клопотання відсутністю у відповідача вказаних документів. Проте вказане клопотання не підлягає задоволенню з підстав, які наведені у мотивувальній частині рішення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на приписи п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року. Втім розгляд справи був відкладений на 26.07.2016 року об 11:00.

07.07.2016 року від позивача надійшла заявка про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

19.07.2016 року до суду від позивача надійшли пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- вважає, що наявність чи відсутність підписаних актів прийому-передачі товару не впливає на обовязок відповідача оплачувати товар, оскільки ні в розділі 4 договору про порядок здійснення оплати, ні в специфікації до договору в п. 5 «умови оплати» не йдеться мова про оплату товару на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі товару;

- з огляду на умови п. 5.5. договору акт прийому-передачі повинен був складатися сторонами у разі наявності будь-яких зауважень щодо товару та його комплектності, а в п. 4.2. договору сторони узгодили його зміст;

- оскільки в п. 5.8. договору сторони узгодили, що приймання товару здійснюється відповідно до умов Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 року та № П-7 від 25.04.1966 року, якщо їх умови не суперечать умовам договору, а договором порядок складання акту прийому-передачі регламентовано в п. 5.5. (випадки складання актів прийому-передачі) та п. 4.2. (зміст акту прийому-передачі), то позивач вважає, що акт прийому-передачі товару не є передумовою оплати товару;

- зазначає, що на виконання п. 6.3.4. договору представником постачальника (менеджером) направлялися відповідачу акти прийому-передачі для підписання, але відповідач їх позивач не повертав;

- вважає, що строк оплати товару повинен розраховуватись відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, а саме з моменту отримання товару покупцем і підписання представником покупця видаткової накладної, розрахунки за поставлений товар так і відбувалися між сторонами при оплаті трьох попередніх партій товару (375 шаф);

- просить врахувати суд, що сторони в договорі не узгодили, яким чином повинно відбуватися отримання покупцем оригіналу рахунку на оплату товару;

- вказує, що якби відповідач не отримував від постачальника необхідних для оплати товару документів, він в силу умов п. 6.2.4. договору повинен був повідомляти про цю обставину постачальника, а не отримувати товар, оплачувати 3/4 його вартості та ігнорувати оплату останньої партії товару та претензії постачальника щодо погашення заборгованості;

- додатково зазначає, що 17.02.2016 року звертався до відповідача з претензією про оплату останньої партії товару на 175000,50 грн., але відповідач залишив претензію без відповіді, на відсутність необхідних для оплати документів не посилався;

- також, направляючи вимогу про погашення боргу № 24/05-01 від 24.05.2016 року, позивач повторно направляв відповідачу оригінали всіх рахунків-фактур, завірені копії всіх видаткових та товарно-транспортних накладних за договором, але після отримання вимоги 06.06.2016 року відповідач ніякої відповіді на претензію не надіслав, заборгованість не погасив. Просить позов задовольнити.

Відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод, 26.07.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- строк оплати товару згідно з договором, невиконання якого є підставою позову, не залежить від дати поставки товару та підписання накладних, а за вказаною накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року строк оплати за отриманий товар не настав;

- граничний строк виконання грошового зобовязання щодо оплати отриманого товару настає за наявності наступних умов: 1) постачання партії товару та отримання оригіналу рахунку на оплату 2) спливу строку 2 банківських днів (з моменту постачання товару та отримання оригіналів рахунків);

- в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу актів приймання-передачі товарів та оригіналів рахунків на оплату товару, позивач не направляв відповідачу рахунки на оплату товарів;

- строк виконання грошового зобовязання щодо оплати товару за видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року не настав у звязку з неотриманням відповідачем рахунку на оплату товару;

- вимоги про стягнення процентів, пені, інфляційних витрат є також необґрунтованими з вищезазначених підстав;

- позиція відповідача, викладена в цьому відзиві, також підтримана і судовою практикою з аналогічних спорів. Просить в задоволенні позову відмовити.

26.07.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з знаходженням його представників у відрядженні та у відпустці.

Вказане клопотання було задоволено судом про що свідчить ухвала від 26.07.2016 року, якою відкладений розгляд справи на 04.08.2016 року о 10:45.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Разом з тим надав суду із супровідним листом копію журналу реєстрації поштових відправлень листів для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2016 року не зявився, однак 03.08.2016 року надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив розгляд справи провести без його участі.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 28.12.2015 року між Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод, далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна, далі Постачальник, був укладений договір поставки № 150397, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобовязується у 2016 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації (ях) додатку(ах) до цього Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору сторони визначили, що найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору. Обсяги закупівлі товарів за цим Договором та відповідно і сума (загальна вартість) Договору можуть бути зменшені Замовником в односторонньому порядку залежно від реального фінансування видатків (реального фінансування Договору, зміни фінансового та/або виробничого плану).

Умовами п. 3.1. 3.4. Договору сторони дійшли згоди, що ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 700002,00 грн. (сімсот тисяч дві грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20%: 116667,00 грн. (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.). Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору. Ціни на товари за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України. Вартість тари входить у ціну товару.

Порядок здійснення оплати сторони узгодили в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.1. 4.3. Так, вказаними пунктами передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання кожної партії товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим Договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо Акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до умов п. 5.1. 5.6. Договору строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти) днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на постачання товару. У день отримання Постачальником письмової заявки на постачання товару від Замовника, Постачальник зобовязаний повідомити Замовнику про отримання заявки на постачання товару та готовність її виконати. Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Представник Замовника при прийнятті товару зобовязаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника. Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.8., 5.12. Договору сторони визначили, що прийом товару здійснюється Замовником у відповідності до умов цього Договору, а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», якщо умови вищезазначених інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству (вказані інструкції застосовуються в частині що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству). Прийом товару здійснюється Замовником при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1. (п.п. 6.1.1., 6.1.2.) Договору передбачені обовязки Замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари та приймати поставлені товари згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобовязання з оплати поставленого на його адресу товару у встановлений договором строк в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 175000,50 грн., яку і намагається стягнути.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписана Специфікація № 1 від 28.12.2015 року, за умовами якої сторони узгодили поставку наступного товару: шафа марки Sum 320 кольору RAL 7035 в загальній кількості 500 шт. за ціною 1166,67 грн. за одиницю без ПДВ на загальну суму разом з ПДВ 700002,00 грн. у тому числі ПДВ 20%: 116667,00 грн. (а.с. 21).

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, на загальну суму з ПДВ 700002,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № РН-0000004 від 14.01.2016 року на суму 175000,50 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною № РН-0000009 від 18.01.2016 року на суму 175000,50 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною № РН-0000018 від 22.01.2016 року на суму 175000,50 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року на суму 175000,50 грн. з ПДВ (а.с. 23, 27, 31, 35).

Факт поставки товару відповідачу також підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними № НОМЕР_2 від 14.01.2016 року, № 000000037 від 18.01.2016 року, № НОМЕР_3 від 22.01.2016 року та № НОМЕР_1 від 25.01.2016 року.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреностей № 1503 від 14.01.2016 року, № 1563 від 18.01.2016 року, № 1653 від 21.01.2016 року та № 1683 від 25.01.2016 року, про що свідчать її підписи на видаткових та товарно-транспортних накладних.

На оплату поставленого товару позивачем у відповідності до умов Договору були виписані рахунки-фактури № СФ-0000012 від 14.01.2016 року, № СФ-0000017 від 15.01.2016 року, № СФ-0000030 від 21.01.2016 року, № СФ-0000034 від 22.01.2016 року, засвідчені копії яких містяться у справі (а.с. 54-57).

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-0000004 від 14.01.2016 року, № РН-0000009 від 18.01.2016 року, № РН-0000018 від 22.01.2016 року на загальну суму 525001,50 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень, які містяться у справі, а саме:

- платіжним дорученням № 973 від 16.01.2016 року на суму 175000,50 грн.;

- платіжним дорученням № 1352 від 21.01.2016 року на суму 175000,50 грн.;

- платіжним дорученням № 1414 від 22.01.2016 року на суму 175000,50 грн.

Втім, відповідач свої зобовязання з оплати за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року у визначений умовами договору строк не виконав, у звязку з чим позивач намагається стягнути з нього борг в розмірі 175000,50 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобовязання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року в сумі 29750,00 грн. на підставі п. 7.2.1. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, в звязку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року в сумі 1870,00 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року в сумі 7227,50 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.2., яким передбачено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання кожної партії товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару). При цьому згідно з п. 5.12. Договору підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. З аналізу умов вказаних пунктів Договору вбачається, що строк оплати поставленого товару визначається саме з дня підписання сторонами за цим договором видаткової накладної та з врахуванням отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобовязання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується підписаними видатковими накладними, в т.ч. видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року, які засвідчують факт одержання товару Замовником (як покупцем) згідно п. 5.12. Договору, та товарно-транспортними накладними, які є товаросупровідним документом в розумінні п. 4.3. Договору, в т.ч. виписав рахунки-фактури на оплату товару, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 54-57).

Таким чином, з врахуванням дати підписання сторонами у справі видаткової накладної № РН-0000023 від 25.01.2016 року згідно з п. 4.2. Договору строк оплати товару за нею настав 27.01.2016 року, прострочка виникла з 28.01.2016 року.

Втім, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений Договором строк за поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000023 від 25.01.2016 року йому товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 175000,50 грн. підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод основного боргу в сумі 175000,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача факту отримання рахунків на оплату товару та ненастання у звязку з цим строку його оплати слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури на оплату товару. При цьому умовами укладеного між сторонами у справі Договору не передбачено яким чином Постачальник зобовязаний надавати Замовнику рахунки-фактури на оплату товарів, а Замовник (відповідач у справі) за отриманням вказаних рахунків до Постачальника (позивача у справі) не звертався. Натомість докази у справі свідчать, що поставка товару за видатковими накладними позивачем здійснена, відповідач товар прийняв, претензій щодо якості, комплектності та асортименту не заявляв, а тому повинен оплатити його вартість у строк, встановлений договором, за винятком суми повернутого товару. Разом з тим вказані відповідачем у запереченнях обставини не спростовують факту поставки товару за видатковими накладними та його прийняття з боку відповідача, з огляду на їх підписання обома сторонами, а відтак і не свідчить про відсутність обовязку щодо його оплати. Крім того, матеріали справи свідчать, що оригінали рахунків на оплату товару за Договором були надіслані позивачем на адресу відповідача разом з вимогою про погашення боргу № 24/05-01 від 24.05.2016 року, яка була отримана останнім 06.06.2016 року, про що свідчить витяг з офіційного сайту УДП «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень.

Твердження відповідача про ненастання строку оплати товару є безпідставними та необґрунтованими, оскільки докази у справі свідчать, що поставка Товару за Договором на відбулась, відповідач вказаний Товар прийняв, зауважень щодо кількості, якості, комплектності та асортименту не заявляв у звязку з чим на підставі п. 5.5 Договору право власності на товар перейшло до відповідача в момент підписання видаткової накладної № РН-0000023 від 25.01.2016 року, тобто 25.01.2016 року, а строк оплати товару в силу умов п. 4.2. Договору настав 27.01.2016 року.

Заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів направлення на його адресу актів прийому-передачі спростовуються наданим позивачем витягом з журналу реєстрації відправлення листів, в якому містяться записи про направлення 20.05.2016 та 25.05.2016 року вказаних актів відповідачу.

Пунктом 6.3.4. Договору визначено, що постачальник зобовязаний складати т направляти замовнику для підписання акти приймання-передачі товару. Разом з тим, за умовами п. 5.5. Договору право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару. Однак, в матеріалах справи відсутні докази таких зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару.

Відповідно до статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується та обставини, що перешкоджають його наданню. Тобто сторона не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є. Проте відповідачем такі обставини не наведені.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, подане клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобовязання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобовязань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 7.2.1. Договору за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року на загальну суму 29750,00 грн.

Дослідивши розрахунок пені, викладений позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка, а саме пеня розрахована в більшому розмірі. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за допомогою програми Законодавство.

Пеня розрахована наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року, строк оплати якої настав 27.01.2016 року, прострочка виникла з 28.01.2016 року

- за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року (131 день прострочення) від суми 175000,50 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 26135,32 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати вартості поставленого товару становить 26135,32 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод пені підлягають задоволенню частково в сумі 26135,32 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобовязань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року в сумі 1870,00 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року в сумі 7227,50 грн.

Дослідивши розрахунок трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка, а саме три відсотка річних розраховані в більшому розмірі. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми Законодавство.

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року, строк оплати якої настав 27.01.2016 року, прострочка виникла з 28.01.2016 року

- за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року (131 день прострочення) від суми 175000,50 грн. три проценти річних складають 1864,76 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати вартості поставленого товару становить 1864,76 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 1864,76 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобовязання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобовязання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобовязання після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши наданий суду розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку, що позивачем також допущені помилки, а саме інфляційні витрати нараховані в більшому розмірі. Тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми Законодавство, зокрема:

1) на заборгованість за видатковою накладною № РН-0000023 від 25.01.2016 року, строк оплати якої настав 27.01.2016 року, прострочка виникла з 28.01.2016 року,

- враховуючи настання строку оплати вказаної накладної 27.01.2016 року, інфляційні витрати за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року від суми боргу 175000,50 грн. складають 7204,53 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, сума інфляційних витрат за прострочення оплати вартості поставленого товару становить 7204,53 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 7204,53 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.08.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230-232, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 27, код ЄДРПОУ 3213435, основний борг в сумі 175000 (сто сімдесят пять тисяч) грн. 50 коп., пеню в сумі 26135 (двадцять шість тисяч сто тридцять пять) грн. 32 коп., три відсотка річних в сумі 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн. 76 коп., інфляційні витрати в сумі 7204 (сім тисяч двісті чотири) грн. 53 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3153 (три тисячі сто пятдесят три) грн. 08 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо стягнення з останнього пені в сумі 3614,68 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо стягнення з останнього трьох відсотків річних в сумі 5,24 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Літпол-Україна до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо стягнення з останнього інфляційних витрат в сумі 22,97 грн. відмовити.

Повне рішення складено 09.08.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.